Постанова Київський апеляційний суд № 755/8145/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 жовтня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника Синиченка О.Ю. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 13 травня 2020 року близько 23.45 год. ОСОБА_1 , рухаючись по Дарницькому шосе в напрямку правого берегу у м. Києві, керував автомобілем «Опель Аккорд» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння рук, зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справ закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд дійшов помилково висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності, без повного, об`єктивного та неупередженого дослідження обставин справи, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, на підставі неналежних та недопустимих доказів. Суд формально підійшов до вивчення обставин справи, під час судового розгляду не виконав вимоги ст. 251, 252, 268, 278, 279,280 КУпАП тим самим порушив його право на захист. Апелянт зазначає про те, що судом не досліджувались докази, не вирішувались клопотання. На засіданні заслухано лише його пояснення, в яких він заперечував свою причетність до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, наголошував суду, що не відмовлявся від проходження медичного огляду, почував себе добре, просив працівників поліції надати йому протокол для ознайомлення та надати можливість викласти свої зауваження (пояснення) у письмовій формі. Однак працівники поліції в грубій формі відмовили, що посилило недовіру та застереження до працівників поліції, після чого він самостійно направився до медичної установи, де здав необхідні аналізи на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, за результатами якого отримав висновок про те, що він не перебував ні в якому алкогольному та наркотичному сп`яніння. Доводи та докази, які він надав, судом перевірені не були. На переконання ОСОБА_1 , в результаті формального підходу до вирішення справи, отримавши його усні пояснення, суд прийняв рішення про його винуватість, без дослідження доказів, які долучив до свого клопотання про закриття провадження у справі, а саме: a) DVD-R 8-16Х, на якому знаходилось три відео-файли № 0-02-05-а7ас955, 0-02-05-038с, 0-02-05-са2а. На даному диску зображено те, як працівники поліції відмовляються надавати йому ознайомлюватися з протоколом про адміністративне правопорушення та відмовляються надати йому можливість викласти свої письмові зауваження (пояснення) по даному факту. Дану відеофіксацію він проводив особисто на свій мобільний телефон; б) висновок Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 19 травня 2020 року, який підтверджує те, що ні в якому алкогольному та наркотичному сп`яніння він не знаходився. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року серед іншого ґрунтується на тому, що судом були досліджені матеріали справи, в тому числі відеозапис з місця вчинення правопорушення. Проте, як вказав ОСОБА_1 , у постанові зазначено, згідно з відеозаписом «працівники поліції неодноразово роз`яснювали, що він має, у разі бажання, самостійно пройти такий огляд», тобто, можна дійти висновку, що у ході судового засідання суддя встановила той факт, що дійсно працівники поліції повідомляли йому, що він може самостійно пройти даний огляд, що, окрім його, свідчень підтверджується наданими до суду його відеозаписами. Крім того, апелянт наголошує, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України не можуть бути визнані належним та допустимим доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення у зв`язку з їх не відповідністю вимогам закону та інших нормативно-правових актів, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. З посиланням на положення ст. 266 КУпАП та положення Інструкції апелянт вказує на те, що інспектор поліції повинен був запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп`яніння, і, лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами, повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі. Окрім того, як зазначає апелянт, є обов`язковим оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я. У матеріалах справи відсутнє направлення на огляд його, як водія транспортного засобу, з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв його, як водія, у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, що і стало визначальною підставою для прийняття рішення про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та закриття справи. В доповненнях до апеляційної скарги захисник Синіченко О.Ю. просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В доповненнях зазначає про те, що постанова у справі відносно ОСОБА_1 є незаконною, оскільки вона винесена із порушенням норм КУпАП, а в її обґрунтування покладені неналежні та недопустимі докази. Так захисник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що наявний в матеріалах провадження відеозапис не відповідає вимогам закону та з нього не можливо встановити дотримання поліцейськими положень КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Також захисник вказала, що оскаржувана постанова містить посилання на те, що факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджені свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не давали будь-яких пояснень у суді, що суперечить принципу безпосередності. Крім того, на думку захисника, зупинка транспортного засобу була здійснена з порушеннями вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки жодної законної підстави для його зупинення не було. З самого початку працівники поліції діяли в супереч нормам закону, що викликає обґрунтовані сумніви щодо їх об`єктивності та неупередженості. Також захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 425540 від 14 травня 2020 року складений з порушенням КУпАП, оскільки в супереч ст. 256 КУпАП, при його складанні не було зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність, а на момент передачі протоколу про адміністративне правопорушення для ознайомлення та підписання ОСОБА_1 у графі протоколу «відповідальність передбачена» зазначено лише «ст. 130 КУпАП». Як вказує захисник, в подальшому, не дивлячись на бажання ОСОБА_1 отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення, йому копія вручена не була, права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, не роз`яснені. Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення надійшов ОСОБА_1 поштою, а під час ознайомлення з другим примірником протоколу було встановлено, що він, як і перший примірник, не містить нормативний акт, який передбачає відповідальність, у графі відповідальність передбачена зазначено лише «ст. 130 КУпАП». Захисник наголошує на тому, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення, який став підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, був незаконно виправлений та містив додатковий запис, який зроблений після його складання та направлення його копії особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Захисник переконаний, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину належними та допустимими доказами не доведено, а постанова суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, переглянувши відеозаписи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б давали підстави для скасування постанови місцевого суду, а відтак, апеляційна скарга з доповненнями до задоволення не підлягає. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлені обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у присутності яких ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння; відеозапис з нагрудної камери поліцейського, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан наркотичного сп`яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР України, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 11-14). З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 425540 від 14 травня 2020 року, складеного щодо ОСОБА_1 про те, що останній 13 травня 2020 року о 23 год. 45 хв. в м. Києві Дарницьке шосе в бік правого берега м. Києва ОСОБА_1 керував автомобілем «Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння рук, зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1). Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та пояснив, що 13 травня 2020 року повертався додому. Був зупинений працівниками патрульної поліції з тих підстав, що на номерному знаку його ( ОСОБА_1 ) автомобілі були наклейки, що і було причиною зупинки працівниками поліції його транспортного засобу. Однак жодних наклейок на номерному знаку його автомобіля не було. Працівники поліції не представились, сказали, що він ( ОСОБА_1 ) перебуває чи то в алкогольному сп`янінні, чи під дією наркотичних речовин, з чим він не погодився, але й не відмовлявся. Через негативну поведінку працівників поліції він не довіряв останнім та сказав, що самостійно пройде огляд. У присутності свідків працівники поліції повідомили останніх, що водій керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, і він при свідках повідомив, що не відмовляється від проходження огляду, а самостійно здасть аналізи. У подальшому працівники поліції написали протокол. Він наполягав працівникам поліції, щоб написати пояснення і щоб йому працівники поліції видали направлення, на що йому працівники поліції відмовили. Працівники поліції викликали евакуатор, транспортний засіб забрали на штраф майданчик. Працівники поліції зазначили про те, що він «дуже розумний». Про те, що огляд у медичному закладі необхідно проходити протягом двох годин, працівники поліції таку інформацію йому повідомляли, але про те, що огляд в закладі охорони проводиться тільки у присутності поліцейського, він не знав. Йому невідомий п. 2.5 ПДР України. У нього була недовіра до працівників поліції, адже, підстав для зупинки його транспортного засобу не було, а працівники поліції вже при спілкуванні вказали, що він себе дивно поводить. В суді апеляційної інстанції захисник Синиченко О.Ю. підтримав апеляційні вимоги, а також свої доповнення до апеляційної скарги, та зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував ряд обставин, які мали правильне значення для справи, не врахував порушення, які допустили працівники поліції, не врахував основи, що підстава для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було незаконною. З переглянутого відеозапису, який наявний в матеріалах справи, встановлено, що в присутності свідків працівник патрульної поліції зазначає про те, що було зупинено водія через порушення ПДР України: на світловідбивачах були наклейки, та пропонує водію проїхати до лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 вказує, що він не відмовляється від проїзду до лікаря нарколога, але з поліцейськими їхати не хоче. Працівник поліції роз`яснює водію, що ПДР України зобов`язують водія на вимогу працівника поліції пройти огляд у закладі охорони здоров`я, адже за відмову передбачається певна відповідальність. Працівник поліції вказує, що потрібно їхати, поки не сплинули дві години. У подальшому працівник поліції звертається до свідків та вказує останнім, що водій їхати не хоче. У подальшому ОСОБА_1 просить направлення у працівників поліції, щоб він самостійно проїхав до закладу охорони здоров`я, а транспортний засіб забере друг, на що працівник поліції вказує, що гарантії того, що у подальшому ОСОБА_1 не сяде за кермо - немає, а ОСОБА_1 не має права сідати за кермо автомобіля, більш того, вже викликали евакуатор. Далі на відеозапису вбачається здійснення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення (ас. 4). З долученого стороною захисту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що він також буде собі подію фіксувати на камеру. Працівник поліції у присутності ОСОБА_1 та свідків повідомляє свідкам, що було зупинено водія, під час спілкування з яким у останнього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на подразники світла, та пропонує ОСОБА_1 проїхати та пройти огляд, на що ОСОБА_1 говорить про те, що він повністю здоровий, добре себе почуває, та в присутності свідків повідомляє, що не відмовляється від проходження, але з працівниками поліції їхати не хоче і може самостійно пройти огляд. Працівник поліції повідомляє, що є відповідальність за відмову проїхати з працівниками поліції та одночасно вказує, що не заборонено самостійно пройти огляд протягом двох годин. Між ОСОБА_1 та працівником поліції відбувається розмова з приводу того, що ОСОБА_1 все ж таки відмовляється проїхати з працівниками поліції на огляд, а працівник поліції, у свою чергу, вказує свідкам, що водій не хоче їхати. Після цього ОСОБА_1 вказує працівникам поліції, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено без законних на те підстав, номерний знак було видно, на що працівник поліції зазначає, що причина зупинки зафіксована на його (поліцейського) нагрудну камеру (ас. 63). Даними, зафіксованими на відеозаписах, підтверджується підстави та факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , обставини відмови ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння, і вказані відеозаписи є об`єктивним доказом у справі, який не залежить від суб`єктивного сприйняття учасників апеляційного розгляду. Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який діє на даний час, з урахуванням внесених до нього змін. Згідно із вказаним Порядком огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: · запах алкоголю з порожнини рота; · порушення координації рухів; · порушення мови; · виражене тремтіння пальців рук; · різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; · поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: · наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); · звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; · сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; · почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції). Тобто, працівник поліції може встановити тільки ознаки певного виду сп`яніння, про що й зазначено працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735. Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З огляду на те, що працівниками поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки, які можуть свідчити про його перебування у стані наркотичного сп`яніння, та ОСОБА_5 працівником поліції була висунута вимога пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, знайшли своє об`єктивне підтвердження та свідчать про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання апелянта на недотримання судом першої інстанції вимог закону під час розгляду справи, є безпідставним, оскільки судом опитана особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та досліджені наявні у справі докази, яким надана належна правова оцінка в оскаржуваному судовому рішенні. Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить, на думку апелянта, про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, то вони є безпідставними. Так, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду у медичному закладі, у зв`язку з чим відсутність вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння, та не спростовує порушення п. 2.5 ПДР України водієм транспортного засобу, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення. Окрім того, з відеозапису вбачається, що на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога ОСОБА_1 висловив небажання їхати до закладу охорони здоров`я разом з працівниками поліції, що свідчить про його відмову, та вкотре підтверджує порушення ним п. 2.5 ПДР України. При цьому посилання ОСОБА_1 про те, що суд у постанові зазначив, що працівники поліції неодноразово роз`яснювали йому, що він, за бажанням, може самостійно пройти огляд, не відповідають змісту постанови, оскільки у постанові суд вказав про те, що «працівники поліції неодноразово роз`яснювали, що він має, у разі бажання, самостійно пройти такий огляд, але тоді вони будуть вимушені зараз скласти щодо нього протокол про відмову від проходження огляду у встановленому порядку». Також суд вказав про те, що із відтвореного відеозапису, наданого ОСОБА_1 , вбачається, що приїхав товариш ОСОБА_1 , який представився працівником поліції, а тому ОСОБА_1 разом з товаришем ніхто не заважав проїхати до медичного закладу відповідно до вимог діючого законодавства. Проте, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а, відтак, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовані. Окрім того, всупереч доводам апеляційної скарги, судом надана належна оцінка висновку, наданому ОСОБА_1 , відповідно до якого він не перебуває у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Так судом, з посиланням на положення ст. 266 КУпАП, зазначено про те, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Оскільки у медичному закладі огляд ОСОБА_1 проведений за відсутності поліцейського, а, окрім того, у висновку зазначено, що ОСОБА_1 був не за направленням, а у порядку самозвернення, проведено лише огляд особи та підкреслено, що висновок повідомляється у присутності поліцейського, що не відповідає дійсності, вказаний висновок обґрунтовано судом першої інстанції не прийнятий до уваги. Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, постанова місцевого суду є законною, вмотивованою, обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва