Постанова 4814 № 552/4095/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4095/20 Номер провадження 22-ц/814/2457/20Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О. А., Пікуля В.П. при секретарі: Ачкасовій О.Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішенняКиївського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2020 року, ухвалене суддею Миронець О.К., повний текст рішення складено - 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Пласт" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Пласт» з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 р. по 09.07.2020 р. всього у розмірі 26 351,50 грн. Позовна заява мотивована тим, що 02.10.2014 року по 30.12.2016 року позивач працював у ПАТ «Пласт» на посаді третього помічника бурильника, з якої звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.01.2020 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 068,12 грн. та середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі 112 030,20 грн. Рішення суду було виконано 09.07.2020 року. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 26 351,50 грн. як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по 09.07.2020 року, оскільки відповідач не провів з ним повний розрахунок в день звільнення. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПЛАСТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 351,50 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач повний розрахунок з позивачем у день звільнення не провів, що стало підставою для ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Оскільки повний розрахунок з позивачем відповідач провів лише 09.07.2020 року, то у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Пласт" просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є необгрунтованими, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач вказує, що на підставі вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 24.03.2020 р. за вих. № 021/8244 для погашення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, у т.ч. і ОСОБА_1 , 04.06.2020 року ПАТ «Пласт» на розрахунковий рахунок ВДВС здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн., з вказаних коштів позивачу перераховані грошові кошти у загальній сумі 117 098,32 грн., з яких 3 312,72 грн. + 44 186,59 грн. 12.06.2020 р. та 113 785,60 грн. відповідно 09.07.2020 р., що підтверджується випискою банку, тому відповідач, як боржник, 04.06.2020 року погасив перед позивачем свій борг у загальній сумі 117 098,32 грн., отже доводи ОСОБА_1 про проведення з ним остаточного розрахунку 09.07.2020 р. не відповідають дійсності. При цьому, з тексту рішення не вбачається визначення судом стягненої суми у розмірі 26 351,50 грн. з утриманням чи без утримання податку та інших обов`язкових платежів. Крім цього, при зверненні до суду з даним позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки пільга щодо сплати судового збору у даному випадку на заявлену вимогу не поширюється. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 30.12.2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади третього помічника бурильника ПрАТ «Пласт» за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6). Згідно довідки, виданої Приватним акціонерним товариством «Пласт» №346 від 18.11.2019 року, ОСОБА_1 дійсно працював за основним місцем роботи в ПрАТ «Пласт» третім помічником бурильника та розмір середньомісячної заробітної плати за два останні місяці складає 3 733,22 грн., середньоденна заробітна плата за останні два місяці - 169,69 грн., кількість робочих днів за останні два місяці - 44 зміни, заборгованість по заробітній платі складає 4 300,32 грн. (а.с. 7). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.01.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 068,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 112 030,20 грн., всього стягнуто 117 098,32 грн. (а.с. 8-9). Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 117 098,32 грн. були йому перераховані ПАТ «Пласт» 09.07.2020 року (а.с. 10), тобто відповідач повний розрахунок з позивачем провів 09.07.2020 року. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 р. по 09.07.2020 року всього у розмірі 26 351,50 грн. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. По справі вбачається, що згідно виписки АТ «ОТП БАНК» на ім`я ОСОБА_1 09.07.2020 року згідно платіжного доручення Державною казначейською службою зарахована сума заробітної плати - 69 599,01 грн. з ПрАТ «Пласт» за розпорядженням №61558441 від 01.07.2020 року, а 12.06.2020 року були зараховані суми - 3 312,72 грн. та 44 186,59 грн. (47 499,31 грн.), що загалом складає 117 098,32 грн. (а.с. 10). Вказана виписка банку не спростована відповідачем та доводить те, що решта суми 69 599,01 грн. була перерахована на ім`я позивача саме 09.07.2020 року, а не 04.06.2020 року, як про це стверджує відповідач. Апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, як боржник, 04.06.2020 року погасив перед позивачем свій борг у загальній сумі 117 098,32 грн., а доводи ОСОБА_1 про проведення з ним остаточного розрахунку 09.07.2020 р. не відповідають дійсності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються належними та допустимими доказами по справі. Відповідач мав реальну можливість у добровільному порядку виконати виконавчий лист №554/9616/19, виданий 27.01.2020 р. Київським районним судом м. Полтави про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 заборгованості всього у розмірі 117 098,32 грн. (а.с. 25), проте, фактично решта із вказаної суми - 69 599,01 грн. надійшла на рахунок позивача лише 09.07.2020 року, у зв`язку з чим 17.07.2020 р. державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 11). Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що з тексту рішення не вбачається визначення судом стягненої суми у розмірі 26 351,50 грн. з утриманням чи без утримання податку та інших обов`язкових платежів, оскільки зазначене не впливає на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та може бути роз`яснено судом першої інстанції у порядку ст. 271 ЦПК України. Розрахунок заборгованості грунтується на довідці відповідача №346 від 18.11.19 р. про розмір середньомісячної заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням (а.с. 7). Також не впливають на законність рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що при зверненні до суду з даним позовом позивач не сплатив судовий збір, т.я. пільга щодо сплати судового збору у даному випадку на заявлену вимогу не поширюється, але ці доводи є слушними у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), яка узгоджується з постановою Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі N 226/168/15-ц (провадження N 6-1121цс16) та у відповідності до вимог ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" - залишити без задоволення. РішенняКиївського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов Пікуль В.П.