Постанова 4818 № 643/2128/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/2128/24 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я.Ю. Апеляційне провадження № 33/818/437/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2025 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., захисника - Мельниченка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Мельниченка Є.О. на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 16 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Постановою встановлено, що 22 лютого 2024 року о 02-53 годині водій ОСОБА_1 , рухаючись по просп. Героїв Харкова, 199Б, керував транспортним засобом Jeep Limited CRD, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Тим самим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В своїй апеляційній скарзі захисник Мельниченко Є.О. просить зупинити провадження у справі або скасувати постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 16.01.2025 щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що чинний КУпАП не містить норми про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому у даному конкретному випадку можливо застосувати аналогію права, зокрема норми КПК України, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ. Захисник також зазначає, що судом першої інстанції, при обґрунтуванні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставно взято до уваги відомості відеозапису, який зроблений на невстановлений телефон без серійного номеру Samsung А51. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які могли беззаперечно свідчити про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також поліцейським не роз`яснено право ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні. Крім того, захисник зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), оскільки судовий розгляд було проведено за відсутності сторони обвинувачення, а справи щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, потребують ретельного судового розгляду за участі сторони обвинувачення, наділеної рівними правами з захистом, зокрема, правом оскарження рішення суду по суті справи, з якого буде формуватися єдина практика суду вищої інстанції. В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, але на адресу його місця мешкання направлялася судова повістка про місце, дату та час апеляційного розгляду, яка повернулася до суду апеляційної інстанції у звязку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Крім того, судом апеляційної інстанції повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 31.01.2025 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023. При цьому, захисник Мельниченко Є.О. не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 . До канцелярії Харківського апеляційного суду також не надходило клопотань від ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду. Крім цього, апеляційним судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Мельниченко Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Московського районного суду м.Харкова від 16.01.2025 щодо ОСОБА_1 та він особисто з`явився в судове засідання в суд апеляційної інстанції. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але з обов`язковою участю захисника Мельниченка Є.О., виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги. Вислухавши доводи захисника Мельниченка Є.О., який підтримав апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024, в якому зазначено факт керування 22.02.2024 о 02 год. 53 хв. в м. Харкові по просп. Героїв Харкова, 199Б, ОСОБА_1 транспортним засобом транспортним засобом Jeep Limited CRD, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, відмовився (а.с. 1). В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024 ОСОБА_1 особисто зазначив, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, причини зупинки йому не повідомили, виконував обов`язки за штатною посадою (а.с.1); - направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.02.2024, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с. 5); - акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови (а.с.4); - відеозаписів (файли «аад642556», «export-hr6hg», а.с.3), долучених до матеріалів справи (а.с.3), з яких вбачається, що в темну пору доби поліцейські на службовому автомобілі із увімкненими проблисковими маячками зупинили транспортний засіб Jeep Limited (файл «аад642556»). З відеозапису (файл «export-hr6hg») вбачається, що працівник підходить до транспортного засобу Jeep Limited, який припаркований на узбіччі із увімкненими фарами та двигуном, про що свідчить характерний звук та наявність вихлопних газів з вихлопної труби автомобіля. При цьому, після зупинки транспортного засобу працівник поліції попросив вийти з автомобіля ОСОБА_1 , який сидів на водійському сидінні. При цьому, ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що повертається разом з хлопцями на службу з відпустки. На прохання працівника поліції ОСОБА_1 зробив видих в його бік, після чого поліцейський встановив наявність ознак алкогольного у ОСОБА_1 . Останній також зазначив поліцейському, що мешкає неподалік від місця зупинки, у зв`язку з чим попросив якось вирішити це питання. З відеозапису (файл «export-hr6hg», починаючи з 05 хв. 21 сек.) вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, на що не отримав відповіді. В подальшому поліцейський повторно запропонував пройти ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager або в медичному закладі, але останній відмовився від проходження такого огляду, у зв`язку з чим працівником поліції прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення (файл «export-hr6hg», починаючи з 13 хв. 36 сек. відеозапису). Після складання протоколу поліцейський ознайомив ОСОБА_1 з його змістом та надав можливість надати свої письмові пояснення (файл «export-hr6hg», починаючи з 38 хв. 44 сек. відеозапису); - рапорту інспектора роти №5 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Станіслава Тонконога, зі змісту якого убачається, що 22.02.2024 близько 02-50 години під час патрулювання м. Харкова у складі екіпажу 5001 за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199Б, було зупинено транспортний засіб Jeep Limited CRD, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення комендантської години та на підставі п. 10 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». При спілкуванні у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відмовився, та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», на що водій також відмовився. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол ААД №642556 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України. Посвідчення водія не вилучалося, оскільки водій відмовився його передавати. На підставі ст. 266 КУпАП водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Транспортний засіб залишився на місці зупинки без порушень ПДР України. Подія фіксувалася на службові бодікамери та мобільний телефон Samsung НОМЕР_3 (а.с.6). Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, належить врахувати, що згідно відомостей відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с. 3), вбачається, що ОСОБА_1 особисто повідомив працівнику поліції, що він повертається разом з хлопцями з відпустки. При цьому, з відеозапису мобільного телефону зафіксований рух та зупинка транспортного засобу Jeep Limited, який також зафіксований на відеозаписі з нагрудних камер поліцейського. При цьому, з відеозапису також вбачається, що автомобіль був з увімкненим двигуном, а ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні, а також останній запитував поліцейських щодо причини зупинки транспортного засобу. Належить також врахувати, що долучені відеозаписи не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом Jeep Limited. Окремо належить зазначити, що сторона захисту не клопотала перед судом про виклик та допит свідків, які могли підтвердити, що 22.02.2024 близько 02 год. 50 хв. в м. Харкові по просп. Героїв Харкова, 199Б, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Jeep Limited CRD, державний номерний знак НОМЕР_2 , хоча з долученого відеозапису вбачається, що у цьому автомобілі перебували ще інші особи разом із ОСОБА_1 . Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Jeep Limited CRD, державний номерний знак НОМЕР_2 , за обставин, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024. Більш того, впротоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024 ОСОБА_1 підписав цей протокол, тобто був обізнаний із його змістом, в тому числі щодо місця та часу вчиненого правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 особисто зазначив в цьому протоколі, що він у стані алкогольного сп`яніння не перебував, йому не було роз`яснено причину зупинки та він виконував обов`язки за штатною посадою (а.с.1), тобто не заперечував факту керування ним транспортного засобу. Зазначені обставини об`єктивно свідчать про необґрунтованість та безпідставність апеляційних доводів захисника ОСОБА_3 в цій частині. Щодо доводів захисника про порушення працівниками патрульної поліції вимог закону у зв`язку із не роз`ясненням ОСОБА_1 прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що відповідно до долученого працівниками поліції відеозапису, ОСОБА_1 було роз`яснено його права надавати пояснення або відмовитись від їх надання. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а також надано можливість надати свої письмові пояснення, чим останній і скористався. Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і подання апеляційної скарги та надання їй можливості відстоювати свою позицію через свого захисника в апеляційному суді. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі. За таких обставин, відсутність відомостей про роз`яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Мельниченко Є.О. скористалися своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому ст.214 КПК України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 та його захисник Мельниченко Є.О. не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо внесення недостовірних відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій/бездіяльності керівництва патрульної поліції при розгляді скарг на дії працівників поліції, що складали адміністративний матеріал у цій справі. Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалися своїм правом та не надала до суду відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №642556 від 22.02.2024, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, не роз`яснення йому процесуальних прав, а також зазначення поліцейським недостовірних відомостей в протоколі та інших процесуальних документів за цією справою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині. Апеляційний суд також критично оцінює апеляційні доводи захисника про те, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відомості відеозапису з мобільного телефону Samsung A51, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, апеляційний суд критично ставиться до апеляційних доводів захисника Мельниченка Є.О. про те, що працівник поліції не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такі твердження апелянта повністю спростовуються відомостями долученого до матеріалів справи відеозапису (а.с.3), з якого вбачається, що поліцейський двічі пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», але останній відмовився від проходження такого огляду. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто свідомо проігнорував вимоги Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Посилання захисника на те, що судом не було залучено сторону обвинувачення, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.п. 21, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 (справа №208/712/19), згідно із законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП. У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ані цим Кодексом, ані Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачає такого виду стягнення, що був би пов`язаний з обмеженням особистої свободи громадян. Не передбачено обов`язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП і положеннями ст. 250 КУпАП, яка розкриває повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду, а тому такі повноваження кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 7 КУпАП щодо здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. 3 огляду на викладене, законом не передбачено здійснення нагляду прокурором за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП. Посилання скаржника на практику ЄСПЛ, де у рішеннях сформовано висновок про те, що прокурори зобов`язані брати участь у справах про притягнення водіїв до відповідальності за керування у нетверезому стані, є помилковим з огляду на те, що така практика не є релевантною, адже Європейський суд з прав людини у справі «Фігурка проти України» від 16.11.2023 року оприлюднив нову позицію, у якій вказав, що відсутність прокурора під час апеляційного перегляду судом постанови про притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання критеріїв безсторонності суду, не порушує Конвенцію. На переконання апеляційного суду, в даному конкретному випадку суд першої інстанції у цій справі не переймав сторону обвинувачення, не збирав докази, не ініціював виклику свідків, розглянув справу за наявними у справі доказами, а тому був безстроннім та неупередженим. Як наслідок, відсутність прокурора не є порушенням положень Конвенції про права людини. Більше того, в суді першої інстанції сторона захисту не ініціювала процес залучення прокурора та не обґрунтовувала необхідності його участі під час розгляду даного провадження, а лише зазначила в апеляційному суді про його відсутність, однак не ініціювала обґрунтовано необхідність присутності прокурора, під час перегляду справи в апеляційному суді. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. Щодо доводів апеляційної скарги та клопотання захисника Мельниченка Є.О. про необхідності зупинення судового провадження у справі стосовно ОСОБА_1 до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією. Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду. Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи. Крім того, ОСОБА_1 має захисника професійного адвоката Мельниченка Є.О., який представляє його інтереси під час розгляду справи, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист. Апеляційний суд також враховує, що апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Мельниченком Є.О. , а тому процесуальних порушень, зокрема порушення права на захист та права на доступ до правосуддя, апеляційний суд не вбачає, оскільки суд вправі розглянути справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Крім того, належить також зазначити, що 01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Отже, посилання захисника на положення ч. 1 ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також її захисник повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами. При цьому, належить врахувати, що стороною захисту не надано письмових пояснень ОСОБА_1 , хоча справа вже майже рік перебуває в судах першої та апеляційної інстанції. Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строків, передбачених ст. 38 КУпАП та з огляду на те, що ОСОБА_1 та його захисник були обізнані про розгляд справи у суді першої інстанції, суд без будь-яких порушень законодавства розглянув дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених захисником обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні поданого клопотання та апеляційної скарги в цій частині. Також враховуючи, що захист інтересів ОСОБА_1 здійснюється професійним адвокатом Мельниченка Є.О., який є фахівцем в галузі права, а також відсутності будь-яких клопотань від ОСОБА_1 щодо його обов`язкової участі в апеляційному суді та неможливістю прибути до Харківського апеляційного суду через призов його за мобілізацією до лав Збройних Сил України, підстав для зупинення апеляційного провадження не вбачається. При цьому, посилання захисника на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи захисника, які зазначені в апеляційній скарзі та підтримані стороною захисту під час апеляційного розгляду, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, об`єктивних відомостей, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, що обумовлює залишення без задоволення апеляційної скарги захисника. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Мельниченка Є.О. залишити без задоволення. Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 16 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков