Ухвала КГС ВС № 910/182/20

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 910/182/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління державної охорони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 (головуючий - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.) у справі №910/182/20 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" до Управління державної охорони України про внесення змін до договору, та за зустрічним позовом Управління державної охорони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" про стягнення 2 196 200,00 грн, ВСТАНОВИВ: 02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Темп-3000" (далі - ТОВ "НВП "Темп-3000") з вимогами до Управління державної охорони України (далі - УДО України) про внесення змін до Договору купівлі-продажу №161/2019 від 02.04.2019. 02.03.2020 до Господарського суду міста Києва від УДО України надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "НВП "Темп-3000" штрафних санкцій у розмірі 2196200,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у позові ТОВ "НВП "Темп-3000" до УДО України про внесення змін до Договору купівлі-продажу №161/2019 від 02.04.2019 - відмовлено повністю. Позов УДО України до ТОВ "НВП "Темп-3000" про стягнення 2 196 200,00 грн - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВП "Темп-3000" на користь УДО України пеню у розмірі 1 195 400,00 грн, штраф у розмірі 194 600,00 грн. В іншій частині позову УДО України - відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/182/20 в частині стягнення з ТОВ "НВП "Темп-3000" на користь УДО України 1 000 800,00 грн пені скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог УДО України про стягнення з ТОВ "НВП "Темп-3000" пені у розмірі 1 000 800,00 грн. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/182/20 викладено у наступній редакції: Стягнути з ТОВ "НВП "Темп-3000" на користь УДО України пеню у розмірі 194 600,00 грн, штраф у розмірі 194 600,00 грн та судовий збір у розмірі 5 838,00 грн. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/182/20 залишено без змін. 15.12.2020 УДО України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20, разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Перевіривши матеріали касаційної скарги УДО України, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20 УДО України, в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на неправильне застосування норм матеріального права у випадку, що передбачений п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Разом з тим, посилаючись в якості підстави касаційного оскарження на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, скаржником не зазначено відповідно до якого виключного випадку, що передбачений ч. 2 ст. 287 ГПК України, суд апеляційної інстанції порушив зазначені в касаційній скарзі норми ГПК України. Отже у визначений Судом строк, УДО України слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу, на якій подається касаційна скарга, а саме уточнити випадок щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, який визначний ст. 287 ГПК України у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення 1 000 800,00 грн пені. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, за подання касаційної скарги, скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 30 024,00 грн (1 000 800,00 грн * 1,5% * 200%). Проте доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі скаржником не надано. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами: Отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998 Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) Символ звітності банку: 207 Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених Законом порядку у сумі 30 024,00 грн. Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Відповідно до частин 1, 2 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20 складено 23.11.2020, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови є 14.12.2020. Однак УДО України звернулось з касаційною скаргою 15.12.2020, про що свідчать відомості відділу поштового зв`язку на конверті зі штрих-кодовим ідентифікатором №0102121233999, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, УДО України отримало копію повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 лише 26.11.2020, про що, на думку скаржника, свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції на копії першого аркушу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за вх. №2744-1/1 від 26.11.2020. Проте такі посилання суперечать приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи, а тому наданий скаржником доказ не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 26.11.2020. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи. Крім того, оскільки касаційна скарга подана безпосередньо до Верховного Суду, то Суд позбавлений можливості перевірити наявність таких документів в матеріалах справи №910/182/20. Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того, ч. 3 ст. 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга УДО України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20 підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме поданням до Суду заяви про усунення недоліків вищевказаної касаційної скарги, в якій скаржник має уточнити підставу, на якій подається касаційна скарга, а саме уточнити випадок щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, який визначний ст. 287 ГПК України у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених Законом порядку у сумі 30 024,00 грн та клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, в якому скаржник наведе інші підстави для поновлення строку. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства і підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними наведені Управлінням державної охорони України підстави про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20.

2. Касаційну скаргу Управління державної охорони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №910/182/20 залишити без руху.

3. Встановити Управлінню державної охорони України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді Н.М. Губенко С.В. Бакуліна