Постанова 4870 № 914/216/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" січня 2021 р. Справа № 914/216/20 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г., Суддів: Бойко С.М., Матущак О.І., в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-Транс», б/н від 11 вересня 2020 року на рішення Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року (підписане 09.06.2020 року), суддя Долінська О.З. у справі №914/216/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-Транс», м. Львів про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 30 000 грн. в с т а н о в и в : 28 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-Транс» про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 30 000 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року у справі №914/216/20 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000 грн. згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 29 000 грн. Рішення суду в частині закриття провадження у справі мотивоване тим, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 1 000 грн. Поряд з тим, суд, встановивши, що позивачем надано відповідачу транспортні послуги на підставі договору-заявки №КТ19-00687 від 02 серпня 2019 року, проте, відповідачем такі оплачено не в повному обсязі, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 29 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «Кайрос-Транс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року у справі №914/216/20 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції є безпідставними, судом при винесенні рішення не було перевірено дійсного стану розрахунків між сторонами згідно договору-заявки №КТ 19-00687 від 02 серпня 2019 року, зобов`язань щодо інших правовідносин сторін, неправильно визначено суму заборгованості відповідача перед позивачем. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/216/20 за апеляційною скаргою ТзОВ «Кайрос-Транс» на рішення Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року; позивачу надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. 23 жовтня 2020 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вих.№112/1619 юр від 21.10.2020), в якому останній просить суд рішення Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року у справі №914/216/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що відповідач не подав суду жодних доказів сплати заборгованості за надані транспортні послуги, як і не подав доказів існування інших обставин, ніж ті, що встановлені судом в процесі розгляду справи. Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України. Заяви про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін до суду не надходили. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра-Транс-Логістик» (в тексті договору-заявки перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос-Транс» (в тексті договору-заявки експедитор) укладено договір-заявку №КТ19-00687 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого перевізник зобов`язався доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, а експедитор прийняти та оплатити за надані послуги встановлену договором-заявкою плату. Згідно з умовами договору-заявки вартість перевезення та форма оплати погоджено сторонами в сумі 32 000 грн., які експедитор зобов`язався оплати протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника. Сторонами погоджено, що перевезення здійснюється за маршрутом: Київ-Львів (адреса завантаження м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, ВМО №3; адреса розвантаження м. Львів, вул. Ковельська, 109Б + с. Нагоряни, вул. Стуса, 17-Б). Дата і час завантаження 02 серпня 2019 року; дата і час розвантаження 03 серпня 2019 року). Здійснення перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною №АТ000001018 від 02 серпня 2019 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи. Згідно з актом надання послуг №344 від 03 серпня 2019 року позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги (маршрут: Київ-Львів) за договором-заявкою №КТ19-00687 від 02 серпня 2019 року на суму 32 000 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень, поряд з тим, у останньому зафіксовано, що відповідач не має претензій по об`єму, якості та строках надання послуг позивачем. 24 грудня 2019 року позивач надіслав відповідачу претензію за вих.№112/1551юр від 23.12.2019 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 32 000 грн. до 27 грудня 2019 року. 21 січня 2020 року відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг в сумі 2 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача. 28 січня 2020 року ТзОВ «Іскра-Транс-Логістик» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Кайрос-Транс» заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 30 000 грн. Поряд з тим, 28 січня 2020 року відповідач сплатив 1 000 грн. за транспортні послуги згідно рахунку №344 від 03 серпня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №59 від 28 січня 2020 року. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України). Згідно з ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У договорі-заявці №КТ19-00687 від 02 серпня 2019 року сторони погодили вартість перевезення та форму оплати, а саме: 32 000 грн., які відповідач зобов`язався оплати протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав оригінали документів 08 серпня 2019 року, що останнім не заперечувалось, відтак, повинен був оплатити надані позивачем послуги з перевезення до 15 серпня 2019 року (включно). Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як встановлено судом вище, відповідачем всупереч наведеним вище положенням, лише частково оплачено надані позивачем транспортні послуги в сумі 3 000 грн. (2 000 грн. до моменту подання позову у цій справі та 1 000 грн. після звернення позивача до суду з цим позовом). Докази сплати решти заборгованості в сумі 30 000 грн. у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано. Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 1 000 грн. після звернення позивача з цим позовом до суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн. заборгованості. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції є безпідставними, оскільки судом при винесенні рішення не перевірено дійсного стану розрахунків між сторонами згідно договору-заявки №КТ 19-00687 від 02 серпня 2019 року, зобов`язань щодо інших правовідносин сторін, неправильно визначено суму заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому, скаржником не вказується в чому саме, на його думку, полягає неправильність визначення суми боргу за вказаним договором, не зазначено іншої інформації щодо заборгованості, аніж та, яка вказана позивачем у позовній заяві, не подано суду будь-яких доказів про сплату (частково чи в повному обсязі) заборгованості в сумі 30 000 грн. за договором-заявкою №КТ19-00687 від 02 серпня 2019 року, у зв`язку з чим, такі доводи скаржника відхиляються судом як необґрунтовані. Будь-які інші доводи щодо скасування рішення суду першої інстанції у апеляційній скарзі відсутні. Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 1 000 грн. та задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн. заборгованості за договором-заявкою №КТ19-00687 від 02 серпня 2019 року. Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними. Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Рішення Господарського суду Львівської області від 03 червня 2020 року у справі №914/216/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-Транс» без задоволення. Матеріали справи №914/216/20 повернути до Господарського суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Матущак О.І.