Постанова 4870 № 914/397/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2021 р. Справа №914/397/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Скрипчук О.С. суддів Орищин Г.В. Мирутенка О.Л. Секретар судового засідання Лагутін В.Б. розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Яхфуфі Алі б/н від 05.11.2020 року (вх. № 01-05/3178/20 від 06.11.2020 року) та Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича б/н від 09.11.2020 року на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 року (повний текст рішення складено 15.10.2020 року, м. Львів, суддя Крупник Р.В.) у справі № 914/397/20 за позовом: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Яхфуфі Алі, с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області про стягнення 265 939,56 грн. вартості недоврахованої електричної енергії. за участю представників: від позивача - Коцай О.Б. - довіреність № 112-07-6643 від 23.12.2020 від відповідача - не з`явився від третьої особи - Дяків В.Б. - ордер серії ВС № 1044298 від 05.11.2020 ВСТАНОВИВ: ПрАТ «Львівобленерго» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Сабатовича Руслана Богдановича про стягнення 265 939,56 грн. вартості недоврахованої електричної енергії. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що обставини того чи мало місце порушення, зазначене в акті про порушення №028532 від 23.02.2017р. (підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів, електропроводки поза розрахунковим приладом обліку електроенергії, без порушення схеми обліку, розгалуження змонтовано в кабінеті - підсобне приміщення) досліджувалися господарськими судами при розгляді справи №914/808/17 у котрій брали участь ті ж самі сторони, що і в даній справі. За результатами розгляду справи №914/808/17 судами достеменно встановлено факт порушення відповідачем п. 3.1., п. 3.6., п. 3.34., п. 6.40, п. 10.2 ПКЕЕ, а також правильність нарахування ПрАТ «Львівобленерго» вартості недоврахованої електричної енергії за Договором, і в суду при розгляді даної справи не має прав та необхідності встановлювати їх повторно та піддавати сумніву рішення у справі №914/808/17, яке вступило в законну силу. Також, беручи до уваги несплату відповідачем у добровільному порядку нарахованої йому вартості недоврахованої електроенергії, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Не погоджуючись із рішенням суду, ФОП Сабатович Р.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує, що суд першої інстанції відмовився встановлювати фактичні обставини справи та послався на принцип преюдиціальності. Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу суду, на те, що жодним рішенням судів по справі № 914/808/17 безпосередньо не встановлено факту наявності мідних кабелів, перерізом 10 мм.кв. самовільного підключення. Рішенням судів по справі № 914/808/17 надана лише правова оцінка Акту про порушення №028532 від 23.02.2017 та протоколу №87 засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, який і був предметом позову у цій справі. Однак, як стверджує відповідач, жодного самовільного підключення не було виявлено, відомості зазначені в акті є недостовірними та суперечливими. Також апелянт зазначає, що він передав нерухоме майно у володіння та користування третій особі - Яхфуфі Алі ще у 2015 році і електросистема цього нерухомого майна після вибуття з його володіння відповідала електричній схемі, згідно договору про постачання електричної енергії №68523. За змістом підпунктів 4.2.4 та 4.3.1 Договору про постачання електричної енергії №68523 від 12.01.2006 обумовлено, що споживач не несе відповідальності перед постачальником, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили. Сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо вони є результатом дії обставин непереборної сили. До обставин непереборної сили належить, зокрема, протиправні дії третіх осіб. Разом з цим, апелянт зазначає, що після залучення ФОП Яхфуфі Алі до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, останній відповідно до приписів ч.5 ст.75 ГПК України може спростувати у загальному порядку обставини, які встановлені рішенням суду щодо відповідача у справі №914/808/17. Проте, суд першої інстанції не застосував приписів ч. 5 ст.75 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, скаржник стверджує, що згідно Акта №217206 від 13.04.2016 року про проведення технічної перевірки розрахункових засобів обліку, жодних порушень виявлено не було, зокрема жодних кабелів самовільного підключення. Таким чином, на думку відповідача ним доведено, що жодного порушення правил користування електричною енергією у 2017 році здійснено не було, оскільки нерухоме майно передано у володіння і користування третій особі у 2015 році і електросистема цього нерухомого майна, відповідала електричній схемі, згідно договору про постачання електричної енергії № 68523. Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про застосування до спірних відносин строку позовної давності. Крім того, не погоджуючись із рішенням суду, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФОП Яхфуфі Алі подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що Верховний Суд у справі №914/808/17 констатував, що Акт про порушення №028532 від 23.02.2017 складений з дефектом, який не може спростовувати факт порушення, якщо він знайшов своє відображення в сукупності інших доказів. Наявність або відсутність факту порушення має бути встановлена судом з урахуванням всіх обставин, пов`язаних із даним порушенням. Також, третя особа стверджує, що відповідно до Методики, яка була затверджена Постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, для нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1. Методики ключовим (вирішальним) є матеріал та найменша поперечна площа перерізу проводів(кабелів), що використані у схемі самовільного підключення. Однак, жодного самовільного підключення не було, жодного кабелю виявлено не було. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили фіксацію мідного кабелю, перерізом 10 мм.кв. Крім цього, апелянт посилається на те, що оскільки третя особа не брала участі у справі № 914/808/17, то відповідно до приписів ч.5 ст. 75 ГПК України вона може спростовувати в загальному порядку обставини, які встановлені щодо відповідача у справі № 914/808/17. Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" подало до суду відзиви на апеляційні скарги від 05.10.2020 та від 01.12.2020, в яких просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Позивач вважає доводи скаржників необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши учасників справи, суд встановив наступне. 12.01.2006 між ВАТ «Львівобленерго» (постачальником) (перейменоване у подальшому у ПАТ «Львівобленерго», а згодом у ПрАТ «Львівобленерго», п. 1.1. Статуту ПрАТ «Львівобленерго») та ФОП Сабатовичем Русланом Богдановичем (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №68523 (надалі - Договір). Відповідно до п. 1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема». Згідно з додатками №9 до Договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №11 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», нежитлові приміщення споживача, до яких за Договором постачається електрична енергія (піцерія), знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська,

5. У п. 2.1. Договору сторонами погоджено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). Так, пп. 2.3.5. п. 2.3.Договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред`явлення службового посвідчення до засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії. Згідно пп. 3.1.5 п. 3.1. Договору, постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії. Як встановлено судом, на момент укладення договору, споживач був орендарем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Пекарська, 5 у м. Львові, на підставі укладеного із ФОП Сподарик І.П.(орендодавець) договору від 01.05.2015 №1 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору оренди об`єкт оренди передається в оренду для здійснення підприємницької діяльності в громадському харчуванні. Орендодавець надає орендарю об`єкт оренди на термін, що розпочинається 01.05.2015 та закінчується 31.03.2018. У подальшому, а саме 01.05.2015 споживачем, як орендарем, та ФОП Яхфуфі Алі, як суборендарем, за письмовою згодою Сподарик І.П. укладено договір оренди №02-0515 нежитлових приміщень, розташованих по вул. Пекарській, 5 у м. Львові, який за своєю правовою природою є договором суборенди. За актом приймання-передачі від 01.05.2015 суборендар прийняв в суборенду нежитлові приміщення. 23.02.2017 працівниками позивача проведено перевірку дотримання споживачем Правил користування електричною енергією, за результатами якої було складено Акт про порушення №028532. Як вбачається із зазначеного Акта, споживач порушив п. 3.1., п. 3.6., п. 3.34., п. 6.40, п. 10.2 ПКЕЕ, шляхом підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів, електропроводки поза розрахунковим приладом обліку електроенергії, без порушення схеми обліку, розгалуження змонтовано в кабінеті - підсобне приміщення. 31.03.2017 відбулося засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, за результатами якого прийнято рішення (у формі Протоколу) про нарахування обсягу та вартості необлікованої електроенергії з дати технічної перевірки, але не більше 3 років, по силі струму, визначеній, виходячи із найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів) до дати усунення порушення. Згідно п. 6 зазначеного вище рішення комісії, обсяг необлікованої електроенергії визначений в кількості 119392 кВт*год. на суму 265939,56 грн. Додатком №1 до Протоколу засідання комісії від 31.03.2017 №87 є розрахунок обсягу та вартості електричної енергії по акту про порушення ПКЕЕ від 23.02.2017 №028532 (договір № 68523). Листом від 07.04.2017 №30-01276 ПрАТ «Львівобленерго» надіслано споживачеві копію Протоколу засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №87 від 31.03.2017, додаток №1 до Протоколу та рахунок на оплату від 04.04.2017 №028532. Не погодившись з прийнятим комісією ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ рішенням, ФОП Сабатович Р.Б. звернувся до Господарського суду Львівської області у справі №914/808/17 з позовом до ПрАТ «Львівобенерго» про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії, яка застосована згідно з рішенням комісії ЛМЕМ з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом від 31.03.2017 №87 з розгляду акта про порушення від 23.02.2017 №028532. Справа розглядалася судами неодноразово. Востаннє, рішенням Господарського суду Львівської області №914/808/17 від 31.10.2018 позов задоволено, скасовано оперативно-господарську санкцію у вигляді нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії в сумі 265939,56 грн., застосовану рішенням комісії ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленого протоколом №87 від 31.03.2017 по розгляду акту про порушення №028532 від 23.02.2017. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №914/808/17 апеляційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2018 скасовано, прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №914/808/17, залишено без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, а касаційну скаргу ФОП Сабатовича Р.Б. - без задоволення. Позивач звернувся у даній справі з позовом до суду,оскільки, незважаючи на судові рішення, споживач не оплатив виставленого йому рахунку на сплату вартості недоврахованої електричної енергії на суму 265 939,56 грн. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (положення ч. 1 ст. 526 ЦК України). Уклавши Договір№68523 від 12.01.2006, сторони зобов`язалися під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (надалі - ПКЕЕ). Відповідно до п. 5.1. ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Положеннями п. 3.1. ПКЕЕ встановлено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Пунктом 3.6. ПКЕЕ визначено, що підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Згідно п. 3.34. ПКЕЕ, будь-які роботи, пов`язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться за погодженням з електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії) у присутності представників заінтересованих сторін та оформляються актом. Електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку. Технічна перевірка здійснюється електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на три роки (положення п. 3.33. ПКЕЕ). Приписами п. 6.41. ПКЕЕ передбачено, зокрема, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. На підставі акта про порушення, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді (п. 6.42 ПКЕЕ). Як встановлено судом, 23.02.2017 комісією у складі працівників ПАТ «Львівобленерго» проведено перевірку електроустановок споживача на об`єкті - кафе «Ліванська кухня Бейрут Хол». За результатами проведеної перевірки комісією було складено Акт про порушення №028532 від 23.02.2017. У зазначеному Акті комісією констатовано факт порушення споживачем п. 3.1., 3.6., 3.34., 6.40, 10.2. ПКЕЕ. В подальшому комісією ЛМЕМ оформлено Протокол №87 від 31.03.2017 про нарахування відповідачеві обсягу та вартості необлікованої електроенергії у кількості 119392 кВт*год. на суму 265939,56 грн., розрахованої у відповідності до Методики. Не погоджуючись із прийнятим рішенням комісії від 31.03.2017, споживач оскаржив таке в судовому порядку. Разом з тим, постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №914/808/17 (залишеною без змін згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020р.) в задоволенні позову ФОП Сабатовича Р.Б. відмовлено. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та третя особа зазначають, що Верховний Суд у своїй постанові у справі №914/808/17 дав правову оцінку двом фактам, які були встановлені, а саме: складення Акту без присутності споживача та/або його представника та нарахування вартості недоврахованої електричної енергії відповідно до положень Методики. Разом з тим, ні апеляційним судом, ні судом касаційної інстанції не досліджувалися обставини, чи мало місце порушення, зазначене в акті про порушення №028532 від 23.02.2017. А тому, при вирішенні позову про стягнення вартості недоврахованої енергії суд повинен перевірити вказані обставини. Як зазначає відповідач та третя особа, жодного самовільного підключення не було, так як жодного мідного кабелю та місця підключення не виявлено. Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст.74, ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд зазначає, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. З матеріалів справи вбачається, що обставини того чи мало місце порушення, зазначене в акті про порушення №028532 від 23.02.2017 (підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів, електропроводки поза розрахунковим приладом обліку електроенергії, без порушення схеми обліку, розгалуження змонтовано в кабінеті - підсобне приміщення) досліджувалися господарськими судами при розгляді справи №914/808/17, у котрій брали участь ті ж самі сторони, що і в даній справі. Дослідження судами вказаної обставини доводиться, поміж іншого, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018, котрою справу №914/808/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області із обов`язковими до виконання вказівками з`ясувати та перевірити обставини справи пов`язані з конкретним порушенням Правил, надати належну оцінку акту про порушення, протоколу засідання комісії, розрахунку суми та порядку нарахування оперативно-господарської санкції. За результатами розгляду всіх матеріалів справи та виконання вказівок КГС ВС, викладених в постанові від 16.05.2018, Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 08.04.2019, котрою відмовив ФОП Сабатовичу Р.Б. в позові про визнання недійсним рішення комісії. Суд зазначає, що доводами про те, що Західний апеляційний господарський суд дослідив дві обставини справи, а саме: складення Акту без присутності споживача та/або його представника та нарахування вартості недоврахованої електричної енергії відповідно до положень Методики та не досліджував обставин щодо конкретного порушення правил, відповідач ставить під сумнів всебічність та повноту розгляду апеляційним судом справи №914/808/17 та належність виконання ним вказівок КГС ВС. З матеріалів справи вбачається, що відповідач реалізував своє право на перевірку законності постанови апеляційного господарського суду від 08.04.2019. шляхом подання касаційної скарги. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2017 у справі №914/808/17 зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не спростував факту порушення ним ПКЕЕ, зафіксованого в акті від 23.02.2017 №028532, а тому й правомірно відмовив у задоволенні позову. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності самого факту порушення позивачем ПКЕЕ та не надав жодної правової оцінки таким фактам, не відповідає змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та здійсненим судом всебічним, повним та об`єктивним розглядом справи з дослідження всіх обставин справи, що входять до предмета доказування у межах цього спору. З наведеного вбачається, що за результатами розгляду справи №914/808/17 судами достеменно встановлено факт порушення відповідачем п. 3.1., п. 3.6., п. 3.34., п. 6.40, п. 10.2 ПКЕЕ, а також правильність нарахування ПрАТ «Львівобленерго» вартості недоврахованої електричної енергії за Договором і в суду при розгляді даної справи не має необхідності встановлювати їх знову та піддавати сумніву рішення у справі №914/808/17, яке вступило в законну силу. Згідно п. 6.43. ПКЕЕ, кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Обов`язок щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії покладений на споживача також пп. 4.2.3. п. 4.2. Договору. Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги несплату відповідачем у добровільному порядку нарахованої йому вартості недоврахованої електроенергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Щодо твердження відповідача, що ним жодного порушення правил користування електричною енергією у 2017 році за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 5 не було здійснено, оскільки він передав це нерухоме майно у володіння та користування третій особі - Яхфуфі Алі ще у 2015 році, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №68523, за умовами котрого позивач постачав електричну енергію за адресою м. Львів, вул. Пекарська,

5. Станом на момент укладення цього Договору відповідач був орендарем вказаних приміщень, а власником цих приміщень є Сподарик І.П. У подальшому, а саме 01.05.2015 між відповідачем та ФОП Яхфуфі Алі укладено договір оренди №02-0515 нежитлових приміщень, розташованих по вул. Пекарській, 5 у м. Львові, який за своєю правовою природою є договором суборенди. За актом приймання-передачі від 01.05.2015 суборендар прийняв в суборенду нежитлові приміщення. Відповідно до п. 2.5 Договору №68523 у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення, споживач зобов`язаний повідомити постачальника не пізніше ніж за 20 робочих днів до зміни власника приміщення та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий період здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення, а постачальник зобов`язаний припинити постачання електричної енергії з заявленого дня звільнення споживачем приміщення. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про звільнення приміщення споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів визначених постачальником електричної енергії на день припинення електропостачання. З матеріалів справи вбачається, не зважаючи на те, що спірні нерухомі приміщення були передані в 2015 ФОП Яхфуфі Алі , Договір постачання електричної енергії №68523 між позивачем та відповідачем розірвано не було, як це передбачено самим договором та ПКЕЕ. Більше того, після передачі спірних приміщень ФОП Яхфуфі Алі, ПрАТ «Львівобленерго» двічі проводив перевірку розрахункових засобів обліку за адресою вул. Пекарська, 5 у м. Львові. Як вбачається з Акту №217206 від 13.04.2016, а також Акту про порушення №028532 від 23.02.2017, представником відповідача в жодному із двох випадків не зазначалося про те, що фактичним споживачем електричної енергії є ФОП Яхфуфі Алі, а не відповідач. Таким чином, враховуючи факт чинності, на момент виникнення спірних відносин, договору №68523 від 12.01.2006, умови котрого в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковими для сторін, суд зазначає, що сторонами спірних відносин виступають саме позивач та відповідач. А тому доводи відповідача, що ним жодного порушення правил користування електричною енергією не було здійснено, оскільки він передав це нерухоме майно у володіння та користування третій особі не заслуговують на увагу. В даному випадку відповідач несе ризик своєї недобросовісної поведінки, яка полягає в неповідомленні позивача про вказану обставину та нерозірванні договору №68523 від 12.01.2006. Суд також відхиляє доводи відповідача, що в силу вимог п. 4.2.4 договору №68523 він не несе відповідальності перед позивачем, оскільки порушення виникли внаслідок дій обставин непереборної сили до котрих належать протиправні дії третіх осіб). Зокрема, відповідно до п.4.3.2 договору №68523 сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через п`ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач повідомляв позивача про обставини непереборної сили. Більше того, в Акті про порушення №028532 від 23.02.2017 представник відповідача висловлював свої зауваження до нього і жодним чином не зазначив, що порушення трапилося внаслідок обставин непереборної сили (протиправних дій третіх осіб). Твердження скаржника про те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про застосування до спірних відносин строку позовної давності, колегією суддів відхиляються. Адже, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки вартість недоврахованої електричної енергії не є оперативно-господарською санкцією, а являється платою за поставлену електричну енергію і здійснене відповідачем на підставі пп. 4.2.3 п. 4.2 Договору, позовна давність для звернення ПрАТ «Львівобленерго» до суду з вимогою про стягнення з ФОП Сабатовича Р.Б. складає три роки, відповідно позивач звернувся з цим позовом до суду у межах строку позовної давності. Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи третьої особи - ФОП Яхфуфі Алі про необхідність дослідження в даній справі факту самовільного підключення із покликанням на те, що оскільки він не брав участі у справі № 914/808/17, то відповідно до приписів ч. 5 ст. 75 ГПК України може спростовувати в загальному порядку обставини, які встановлені щодо відповідача у справі №914/808/17. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Слід зазначити, що обов`язок доказування та подання доказів (включаючи підстави звільнення від доказування) тісно пов`язаний із основним принципом господарського судочинства - змагальність сторін, відповідно до котрого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В постанові №921/730/13-г/3 від 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі. Протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.33). Таким чином, суд доходить висновку, що за змістом ч. 5 ст. 75 ГПК України, особа, яка не брала участі у справі вправі у загальному порядку спростовувати обставини, встановлені відповідним рішенням суду у двох випадках: 1) якщо вказане рішення суду використовується проти неї; 2) якщо у вказаному рішенні суду встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає. Необхідно зазначити, що спростування третьою особою, яка не брала участь у розгляді справи в загальному порядку обставин встановлених у рішенні суду, яке не використовується проти неї (і відповідно перевірка цих обставин судом при іншому розгляді справи) має наслідком те, що в такому випадку вказана особа діє не в своїх інтересах, а в інтересах особи проти котрої воно використовується, що є недопустимим, оскільки третя особа не наділена правом звертатися до суду в інтересах інших осіб. Як вбачається з постанови Західного апеляційного господарського суду №914/808/17 від 08.04.2019, апеляційний суд в цій постанові жодних обставин щодо ФОП Яхфуфі Алі не встановлював. Про вказане наголошує також Касаційний господарський суд в ухвалі №914/808/17 від 09.07.2020. Крім цього, з матеріалів справи, що розглядається, вбачається, що позивач - ПрАТ «Львівобленерго» використовує обставини, встановлені рішеннями судів у справі №914/808/17 не проти третьої особи - ФОП Яхфуфі Алі, а проти відповідача - ФОП Сабатовича Р.Б. З огляду на це, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що третя особа в даній справі не вправі реалізовувати передбачене ч. 5 ст.75 ГПК України право на спростування обставин, встановлених рішенням суду в справі в котрій вона не брала участі. При цьому, необхідно наголосити, що ФОП Яхфуфі Алі не буде позбавлений права спростовувати обставини встановлені рішенням суду у справі №914/808/17 у випадку можливого пред`явлення до нього позову ФОП Сабатовичем Р.Б. Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржниками. Керуючись, ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Яхфуфі Алі та Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 року у справі № 914/397/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційні скарги покласти на скаржників. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 02.02.2021 Головуючий суддя О.С. Скрипчук суддя О.Л. Мирутенко суддя Г.В. Орищин