Постанова Київський апеляційний суд № 362/3894/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника Каденка А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Каденка Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., В С Т А Н О В И Л А: Як зазначено у постанові суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 207599 від 12 липня 2020 року, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, в.о. адміністратора клубу «Дізель», 12 липня 2020 року о 01 год. не вжив заходів щодо закриття нічого клубу «Дізель», перебував у приміщені кінотеатру «Дружба» без засобів індивідуального захисту, тим самим допустив порушення санітарно-протиепідемічних правил у період дії карантину та Постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 та Постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 588, яка діяла в період вчинення адміністративного правопорушення, та відповідно до яких на період дії карантину забороняється робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб`єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Каденко А.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову, прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 та його захисника за наявності клопотання захисника про відкладення розгляду справи. Станом на 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 не було відомо про результати задоволення його клопотання чи відмови, чи прийняття рішення по суті. Станом на 18 вересня 2020 року на адресу ОСОБА_1 з Васильківського міськрайонного суду судові повістки та/або рішення суду не надходили. Станом на 18 вересня 2020 року в Державному реєстрі судових рішень за електронною адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ відсутня інформація про прийняте судом рішення у справі № 362/3894/20 за різними параметрами пошуку, і зазначене, як вказує апелянт, підтверджується скріншотами з даного реєстру, які долучаються до апеляційної скарги. Така ж ситуація була і станом на 21 вересня 2020 року. 21 вересня 2020 року до суду першої інстанції подано заяви про видачу судового рішення та ознайомлення з матеріалами справи. 25 вересня 2020 року за результатами ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії оскаржуваної постанови суду стало відомо про зміст судового рішення у справі № 362/3894/20 від 18 серпня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 43- 3 КУпАП у вигляді штрафу, як на посадову особу юридичної особи. Підтверджено, що на адресу ОСОБА_1 копія оскаржувана постанова суду не направлялася. За таких обставин, на переконання апелянта, є достатні підстави вважати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник Каденко А.С. вказує на те, що ні протокол про адміністративне правопорушення, ні додані матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, роботу якого заборонено після 23- години, що саме ОСОБА_1 допустив порушення, передбачене підпунктом 15 пункту 3 постанови КМУ № 392 від 20 травня 2020 року, та останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. Так апелянт наголошує на тому, що у діях ОСОБА_1 відсутній умисел та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,а відтак, в силу положень п. 1ст. 247 КУпАП,провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, захисник вказує, що у протоколі серії АПР18 № 207599 від 12 серпня 2020 року вказано по порушення ОСОБА_1 п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 588, натомість зазначеною постановою було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року. Таким чином, на переконання захисника, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими невірно зазначено нормативно-правовий акт, відповідно до якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, а суд не має повноважень самостійно і на власний розсуд вирішувати питання щодо порушення особою будь-якого конкретного пункту того чи іншого нормативно-правового акту, та об`єктивно суд був позбавлений можливості вирішити питання про виннуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, через невідповідність вказаного протоколу вимогам КУпАП. Апелянт наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини захисник вказує на те, що судом першої інстанції та національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Щодо долучення нових доказів, то апелянт акцентує увагу на тому, що розгляд справи здійснювався без присутності ОСОБА_1 та його захисника, останніми не були долучені до матеріалів справи докази поважності неявки ОСОБА_1 на судове засідання, яке призначено на 6 серпня 2020 року, а саме довідку сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 11 серпня 2020 року. Окрім того, на підтвердження того, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності, долучений платний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань код № 249241977045 від 30 вересня 2020 року та рахунок на оплату зазначеного витягу від 30 вересня 2020 року. На підтвердження того, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з власником/орендарем приміщення нічного клубу «Дизель», захисник посилається на Довідку з Пенсійного Фонду України від 17 вересня 2020 року, яка долучена до апеляційної скарги. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. За повідомленням захисника, ОСОБА_1 відомо про день, час та місце розгляду справи, але у зв`язку з сімейними обставинами до суду не з`явився, так як на даний час перебуває з дитиною в Тернопільській області. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про розгляду справи на підставі наявних матеріалів, за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Каденка А.С. Під час апеляційного розгляду захисник Каденко А.С. підтримав доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що процесуальний строк було пропущено з тих підстав, що на час розгляду справи ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Тернопільській області. Також до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки до моменту розгляду справи не було отримано необхідних відомостей з відповідних державних реєстрів про те, що особа ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності. Такі обставини зазначались захисником у клопотанні, але суд не взяв його до уваги. Що стосується фактичних обставин справи, то суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності, а 12 липня 2020 року замінював адміністратора, однак, ОСОБА_1 не працевлаштований офіційно, це була робота всього на кілька днів. Він не був посадовою особою, на яку працівники поліції мали право складати протокол, а суд такі обставини не перевірив, а написав додатково обставини, які не інкримінувались ОСОБА_1 , що потягло за собою винесення незаконного рішення. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, а також по суті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про поновлення процесуального строку та часткове задоволення апеляційних вимог, з огляду на таке. Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, вказані вимоги закону місцевим судом не дотримані. Так, в матеріалах справи наявне клопотання від адвоката Каденка А.С. про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що ОСОБА_1 знаходиться в м. Тернополі Тернопольської області і за сімейними обставинами і фізично не встигає прибути в судове засідання, яке має відбутись 18 серпня 2020 року о 14 год. Також зі змісту поданого клопотання вбачається, що ОСОБА_1 мав намір особисто бути присутнім під час розгляду справи, надати докази та висловити свої заперечення (ас. 14). Також, в порушення положень ст. 285 КУпАП, ОСОБА_1 не було направлено чи вручено копію постанови суду, на яку на даний час подана апеляційна скарга. Згідно з відомостями, наявними у справі, захисник ознайомлений з матеріалами справи, в тому числі і з постановою, 25 вересня 2020 року (ас. 20). Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження подані 30 вересня 2020 року (ас. 25-44). З огляду на викладене, доходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови судді районного суду пропущений з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню. Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд у постанові послався на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, відеозапис, витяг з АРМ

102. В постанові суд зазначив, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, адже його вина повністю доведена і підтверджується сукупністю доказів у справі (ас. 16-17). Однак, апеляційний суд не може погодитись з таким рішенням. За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи. Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. З огляду на вказане, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 207599 від 12 липня 2020 року, складеного щодо ОСОБА_1 , встановлено, що 12 липня 2020 року о 01 год. був відчинений нічний клуб «Дізель», чим порушив постанову Кабінету Міністрів України № 588 від 8 липня 2020 року п. 16, чим вчинив правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП (ас. 2). Статтею 44-3 КУпАП (в редакції Закону України від 17 березня 2020 року) передбачена відповідальність фізичних та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Об`єктивна сторона правопорушення полягає, зокрема, в порушенні особою (яка є суб`єктом правопорушення) правил щодо карантину людей, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжено дію карантину на території України з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 588 внесено змінити до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, і, у п. 3 доповнено підпунктами 15,

16. Відповідно до п.п 16 п. 3 заборонена робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб`єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос. Разом з тим, працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено та не надано доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарської діяльності, що істотно впливає на встановлення наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки відповідальність за порушення вимог щодо заборони роботи суб`єктів господарювання, які приймають відвідувачів, не можуть нести працівники таких суб`єктів господарювання, так як вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб`єкта господарювання, у якому працюють. Суд першої інстанції, визнаючи винуватим ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, не звернув уваги на допущені порушення та не вжив заходів щодо їх усунення. Окрім того, суд першої інстанції зазначив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вчинення яких ОСОБА_1 не інкримінувалось. Проте, відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції не у повній мірі перевірено дотримання вимог ст.. 256 КУпАП уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою при складанні протоколу щодо На переконання апеляційного суду, невідповідність матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення, відтак без усунення зазначених вище недоліків розгляд справи є неможливим. За змістом ст. 278 КУпАП при виявленні недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об`єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному правоохоронному органу, що порушив провадження справі, для проведення додаткової перевірки. З огляду на викладене, апеляційний суд доходить до висновку, що матеріали протоколу про адміністративне правопорушення від 12 липня 2020 року серії АПР18 № 207599 підлягають поверненню органу, який його складав, відтак подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувана постанова - до скасування. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Поновити захиснику Каденку Андрію Сергійовичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника Каденка Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., - скасувати, матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 від 12 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП повернути до Васильківського ВП ГУ НП у Київській області для проведення додаткової перевірки. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва