Постанова 4824 № 370/2385/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 грудня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 3 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 9 жовтня 2020 року о 01.10 год. 10 хв., на а/д М-06 Київ-Чоп, 40 км, керував автомобілем «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що з оскаржуваною постановою погодитись неможливо, оскільки суд позбавив його можливості скористатись юридичною допомогою, а також не взяв до уваги ті обставини, що працівники поліції не роз`яснили його права до початку процесу огляду настан наркотичного сп`яніння, що в подальшому призвело до відсутності поняття можливості захисту своїх прав. Як вказав апелянт, представників поліції було двоє, і хто саме з них розглядає справу на місці зупинки, було не зрозуміло, що підтверджується матеріалами справи, де засвідчено, що протокол УПП, направлення на огляд водія та у подальшому рапорт було складено і підписано інспектором ОСОБА_5, а відібрані пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже інспектором ОСОБА_4 . Отже, хто саме із представників поліції здійснював розгляд справи він не розумів. В апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що у направленні, що знаходиться у матеріалах справи, зазначено, що його булонаправлено до Макарівської ЦРЛ, куди апелянт був доставлений інспектором ОСОБА_5 . Оформлене направлення не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не був доставлений у медичний заклад, а усі події відбувались на місці зупинки автомобіля. Про наявність направлення апелянту стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить відсутність його підпису на ньому, тож час, місце і наслідки його оформлення йому невідомі і не були роз`яснені. Щодо пояснень свідків, апелянтом звертається увага на те, що останньою судовою практикою встановлено, що у разі наявності у адміністративних матеріалах пояснень свідків у надрукованому заздалегідь працівниками патрульної поліції вигляді, які є ідентичними, суд не приймає такі докази, оскільки дві різні людини не можуть сприймати однаково події і давати однакові пояснення до слова, коми і крапки у тексті та оформлені одним почерком. Крім того, пояснення свідків оформлювались ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 , який оформлював усі інші матеріали, що є порушенням вимог п. 11 Розділу II Інструкції та не може бути визнано допустимим доказом. З приводу відеозапису, апелянт вказує на те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА00080 є недопустимим доказом, оскільки у протоколі УПП про наявність фіксації відповідним технічним засобом не зазначено, під час судового розгляду жоден відеозапис не досліджувався, а про його існування апелянту стало відомо лише після ознайомлення з оскаржуваною постановою суду, тож порушено вимоги ст. 251 КУпАП. ОСОБА_1 вказує про те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та пояснив, що вийшла неоднозначна ситуація. Коли він ( ОСОБА_1 ) керував автомобілем, то транспортний засіб працівників патрульної поліції рухався без увімкнення спецсигналів - проблискових маячків. В момент, коли працівники патрульної поліції зупинили його транспортний засіб, йому було повідомлено причину зупинки транспортного засобу - перевірка документів, оскільки номерний знак не проглядався добре, але, як зазначив ОСОБА_1 , номерний знак був чистий. Була ніч, погана видимість, а також він злякався. В автомобілі спілкувався з працівниками поліції, які зазначили про те, що керувати транспортними засобами з іноземною реєстрацією не можна. У подальшому працівник поліції почав запитувати, чи вживав він ( ОСОБА_1 ) алкоголь або наркотичні засоби, та світив ліхтарем в очі, вимагав витягнути руки, але, як зазначив ОСОБА_1 , він перебував вже у стресовій ситуації. Далі працівники поліції запропонували їхати йому на експертизу, але вказані обставини відбувались без увімкненої нагрудної камери працівників поліції. Він погодився проїхати, але працівники поліції не хотіли його перевірити на місці зупинки транспортного засобу, і тому він відмовився, адже грошей у нього не було, і він не зміг би дібратись додому. Друг був в автомобілі, але він не поїхав, так як живе в Житомирській області. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення , з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 320738 від 9 жовтня 2020 року, направлення на огляд до найближчого медичного закладу, а саме до Макарівської ЦРЛ, розписку про фактичне відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; письмові пояснення свідків; відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА00080 (ас. 11). З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 320738 від 9 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 9 жовтня 2020 року о 01 год. 10 хв., на а/д М-06 Київ-Чоп, 40 км, керував автомобілем «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 нічого не зазначив, тільки розписався (ас. 1). З переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису, який міститься у матеріалах справи, встановлено, що працівник поліції в присутності двох свідків та водія зазначає, що було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». На звернення працівника поліції водій називається. У подальшому працівник поліції вказує на те, що в ході спілкування з водієм, який керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , у водія виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. На запитання працівника поліції, чи вживав водій наркотичні речовини, водій відповів, що ні. Працівник поліції також запитав у водія, чи відомі йому особи свідків, на що водій повідомив, що свідків не знає. Працівник поліції у присутності свідків пропонує водію пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки працівник поліції не є спеціалістами у медичній галузі, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Далі на відеозаписі зафіксовано, як працівник поліції роз`яснює водію, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівник поліції заповнює протокол, зачитує водію протокол, видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком на 3 місяці до розгляду справи по суті, також роз`яснює водію, де йому необхідно поставити свої підписи у протоколі (ас. 8). Обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, підтверджуються відеозаписом подій, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, на якому зафіксовано обставини, які спростовують пояснення ОСОБА_1 щодо обставин події. Доводи апелянта про те, що представників поліції було двоє, і хто саме з них розглядає справу на місці зупинки, було не зрозуміло, є безпідставними, оскільки з відеозапису, переглянутого в суді апеляційної інстанції, вбачається, що у ситуації, на яку посилається апелянт, працівники поліції не розглядали справу, а оформляли матеріали справи у зв`язку з встановленими з боку водія ОСОБА_1 порушеннями. Посилання ОСОБА_1 на те, що наявне у справі направлення не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не був доставлений у медичний заклад, а усі події відбувались на місці зупинки автомобіля, є необґрунтованими, оскільки у вказаному направленні в графі «Результати огляду» вказано, що огляд не проводився, а з відеозапису вбачається, що водій відмовився їхати з працівниками поліції до закладу охорони здоров`я. Більш того, про наявність направлення зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, копія якого вручена ОСОБА_1 . Також відеозаписом спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Посилання в апеляційній скарзі на неможливість прийняття, як доказу у справі, письмових пояснень свідків, є безпідставними, оскільки обставини, зазначені у письмових поясненнях свідків щодо відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, підтверджуються відеозаписом події. Твердження ОСОБА_1 про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА00080 є недопустимим доказом,оскільки у протоколі УПП про наявність фіксації відповідним технічним засобом не зазначено, під час судового розгляду жоден відеозапис не досліджувався, а про його існування апелянту стало відомо лише після ознайомлення з оскаржуваною постановою суду, є необґрунтованими, оскільки про наявність відеозапису зазначено у рапорті працівника поліції, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення та який зазначений у самому протоколі (ас. 4, ас. 1). Окрім того, відеозапис досліджений апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи, і обставини, які зазначені на відеозаписі, в апеляційному суді ОСОБА_1 не оспорювались. Таким чином, працівниками поліції докази у справі зібрано з дотриманням вимог закону та нормативних актів, і сукупністю наявних доказів винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, доведена повністю. За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції не виявлені, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Постанову Макарівського районного суду Київської області від 3 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва