Постанова 4870 № 926/640/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" січня 2021 р. Справа №926/640/20 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Харів М.Ю., явка учасників справи: від позивача за первісним позовом Супрун С.В. довіреність б/н від 24.12.2019 від відповідача за первісним позовом Поліщук П.Я. ордер Серія АА № 1052582 від 03.10.2020 розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за №2784/18-01-02/Вих/18 від 31.08.2020 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.08.2020, суддя: Ковальчук Т.І., м. Чернівці, повний текст рішення складено 06.08.2020 за первісним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту), м. Миколаїв, до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд», с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області, про спонукання до виконання умов договору та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд», с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області, до відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ про визнання недійсним положень договору та розірвання договору, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог первісного позову. 23.03.2020 в Господарський суд Львівської області звернулось державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі по тексту ДП «Адміністрація морських портів України») з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (далі по тексту ТОВ «Мартін Трейд») про зобов`язання виконувати умови договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 про постачання електроенергії, який укладений за результатами аукціону в процедурі закупівлі електроенергії. Вказаний позов мотивує тим, що в січні-лютому 2020 року ТОВ «Мартін Трейд» надіслало ДП «Адміністрація морських портів України» листи з пропозиціями про внесення змін до вказаного договору в частині збільшення ціни електричної енергії, однак останнє ці пропозиції відхилило з огляду на умови пункту 5.3.3 договору, яким визначено, що збільшення ціни за одиницю електричної енергії є неприпустимим, та повідомило ТОВ «Мартін Трейд» про відсутність підстав для зміни умов договору. У свою чергу, ТОВ «Мартін Трейд», зазначено у первісному позові, всупереч умовам договору повідомило ДП «Адміністрація морських портів України» про припинення постачання електричної енергії та перехід Споживача до постачальника останньої надії 01.03.2020. Зазначені дії ТОВ «Мартін Трейд» позивач за первісним позовом вважає порушенням умов договору та такими, що призведуть до значних фінансових витрат ДП «Адміністрація морських портів України» і можливого зупинення роботи стратегічного підприємства Миколаївського морського порту, відтак, просить зобов`язати відповідача за первісним позовом, його посадових та службових осіб виконувати умови договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу. Короткий зміст вимог зустрічного позову. ТОВ «Мартін Трейд» звернулось із зустрічним позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» про визнання недійсним п. 5.3.3 договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019, оскільки цей пункт унеможливлює право сторін змінити ціну договору внаслідок зростання ціни на електроенергію, що суперечить положенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент укладення договору) та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діє з 19.04.2020), які дозволяють змінити ціну договору. Також, просить суд розірвати вищезазначений договір з тих підстав, що в січні 2020 року значно зросли ринкові ціни на електричну енергію, відтак, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що, в свою чергу, надає сторонам право на зміну або розірвання договору в порядку, визначеному статтею 652 Цивільного кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.08.2020 у справі №926/640/20 відмовлено в задоволенні первісного позову про спонукання до виконання умов договору№278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 про постачання електроенергії, відмовлено в задоволенні зустрічного позову в частині вимоги про визнання недійсним п. 5.3.3 договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 про постачання електроенергії, закрито провадження у справі за зустрічним позовом у частині розірвання договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 про постачання електроенергії, здійснено розподіл судових витрат. Суд першої інстанції вказав, що для вирішення спору необхідно встановити наявність підстав для визнання недійсним пункту договору, за наслідками чого встановити чи наявні підстави для розірвання договору, після чого з`ясувати чи наявні підстави для зобов`язання відповідача за первісним позовом виконувати умови договору. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимоги зустрічного позову про визнання недійсним п. 5.3.3 договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019, оскільки погодивши цей пункт в іншій редакції ніж п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент укладення договору), сторони добровільно позбавили себе права на зміну ціни договору внаслідок зростання ціни на електроенергію. Також суд відхилив покликання позивача за зустрічним позовом на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діє з 19.04.2020), як на підставу недійсності п. 5.3.3 договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019, оскільки вказана норма не була чинна на момент укладення договору. Встановивши, що згідно з пунктом 13.6 договору однією з підстав припинення спірного договору про постачання електроенергії є факт укладення споживачем договору про постачання електроенергії з іншим постачальником, суд дійшов до висновку про неможливість постачання електроенергії одному споживачу від двох різних постачальників одночасно. Оскільки споживач (позивач за первісним позовом) 01.06.2020 та 09.06.2020 уклав договори з іншими постачальниками (ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» та ТОВ «Статус Енерго»), то суд дійшов до висновку про припинення раніше укладеного з відповідачем за первісним позовом (ТОВ «Мартін Трейд») договору, який є спірним у даній справі, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі за зустрічним позовом в частині вимог про розірвання договору у зв`язку з відсутністю предмета спору. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні первісного позову, оскільки не відповідає вимогам законодавства спонукати сторону договору виконувати на майбутнє зобов`язання за припиненим договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову про спонукання до виконання умов договору та прийняти нове рішення в цій частині, яким первісний позов задоволити повністю, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги позивач за первісним позовом зазначає, що: 1)висновки суду першої інстанції щодо неможливості постачання електроенергії одному споживачу від двох різних постачальників не узгоджується з положеннями чинного законодавства; 2)застосувавши до спірних правовідносин п. 6.2.7 договору та главу 6.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, який затверджений постановою НКРЕКП за №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ) суд не врахував, що ці норми регулюють правила зміни постачальника електроенергії за ініціативою споживача (право споживача), які є відмінними від правовідносин, що мали місце в даній справі стосовно обов`язку споживача змінити постачальника електроенергії на постачальника «останньої надії» (ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 6.2.7 глави ПРРЕЕ); 3)місцевий господарський суд безпідставно ототожнив правові наслідки зміни споживачем постачальника з власної ініціативи (право споживача) та за імперативним приписом ПРРЕЕ (обов`язок споживача), внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про автоматичне припинення раніше укладеного договору з відповідачем за первісним позовом. Узагальнені доводи та заперечення відповідача за первісним позовом. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач за первісним позовом вказує на те, що: 1)заборона на постачання у один і той самий період часу більше ніж одним постачальником передбачена ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»; 2)укладаючи договір від 01.06.2020 з ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» споживач змінив постачальника (відповідача за первісним позовом) на постачальника «останньої надії» в силу імперативних вказівок ПРРЕЕ, натомість після цього укладення договору з новим постачальником ТОВ «Статус Енерго» відбулось з власної ініціативи позивача за первісним позовом, оскільки ним оголошувалися торги на закупівлю електроенергії; 3)в силу зміни споживачем (позивач за первісним позовом) з власної ініціативи постачальника електроенергії з відповідача за первісним позовом на ТОВ «Статус Енерго» в силу п. 6.1.16 ПРРЕЕ спірний договір постачання електроенергії є припиненим. В судових засіданнях апелянт підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, зазначивши доводи, аналогічні викладеним у ній. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову про спонукання до виконання умов договору та прийняти нове рішення в цій частині, яким задоволити первісний позов повністю. Відповідач за первісним позовом заперечив проти апеляційної скарги навівши аргументи аналогічні тим, що викладені у відзиві. Просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Представники учасників справи в судове засідання 23.12.2020 з`явились. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом первісного позову є вимога споживача за договором про постачання електроенергії спрямована до постачальника про спонукання останнього до виконання умов укладеного між сторонами договору. Предметом зустрічного позову є вимога електропостачальника до споживача про визнання недійсною умови договору, яка не дозволяє змінити ціну договору внаслідок зростання ціни на електроенергію, а також про розірвання договору у зв`язку з істотним зростанням цін на електроенергію, яку сторони не передбачали при укладенні договору. Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до правильного висновку, що між сторонами у справі виник спір стосовно ціни постачання електроенергії за спірним договором (за ціною, що обумовлена в договорі чи за вищою ціною, яка збільшилась після укладення договору). Встановивши під час розгляду справи, що споживач з власної ініціативи змінив відповідача за первісним позовом на іншого постачальника електроенергії, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що в такий спосіб позивач за первісним позовом у односторонньому порядку розірвав договір на підставі п. 13.6 договору, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову про спонукання виконання договору, який припинив свою дію. Оскільки договір припинив свою дію під час розгляду справи суд закрив провадження у справі в частині вимог зустрічного позову про розірвання договору. Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині первісного позову. Висновки суду першої інстанції в частині вирішення спору за зустрічним позовом жодною із сторін спору не оскаржуються. Тобто апелянтом не заперечуються висновки місцевого господарського суду про дійсність умови договору, яка не дозволяє змінити ціну договору внаслідок зростання ціни на електроенергію, а також про наявність підстав для закриття провадження у справі за зустрічним позовом у частині вимог про розірвання договору в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Враховуючи наведене, для правильного апеляційного перегляду в даній справі необхідно з`ясувати чи допускає чинне законодавство в сфері електроенергетики можливість укладення одним споживачем договорів постачання електроенергії з декількома постачальниками одночасно. Від вирішення цього питання залежить чи є укладений між сторонами в даній справі договір чинний або припинений в силу п. 13.6 договору, внаслідок укладення споживачем договору з іншим постачальником. Судами встановлено, що між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії (споживач) та ТОВ «Мартін Трейд" (постачальник) укладено договір №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 (т.с. 1, а.с. 36-51) за умовами пункту 2 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії в порядку та на умовах, визначених договором. Сторонами погоджено, що: очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 12000000 кВт·год (пункт 2.4, додаток 4); строк поставки електричної енергії з 01.01.2020 до 31.12.2020 (пункт 3.1); загальна ціна договору становить 17668800,00 грн., а ціна за одиницю електричної енергії зазначена в специфікації (пункт 5.2). Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За змістом частин першої, четвертої та сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново - господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України). Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. За змістом статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Таким чином, законодавець відповідно до змісту пункту 10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» розмежовує правовідносини з розірвання договору, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою споживача, у разі зміни електропостачальника та правовідносини з дострокового розірвання договору з інших причин, залежно від чого, із наявністю/відсутністю санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №918/808/19 викладено правовий висновок про те, що жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника, при дотриманні ним умов договору, які безпосередньо регулюють процедуру зміни електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює (реалізує) зазначене, передбачене законодавством, право. В іншому разі, таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Статтею 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку. Відповідно до статті 59 Закону України «Про ринок електричної енергії» зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку електричної енергії. Пунктом 13.6 договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 передбачено, що дія договору припиняється зокрема у разі зміни електропостачальника. Згідно зі статтею 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частинами першою - другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору. Належна реалізація відповідачем передбачених договором прав на його дострокове розірвання виключає застосування до нього штрафних санкцій (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №918/808/19). Відповідно до частин першої та четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18). Таким чином, судами встановлено, що як пунктом 13.6 договору, так і ПРРЕЕ передбачено можливість розірвання спірного договору в односторонньому порядку шляхом зміни електропостачальника. Судами встановлено, що за результатами листування споживача та постачальника (т.с. 1, а.с. 64-70, 77-78, 83), сторони не дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю електроенергії у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) та зміною ціни електричної енергії на ринку. Оскільки між сторонами не відбулося укладення додаткових угод щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії, листом №08/05-3 від 08.05.2020 ТОВ «Мартін Трейд» (постачальник) повідомило Миколаївську філію ДП «Адміністрації морських портів України» (споживач) про припинення з 01.06.2020 постачання електричної енергії за договором № 278-В-МИФ-19 від 28.12.2019 у зв`язку з відмовою від збільшення ціни на електричну енергію та внесення змін до договору і надіслало позивачеві за первісним позовом два примірники угоди про розірвання договору (т.с. 2, а.с. 189-191). З листа Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі по тексту ДП ЗЕД «Укрінтеренерго») від 01.06.2020 споживача переведено до постачальника останньої надії, між споживачем та ДП ЗЕД «Укрінтеренерго» укладено договір №84-В-МИФ-20 від 10.06.2020 про постачання електричної енергії з постачальником останньої надії зі строком дії за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, тобто з 01.06.2020 (т.с. 3, а.с. 1-4). Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017р. №2019-VIII (далі Закон), постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1)банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2)завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3)невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4)необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5)в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо конкурс не відбувся, Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів може тимчасово, на строк до шести місяців, покласти обов`язки щодо виконання функцій постачальника «останньої надії» на електропостачальника державної форми власності, який відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям. Межі території здійснення діяльності постачальника «останньої надії» визначаються в умовах конкурсу. У межах території здійснення діяльності одного постачальника «останньої надії» не допускається провадження діяльності іншими постачальниками «останньої надії». Порядок проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії» має містити, зокрема, перелік кваліфікаційних вимог до електропостачальників та критерії, за якими здійснюється визначення переможця. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Якщо по закінченню цього терміну споживач постачальника «останньої надії» не уклав договір із новим електропостачальником, розподіл та постачання електричної енергії такому споживачу припиняється шляхом здійснення відключення електроустановки такого споживача. Натомість 09.06.2020 за результатами аукціону в процедурі закупівлі електричної енергії між Миколаївською філією ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Статус Енерго» укладено договір №82-В-МИФ-20 від 09.06.2020 про постачання електричної енергії споживачу строком дії до 30.06.2020; додатковою угодою № 2 від 30.06.2020 термін дії цього договору продовжено до 30.07.2020 (т.с. 2, а.с. 227, т.с. 3, а.с. 5-16). Таким чином, судами встановлено, що з 01.06.2020 відповідач за первісним позовом припинив постачати електричну енергію позивачеві за первісним позовом на умовах договору №278-В-МИФ-19 від 28.12.2019. У свою чергу, позивач за первісним позовом з 01.06.2020 отримував електричну енергію від постачальника останньої надії ДП ЗЕД «Укрінтеренерго», а з 09.06.2020 уклав договір на постачання електричної енергії з іншим електропостачальником ТОВ «Статус Енерго». З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що споживач, розірвавши спірний договір в односторонньому порядку, реалізував своє право на вільний вибір (зміну) електропостачальника внаслідок чого починаючи з 09.06.2020 припинилась дія укладеного між сторонами договору. Апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом про те, що ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено заборону на постачання у один і той самий період часу більше ніж одним постачальником, а тому спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині. Що стосується доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд безпідставно ототожнив правові наслідки зміни споживачем постачальника з власної ініціативи (право споживача) та за імперативним приписом ПРРЕЕ (обов`язок споживача), внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про автоматичне припинення раніше укладеного договору з відповідачем за первісним позовом, то апеляційний господарський суд зазначає наступне. В судовому рішенні, яке є предметом апеляційного перегляду, місцевий господарський суд пов`язує припинення спірного договору з тим, що споживач уклав новий договір із іншим постачальником, а саме ТОВ «Статус Енерго», який не є постачальником останньої надії. Тобто суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин п. 6.2.7 договору та главу 6.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, який затверджений постановою НКРЕКП за №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ), оскільки мало місце зміна постачальника з ініціативи споживача. Той факт, що до зміни постачальника з ініціативи споживача, останній був переведений на постачальника останньої надії, не спростовує правильність застосування судом норм матеріального права. При цьому апеляційний господарський суд відзначає, що наявність ініціативи споживача на зміну електропостачальника підтверджується різним законодавчо визначеним порядком укладення договору з іншим постачальником з ініціативи споживача та укладення договору з постачальником останньої надії. Так, згідно з п. 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП за №312 від 14.03.2018 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Натомість договір з іншим постачальником укладається в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», який укладається за згодою обох сторін договору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем за первісним позовом про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі. Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за № 2784/18-01-02/Вих/18 від 31.08.2020 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3153,00 грн. Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за № 2784/18-01-02/Вих/18 від 31.08.2020 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.08.2020 у справі №926/640/20 залишити без змін. Судовий збір в розмірі 3153,00 грн. покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя: Бойко С.М. Судді: Бонк Т.Б. Якімець Г.Г. Повний текст постанови складено Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" . Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" .202 Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" .