Постанова Донецький апеляційний суд № 219/2509/16-ц

Єдиний унікальний номер 219/2509/16-ц Номер провадження 22-ц/804/306/21 П О С Т А Н О В А Іменем У К Р А Ї Н И 13 січня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого Никифоряка Л.П. Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б., розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з цивільних правовідносин за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій подано апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2020 року (головуючий у суді 1 інстанції Шевченко Л.В.), В С Т А Н О В И В: 23 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Товариство звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вовка Андрія Васильовича в якій просить зобов`язати останнього провести усі необхідні заходи в рамках виконавчого провадження № 59282301 щодо примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить виключно ОСОБА_1 (та є іпотечним майном Товариства) без отримання згоди відповідного органу опіки та піклування. В обґрунтування своїх вимог Товариство зазначає, що ОСОБА_1 отримав від АКБ «Правекс-Банк» за кредитним договором від 17 жовтня 2008 року № 626-020/08Р кошти в розмірі 212000,00грн та відповідно до взятих на себе за договором зобов`язань ОСОБА_1 повинен був повернути кредит з процентами в порядку та в строки, визначені Кредитним договором. Виконання зобов`язання було забезпечене іпотекою згідно Договору іпотеки № 626-020/08Р від 17 жовтня 2008 року, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . В заочному рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2016 року встановлено порушення умов кредитного договору з боку ОСОБА_1 , з якого на користь Банку стягнуто заборгованість в розмірі 472 379,82грн. Заходами вжитими державним виконавцем на виконання рішення суду з`ясовано що через проживання в квартирі яка перебуває в заставі двох неповнолітніх синів боржника ОСОБА_2 , 2009 року народження та ОСОБА_3 , 2012 року народження, виникла необхідність отримання від служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської райдержадміністрації дозволу на реалізацію квартири, право користування якою мають неповнолітні діти. Однак згідно доводів Товариства, реєстрація місця проживання неповнолітніх в квартирі що перебуває в заставі відбулась неправомірно без згоди іпотекодержателя з порушенням умов договору іпотеки. З урахуванням зазначених доводів заявник вважав, що відмова служби в наданні дозволу на реалізацію квартири не має правового значення та не ґрунтується на вимогах законодавства України рішення державного виконавця про відмову в передачі нерухомого майна, що було предметом іпотеки на реалізацію на електронних торгах у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2020 року в задоволенні скарги Товариства відмовлено. Згідно висновків суду дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду про стягнення суми боргу за договором кредиту ґрунтуються на вимогах чинного закону та узгоджуються із встановленими обставинами щодо неможливості задоволення вимог Товариства шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру в якій проживають неповнолітні діти, без з`ясування у відповідних органів питання щодо дотримання прав неповнолітніх. При цьому вважав що обставини з приводу правомірності реєстрації в квартирі яка є предметом іпотеки неповнолітніх осіб не являються предметом спору у даній справі. З такою ухвалою не погодилося Товариство та просило ухвалу скасувати та скаргу задовольнити. В обґрунтування скарги заявник посилався на те що рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось постановами суду касаційної інстанції у справах за обставинами, які є відмінними від тих що з`ясовано у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги зводились до того, що виконавцем не досліджені обставини з приводу наявного у боржника іншого, окрім іпотечної квартири, майна яким може бути задоволено вимоги стягувача та виконано рішення суду. Також заявник стверджував, що поза увагою суду залишались обставини з приводу того чи виконавець подавав до суду заяву про вирішення питання про звернення стягнення на спірне майно, також не з`ясовано чи вселення малолітніх дітей відбулось з дотриманням вимог законодавства за згодою іпотекодержателя. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника Товариства, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за відсутності державного виконавця повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 17 жовтня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 626-020/08Р для споживчих цілей та оплати страхових платежів на суму 212 000,00грн /а.с.15-20, додаток №1а.с. 21-26, 172-177 том І/. 17 жовтня 2008 року укладено договір іпотеки № 626-020/08Р, за яким ОСОБА_1 передав іпотекодержателю Банку належне йому на праві власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 /а.с.27-31, 178-183 том І/. 26 квітня 2016 року заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість в розмірі 472 379,82грн /а.с.77-80 том І/. 25 липня 2017 року Артемівським міськрайонним судом задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про зміну сторони у виконавчому провадженні /а.с.146-147, 187-188 том І/. 06 червня 2019 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 суму боргу та виконавчий збір за рішенням суду 26 квітня 2016 року /а.с.186 т.1/. 06 серпня 2019 року Постановою державного виконавця накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.189-190 том І/. 07 серпня 2019 року державним виконавцем надіслано вимогу до Любарецької сільської ради щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.191 томі І/. За змістом довідки виконавчого комітету Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області від 19 серпня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані четверо осіб з яких двоє неповнолітніх синів боржника ОСОБА_2 , 2009 року народження та ОСОБА_3 , 2012 року народження /а.с.192 том І/. Згідно листа Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 16 вересня 2019 року № 48/90-21-750 на звернення державного виконавця Службою відмовлено у дачі дозволу реалізувати на прилюдних торгах ДП «Сетам» квартиру АДРЕСА_1 так як це може призвести до порушення житлових прав малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2009 року народження та ОСОБА_3 , 2012 року народження /а.с.194 том І/. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні скарги виходив з того, що дії Державного виконавця узгоджувалися із вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального права. Згідно положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК (в редакції 2004 року), у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Частиною 2 статті 451 ЦПК України також встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»-Закон містять визначення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, як сукупності дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частини другої цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно частини 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу у справі, оцінивши в сукупності зібрані в матеріалах справи докази, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Товариства, оскільки державним виконавцем під час виконавчого провадження було виконані процесуальні дії з примусового виконання виконавчого листа, передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження». В межах спірних правовідносин, державний виконавець не наділений повноваженнями оцінювати обґрунтованість відмови органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, оскільки у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Доводи апеляційної скарги в частині неправомірності реєстрації в будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітніх дітей, зокрема без згоди іпотекодержавтеля, також не є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними, оскільки не пов`язані з його діями, та не є предметом перегляду суду. Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Товариство у скарзі не зазначено, які саме протиправні дії або бездіяльність державного виконавця стали підставою невиконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, а також не зазначив вимоги закону, які на думку заявника, були порушені, оскільки в скарзі Товариство просило зобов`язати виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації оспорюваного майна, без отримання згоди відповідного органу опіки та піклування. Встановивши, що причини та умови, які сприяють утрудненню виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, не пов`язані з діями державного виконавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги, оскільки скаржником не доведено доводів з приводу того, що державним виконавцем були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність ухвали суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення. Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року. Судді: