Постанова 4814 № 532/70/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/70/24 Номер провадження 22-ц/814/425/26Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря Сальної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року, В С Т А Н О В И В : У січні 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила виділити в натурі у власність їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 в самостійні об`єкти нерухомого майна (окремі одиниці) та поділити земельну ділянку площею 0,0566 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5321810100:50:005:0941, розташовану в АДРЕСА_1 , - згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 . В цілому домоволодіння складається з житлового будинку літ.А,а,а1,а2 загальною площею 66,6 кв.м., у тому числі житлова площа 28,0 кв.м.; літньої кухні-сарая літ.Б,б,б1; погреба літ.бп; гаража літ.В; сарая літ.Г; убиральні літ.Т; огорожі № 1, 2; вимощення І, ІІ; вигрібної ями ІІІ. Домоволодіння розташоване на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0566 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5321810100:50:005:0941. Іншим співвласником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами є ОСОБА_2 , якому на праві спільної часткової власності належить інша 1/2 частка будинку. Позивач та відповідач були подружжям і як співвласники спільно користувалися житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями та присадибною земельною ділянкою. Після розірвання шлюбу в сторін виник спір щодо користування спільним майном та позивачка виявила бажання здійснити виділ у натурі належної їй 1/2 частки житлового будинку та присадибної земельної ділянки. Тому ОСОБА_1 звернулася до відповідача як співвласника будинку з пропозицією укласти нотаріальний договір про видів у натурі частки з нерухомого спільного майна. Однак відповідач відмовляється мирно та в позасудовому порядку врегулювати майновий спір. Він вважає, що житловий будинок належить на праві власності одному йому, а позивачка не має на житловий будинок жодних майнових прав. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року позов задоволено. Розподілено житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту № 1 висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 16 від 10.08.2024 року. Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 в самостійний об`єкт нерухомого майна належну їй на праві спільної часткової власності 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 12/25 часток загальною ринковою вартістю 287108,00 гривень та складається з (на плані експертного висновку зафарбовано червоним кольором): -в частині житлового будинку літ. «А,а1,а2» приміщення: кімнату площею 21,6 кв.м, веранду (використовується як кухня) площею 11,3 кв.м, частину веранди площею 7,4 кв.м. Загальна площа складає 40,3 кв.м. на суму 198715,00 гривень; -по іншим будівлям та спорудам: гараж літ. «В» на суму 39314,00 гривень; сарай літ. «Г» на суму 15484,00 гривень; вбиральню літ. «Т» на суму 15296,00 гривень; 1/2 частину огорожі № 1 на суму 4679,00 гривень; 1/2 частину огорожі № 2 на суму 8837,00 гривень; 1/2 частину вимощення № І, ІІ на суму 4783,00 гривень. Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 в самостійний об`єкт нерухомого майна належну йому на праві спільної часткової власності 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 13/25 часток загальною ринковою вартістю 315154,00 гривень та складається з (на плані експертного висновку зафарбовано синім кольором): -в частині житлового будинку літ. «А,а,а2» приміщення: кухню (використовується як житлова кімната) площею 7,2 кв.м, кімнату площею 6,4 кв.м, санвузол площею 7,2 кв.м., частину веранди площею 5,5 кв.м. Загальна площа складає 26,3 кв.м. на суму 154409,00 гривень; -по іншим будівлям та спорудам: літню кухню літ. «Б,б1» на суму 111456,00 гривень; сарай літ. «б» на суму 8416,00 гривень; погріб літ. «бп» на суму 7523,00 гривень; 1/2 частину огорожі № 1 на суму 4678,00 гривень; 1/2 частину огорожі № 2 на суму 8837,00 гривень; 1/2 частину вимощення № І, ІІ на суму 4783,00 гривень, яму вигрібну № ІІІ на суму 15051,00 гривень. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно виконати такі переобладнання: -закласти дверні отвори з кухні 1-4 площею 7,2 кв.м. у кімнату 1-5 площею 21,6 кв.м., з веранди 1-2 площею 11.3 кв.м. у санвузол 1-3 площею 7,2 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_1 виконати такі переобладнання: -обладнати самостійні системи електропостачання з встановленням лічильників у межах виділених частин та опалення; -збільшити прибудову літ. «а2» для влаштування санвузла та коридору згідно п.п. 5.6, 5.19, 5.20, 5.22, ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»; -улаштувати дверний отвір з веранди 1-2 площею 11,3 кв.м. у кімнату 1-5 площею 21,6 кв.м. та у веранду 1-1 площею 12,9 кв.м.; -улаштувати систему водовідведення; Зобов`язано ОСОБА_2 виконати такі переобладнання: -обладнати самостійні системи електропостачання з встановленням лічильників у межах виділених частин та опалення; -збільшити прибудову літ. «а2» для влаштування кухні згідно п.п. 5.6, 5.19, 5.20, 5.22, ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»; -розібрати перегородку з дверним отвором між кухнею 1-4 площею 7,2 кв.м. та кімнатою 1-6 площею 6,4 кв.м. для улаштування кімнати згідно п. 5.6, 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Зовнішні мережі газопостачання, водопостачання залишити в загальному користуванні. Ухвалено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовувати межу розподілу горища у відповідності до лінії розподілу житлового будинку без улаштування перегородки, згідно з протипожежними нормами. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8710,00 гривень різниці у вартості домоволодіння. Виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 283 кв.м. або 0,0283 га (на плані варіанту № 1 зафарбовану в червоний колір), яка складається з трьох частин та описується наступними межами: -перша частина (яка розташована під частиною житлового будинку літ. «А,а1,а2» та ділянкою, що примикає) з боку земельної ділянки сусідніх домоволодінь довжина межової лінії складає 9,26 м, 1,00 м, 4,5м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 11,10 м; з боку земельної ділянки спільного користування довжина межової лінії складає 4,5 м, 2,95 м, 10,12 м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 6,78 м; -друга частина (яка розташована під гаражем літ. «В», вбиральнею літ. «Т» та ділянкою, що примикає) з боку земельної ділянки міської ради ( АДРЕСА_1 ) довжина межової лінії складає 3,64 м; з боку земельної ділянки спільного користування довжина межової лінії складає 0,98 м, 5,70 м, 9,70 м, 3,00 м; з боку земельної ділянки сусідніх домоволодінь довжина межової лінії складає 9,83 м, 5,70 м, 0,73 м; -третя частина (яка розташована під сараєм літ. «Г» та ділянкою, що примикає) з боку земельної ділянки спільного користування довжина межової лінії складає 4,63 м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 8,08 м; з боку земельної ділянки сусідніх домоволодінь довжина межової лінії складає 5,56 м, 7,80 м. Площа безпосередньо відокремленої частини земельної ділянки складає 222 кв.м. 1/2 частина площі земельної ділянки спільного користування складає 61 кв.м. Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 283 кв.м. або 0,0283 га (на плані варіанту № 1 зафарбовану в синій колір), яка складається з двох частин та описується наступними межами: -перша частина (яка розташована під частиною житлового будинку літ. «А,а,а2», літньою кухнею з сараєм та погрібом літ. «Б,б,б1,бп» та ділянкою, що примикає) з боку земельної ділянки сусідніх домоволодінь довжина межової лінії складає 3,39 м, 6,30 м, 5,36 м, 10,36 м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 8,08 м; з боку земельної ділянки спільного користування довжина межової лінії складає 3,0 м, 3,39 м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 11,10 м; -друга частина (яка вільна від забудови) з боку земельної ділянки міської ради ( АДРЕСА_1 ) довжина межової лінії складає 5,40 м; з боку земельної ділянки сусідніх домоволодінь довжина межової лінії складає 10,26 м; з боку земельної ділянки, що виділена іншому співвласнику довжина межової лінії складає 6,78 м; з боку земельної ділянки спільного користування довжина межової лінії складає 10,16 м. Площа безпосередньо відокремленої частини земельної ділянки складає 222 кв.м. 1/2 частина площі земельної ділянки спільного користування складає 61 кв.м. Залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 122 кв.м. (на плані варіанту № 1 зафарбовану в жовтий колір). Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 гривень та 6000,00 гривень вартості проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Встановлено стороні позивача строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу - до 25 червня 2025 року. Рішення суду мотивовано тим, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу житлового будинку відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що суд першої інстанції не пересвідчився в технічній можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна та не надав відповідачу можливості надати докази технічної неможливості поділу цього нерухомого майна. Вказував, що в матеріалах справи відсутня технічна документація щодо земельної ділянки, її опис, характеристики, поворотні точки, результати виконання топографо-геодезичних робіт. Експерт вирішив питання поставлені на вирішення експертизи без необхідних для цього матеріалів. Вказував, що висновок експерта є таким, що суперечить матеріалам справи і викликає сумніви в його правильності. Вказував, що суд не врахував інтересів відповідача та не дослідив, чи не буде поклідено на нього надмірний тягар шляхом стягнення компенсації вартості перевищення частки. Посилався на те, що сумнів у правильності висновку експерта полягає також у тому, що ним не враховано проживання у житловому будинку неповнолітньої дитини, яка фактично проживає із одним із співвласників і потребує врахування її інтересів при поділі будинку натурі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.04.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області 14 жовтня 2006 року, актовий запис №

123. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 » (а.с.11-12). У період шлюбу ОСОБА_2 придбав житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.09.2017 року серії НМЕ 421051 за № 1454 (а.с.16). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.09.2017 року, право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.17). Згідно технічного паспорту на будинок станом на 17.05.2016 року, домоволодіння складається з житлового будинку літ.А,а,а1,а2 загальною площею 66,6 кв.м., у тому числі житлова площа 28,0 кв.м.; літньої кухні-сарая літ.Б,б,б1; погреба літ.бп; гаража літ.В; сарая літ.Г; убиральні літ.Т; огорожі № 1, 2; вимощення І, ІІ; вигрібної ями ІІІ (а.с.13-15). Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року розподілено майно, що складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і визнано за ними право спільної часткової власності на по 1/2 частки за кожним на даний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями (а.с.8-9). Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2022 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.10,18-19). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 16 від 10.08.2024 року, складений судовим експертом Авдєєвою Н.М. установлено, що технічно можливо виділити кожному з двох співвласників у натурі по 1/2 частці з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки з кадастровим номером 5321810100:50:005:0941, площею 0,0566 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва. У дослідній частині висновку експерта запропоновано два варіанти поділу будівель та споруд. Вказана вартість часток та наведена різниця часток у грошовому виразі (від ринкової вартості будівель та споруд) співвласнику, частка якого менша або більша від ідеальної. Запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5321810100:50:005:0941, площею 0,0566 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Судом установлено, що житловий будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0566 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5321810100:50:005:0941. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд враховує необхідність збереження ідеальних часток співвласників. Визначальним при поділі домоволодіння є необхідність збереження ідеальних часток співвласників, а не порядок користування ними майном. Суд врахував, що позивачка прохала виділити їй частку житлового будинку відповідно до висновку експерта, що на плані зафарбовано червоним кольором. Проте відповідач заперечував проти запропонованих у висновку варіантів поділу домоволодіння. Суд прийшов до висновку, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу житлового будинку відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості. А відповідачем не надано ніяких належних і допустимих доказів можливості іншого варіанту поділу спірного будинку та прибудов, відмінного від варіанту, запропонованого експертом, тому відсутні правові підстави для відхилення судом висновку експерта. Також суд прийшов до висновку про наявність підстав для виділу в користування земельної ділянки співвласникам відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності за варіантом № 1, оскільки даний варіант передбачає меншу площу земельної частки в спільному користуванні, ніж варіант №

2. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. За приписами статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Як роз`яснено в п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року по справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) вказано, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу. Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», одночасно з розв`язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретним приміщенням, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким житловий будинок належить на праві спільної власності. Вимогами ст. 88 ЗК визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування та розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстави відсутні, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 року по справі № 759/16282/14-ц, від 15.11.2023 року по справі № 199/7810/17. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не пересвідчився в технічній можливості виділу майна в натурі та позбавив відповідача права надати докази технічної неможливості такого поділу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до матеріалів справи, технічна можливість виділу часток у натурі в окремі самостійні об`єкти повністю підтверджується висновком судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 16 від 10.08.2024, проведеної судовим експертом Авдєєвою Н.М. Експертиза призначалась та проводилась у повній відповідності до процесуальних норм. Таким чином, такі заперечення відповідача без надання технічних аргументів не можуть бути підставою для відхилення судової експертизи. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутня необхідна технічна документація на земельну ділянку, її опис, поворотні точки, а експерт вирішив питання без належних матеріалів. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0566 га є неприватизованою, проте вона є сформованою як об`єкт цивільних прав, оскільки їй присвоєно кадастровий номер 5321810100:50:005:0941. Наявність кадастрового номера свідчить про те, що межі ділянки внесені до Державного земельного кадастру, а отже, її геометричні характеристики, лінійні проміжки та межові знаки є визначеними. В описовій частині рішення чітко зафіксовано лінійні розміри меж для кожної з трьох частин ділянки, виділених ОСОБА_1 (9,26 м, 1,00 м, 4,5 м тощо) та ОСОБА_2 . Судовий експерт ОСОБА_6 була допитана у суді першої інстанції та повідомила, що вихідні дані земельної ділянки вона брала з Публічної карти України. При проведенні експертизи нею перевірено кадастровий номер земельної ділянки, її площу, призначення, право власності. Вона самостійно не визначала площу, координати. Вона має право сама обирати методики, методи при виконанні експертизи. Відомості про координати поворотних точок може брати в земельній книзі з бази даних Державного земельного кадастру. В разі наявності в Державному земельному кадастрі кадастрового номеру земельної ділянки та поворотних точок, їй не потрібна технічна документація на земельну ділянку, оскільки відомості до Державного земельного кадастру вносяться на підставі технічної документації. Крім того у рішенні суду зазначено, що відповідач у судовому засіданні підтвердив, що координати поворотних точок земельної ділянки не відрізняються від технічної документації. Відтак, твердження про відсутність опису та поворотних точок спростовується безпосереднім змістом експертного висновку, матеріалами справи та рішенням суду. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив, чи не покладено на відповідача надмірний майновий тягар шляхом стягнення з нього компенсації за перевищення вартості частки. Згідно з ч. 4 ст. 364 ЦК України, якщо виділ частки в натурі є технічно можливим, але з відхиленням від ідеальних часток, таке відхилення компенсується грошовою сумою. Відповідно до варіанту № 1 експертизи, вартість майна, що виділяється ОСОБА_2 , становить 315 154,00 грн (13/25 часток), а ОСОБА_1 287 108,00 грн (12/25 часток). Різниця на користь відповідача становить майно вартістю 8 710,00 гривень. Ця сума є арифметично вивіреною, незначною у співвідношенні до загальної вартості домоволодіння і покликана вирівняти баланс інтересів сторін. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що експерт і суд не врахували інтереси неповнолітньої дитини, яка проживає в будинку разом із батьком. Предметом цього спору є виділ часток у натурі між співвласниками майна (колишнім подружжям), які мають рівні права по 1/2 частці на підставі рішення суду про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України та ст. 405 ЦК України, припинення права спільної сумісної чи часткової власності батьків та поділ будинку в натурі не позбавляє неповнолітню дитину права користування житловим приміщенням. Оскільки ОСОБА_2 виділено в натурі житлову площу (кімнату, кухню, санвузол, веранду), дитина продовжує зберігати право проживання разом із батьком у виділеній йому частині будинку. Поділ майна між власниками не порушує житлових прав дитини, а тому цей довід є неспроможним. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішеннями. Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні (ст. 375 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Рішення оскаржено лише в частині відмовлених позовних вимог, тому відповідно до змісту ст. 367 ЦПК України в іншій частині не переглядається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль