Постанова 4814 № 528/385/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/385/18 Номер провадження 22-ц/814/44/21Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Прядкіної О.В., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2020 року (повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 15 листопада 2003 року вона, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), уклала шлюб із ОСОБА_1 . За час перебування у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Упродовж подружнього життя за спільні кошти ними був набутий у власність, відповідно до договору купівлі-продажу від 14 січня 2009 року, незакінчений будівництвом житловий будинок «А-1», огорожа № 1, 2, гараж «Б», вигрібна яма № 3, водогін № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У договорі купівлі-продажу було вказано, що незакінчений будівництвом житловий будинок розташований на земельній ділянці, що належить Гребінківській міській раді Гребінківського району Полтавської області. За спільною домовленістю право власності на вказаний незакінчений будівництвом житловий будинок було зареєстровано на відповідача. 24 квітня 2010 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Проте, у грудні 2012 року вони знову розпочали проживати разом у вищевказаному будинку та фактично шлюбні стосунки між ними продовжувалися до жовтня 2017 року. Зазначила, що за період спільного проживання без реєстрації шлюбу ними спільно було добудовано будинок, здано його в експлуатацію та зареєстровано належним чином згідно законодавства України. Вказала, що останнім часом у них з відповідачем склалися напружені стосунки щодо порядку користування спільно набутим майном. Відповідач намагається їй довести, що спільне майно належить тільки йому і що саме він є безпосереднім його власником, і вона не має права ні на що. Враховуючи вищевикладене, просила суд: -встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 24 квітня 2010 року по жовтень 2017 року; -визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; -поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши позивачу у власність 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ; -судові витрати віднести за рахунок відповідача. У квітні 2020 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив: -встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24 квітня 2010 року по 19 вересня 2011 року і з 01 грудня 2012 року по жовтень 2016 року; -визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117, 2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. -визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. -визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. -судові витрати розподілити між сторонами. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна - задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОККП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОККП НОМЕР_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24 квітня 2010 року по 19 вересня 2011 року та з 24 грудня 2012 року по жовтень 2016 року. У встановленні факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 01 грудня 2012 року по 23 грудня 2012 року відмолено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із : «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 5063 грн. 05 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 7536 грн. та сплачений нею судовий збір в сумі 2114,40 грн., а всього 9650 грн. 40 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у повному обсязі у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1\2 частину майна, а саме будинку в АДРЕСА_1 . Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, що судом не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті. Вказує, що судом не було взято до уваги заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, а саме, що з моменту розірвання шлюбу і по час звернення позивача до суду, вони ніколи спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків. У період часу із 2012 року по 2016 рік позивачка разом з їх спільною донькою проживали у його будинку, оскільки їм не було де жити, але як подружжя вони не жили та не мали спільних прав і обов`язків. Зазначає, що в період часу з 2013 року по 2016 рік позивач систематично проживала та ночувала у своїх знайомих та родичів. Крім того, ОСОБА_2 із 20 вересня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Зазначає, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у нього виникло з моменту державної реєстрації будинку, а саме з 19 серпня 2017 року, а тому вважає, що даний спірний будинок, як об`єкт цивільних правовідносин, не може бути спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно у позивача відсутні підстави для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. Також, що у позивача виникло право на позов про поділ майна подружжя з моменту розірвання шлюбу, тобто з 24 квітня 2010 року, але ця обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції. Позивач також не погоджується із сумою стягнутого судового збору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Щодо явки учасників справи в суд апеляційної інстанції Сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Крім того, від представників сторін до суду надійшли заяви, у яких вони просять розглядати справу без їх участі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 15 листопада 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. За час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 36 від 14 червня 2004 року. 14 січня 2009 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку, а саме, будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до договору інвентаризаційна оцінка незакінченого будівництвом житлового будинку становила 96 770 грн. 00 коп. Відповідно до копії Витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу 31573245 від 07 жовтня 2011 року, реєстраційний номер 22161479, об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності у частці 1/1, відповідно до договору купівлі-продажу ВКР №241874/241875/ від 14 січня 2009, є власністю ОСОБА_1 .. Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , актовий запис № 29 від 24 квітня 2010 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Судом першої інстанції також встановлено та не заперечується сторонами, що 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 була подана Декларація №ПТ141171921039 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу: 95739309 від 29 серпня 2017 року, державним реєстратором Гребінківської РДА, ОСОБА_7 , була проведена державна реєстрація об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_1 , а саме, житлового будинку, опис об`єкта: загальна площа 117,2 кв.м., житлова площа 49,7 кв.м., матеріали стін: силікатна цегла обшита утеплювачем та оштукатурена. Загальна площа житлового будинку з нежитловими будівлями (господарські будівлі) становить 174,82 кв. м. з них: загальна площа житлового будинку 117,2 кв. м., житлова площа 49,7 кв. м., загальна площа нежитлових будівель об`єкта 57,6 кв.м. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 5320810100:51:017:0019, реєстраційний номер: 855543553208, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площа: 0,0848 га. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок А-1; гараж - Б; гараж - В; погріб - Г; огорожа - №1; ворота - № 2; яма вигрібна - № 3; водопровід - №4; огорожа - № 5; огорожа - №

6. Актуальна інформація про право власності, номер запису про право власності: 22064010 від 19 серпня 2017 року, підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, ПТ 141171921039, видана 11 липня 2017 року, видавник Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області. Документ отримано з ЄРД; технічний паспорт на житловий будинок серія та номер 864, виданий 05 жовтня 2016 року, видавник КП «Лубенське МБТІ»; Довідка «Про підтвердження присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси», серія та номер 02-17/504, виданий 29 серпня 2017 року, видавник Гребінківська міська рада. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За положеннями частини 2 статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, її вимоги ґрунтуються на вимогах закону, факт спільного проживання ОСОБА_1 із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу знайшов своє підтвердження в суді, а тому суд першої інстанції правильно встановив даний факт доведеним, за виключенням періоду перебування позивача в іншому шлюбі. При цьому, суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо спірного майна, а саме житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Мотиви відхилення доводів, наведених в апеляційній скарзі Щодо проживання однією сім`єю В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом не було взято до уваги заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, а саме, що з моменту розірвання шлюбу і по час звернення позивача до суду, вони ніколи спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків. Крім того, у період часу із 2012 року по 2016 рік позивачка разом із їх спільною донькою проживали у його будинку, оскільки їм не було де жити, але як подружжя вони не жили та не мали спільних прав і обов`язків. Зазначає, що в період часу з 2013 року по 2016 рік позивач систематично проживала та ночувала у своїх знайомих та родичів. Зазначені доводи апеляційної скарги спростовуються доказами, дослідженими у суді першої інстанції. Так, відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що згідно довідки № 3270 від 08 вересня 2017 року, виданої Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області, вбачається, що згідно даних адресної картки (Додаток 5) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , 1981 року народження, ОСОБА_1 , 1977 року народження та ОСОБА_4 , 2004 року народження. Також у судовому засіданні, в суді першої інстанції, в якості свідків були допитані: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які надали показання на підтвердження факту сумісного проживання позивача з відповідачем після розірвання шлюбу у вказаний позивачем період. У судовому засіданні був досліджений перелік видів ремонтно - будівельних робіт, проведених у спірному житловому будинку і господарських будівлях в період з 14 січня 2009 року по жовтень 2016 року, наданий позивачем та перелік видів робіт та кількість використаних матеріалів під час проведення ремонтно - будівельних робіт у цьому будинку в період з 2011 року по 2017 рік, що був наданий відповідачем (т. 1 а.с. 121-122, 124). Із наданих нотаріусом документів, що додані до договору купівлі-продажу, вбачається, що відповідно до рішень Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області від 30 жовтня 1990 року № 556 та від 06 грудня 1991 року № 756 ОСОБА_12 надавалися дозволи на виділення земельних ділянок. У матеріалах, доданих до договору, міститься заява ОСОБА_2 про те, що вона дає своєму чоловіку ОСОБА_1 згоду на покупку незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с.131-144). Із довідки, наданої Гребінківською міською радою 12 січня 2009 року № 19 вбачається, що на момент укладення договору земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Відповідно до Висновку експерта № 585 за результатами проведеної судової будівельно - технічної експертизи по цивільній справі № 528/385/18 від 02 вересня 2019 року, в дослідницькій частині висновку (таблиця №5) наведений перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції, переобладнання) житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , які було проведено в період з 14 січня 2009 року і по жовтень 2016 року. Вартість даних робіт становить 335350 грн. Вартість виконаних будівельних робіт з будівництва господарських будівель і споруд у вищевказаному домоволодінні, які було проведено у вищенаведений період, становить 121200 грн. Загальна вартість фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції, переобладнання) житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які було проведено в період з 14 січня 2009 року і по жовтень 2016 року, становить 456550 грн. ( т. 1 а.с. 201-238). Щодо перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі В апеляційній скарзі позивач вказує, що ОСОБА_2 із 20 вересня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Проте ці аргументи відповідача не є підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції тому, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, а саме: встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24 квітня 2010 року по 19 вересня 2011 року та з 24 грудня 2012 року по жовтень 2016 року. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2012 року (справа №2/1605/340/12). Відповідно до вказаного рішення шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 був зареєстрований 20 вересня 2011 року, а розірваний 30 листопада 2012 року. Рішення суду набрало законної сили 24 грудня 2012 року. Тобто, судом першої інстанції не визнавався період перебування у зареєстрованому шлюбі із іншим чоловіком у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Щодо підстав для визнання права спільної сумісної власності на спірний будинок В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у нього виникло з моменту державної реєстрації будинку, а саме з 19 серпня 2017 року, а тому вважає, що даний спірний будинок, як об`єкт цивільних правовідносин, не може бути спільною сумісною власністю. Як уже зазначалося, згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24 квітня 2010 року по 19 вересня 2011 року та з 24 грудня 2012 року по жовтень 2016 року, та ту обставину, що 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 була подана Декларація №ПТ141171921039 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Слід звернути увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19. Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, щодо визнання спірного будинку спільною сумісною власністю. Щодо строків позовної давності Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У частині 2 статті 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15). Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). Враховуючи дату реєстрації права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та відсутність доказів, які б підтверджували заперечення права позивача на спірне майно, колегія суддів вважає, що строки звернення до суду ОСОБА_2 не пропущені. Щодо суми стягнутого судового збору За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач вказує, що він не погоджується із сумою стягнутого судового збору тому, що позивач повинна була визначити дійсну вартість спірного майна на час подачі позову. Однак, дані доводи апеляційної скарги не дають підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції вирішив питання щодо стягнення судового збору на підставі поданих сторонами доказів під час розгляду справи, а стягнення судового збору, недоплаченого при подачі апеляційної скарги, не суперечить положенням статті 141 ЦПК України Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів правильність прийнятого рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 січня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.В. Прядкіна