Постанова Запорізький апеляційний суд № 321/59/20

Дата документу 11.01.2021 Справа № 321/59/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 321/59/20 Головуючий у 1 інстанції Кравченко Н.О. Провадження №22ц/807/3065/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Онищенка Е.А. Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 01 березня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 640 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, Клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для АТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконали у повному обсязі, а саме надали Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте Відповідач свої зобов`язання порушив, у зв`язку з чим, станом на 27 листопада 2019 року має заборгованість у розмірі 20615,64 грн., яка складається з: 179,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16677,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300,10 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 957,89 грн. - штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 20615,64 грн. та 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 01 березня 2011 року на загальну суму 20615,64 грн. та 2102 грн. судових витрат. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 . Заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року скасовано. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 березня 2011 року в сумі 17036,64 грн. яка складається з: 179,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16677,69 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 179 грн. - заборгованості за пенею, та 1737 грн. судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині тіла кредиту, розмір якого становить 179,96 грн., що підтверджується розрахунком наданим позивачем, підлягають повному задоволенню з огляду на п. п 2.1.1.5.5, 2.1.1.4.2., 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг та вимог статей 526 та 1054 ЦК України. Відповідно до розрахунку суми позову, наданим позивачем, заборгованість за відсоткам за користування кредитом становить 16677,69 грн. і підлягає стягненню відповідно до статей 1048 та 1056-1 ЦК України. Що стосується вимог позивача про стягнення 2300 грн. заборгованості за пенею, а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина, 957,89 грн. - процентна складова, суд виходив з заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, та дійшов висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за штрафами. Доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції до уваги не прийняв, оскільки судом було встановлено, що відповідач отримав кредитну картку за № НОМЕР_1 , дата видачі 03 січня 2017 року з терміном дії до 10 місяця 2017 року (до довідки додається фото про отримання відповідачем картки) особисте поповнення відповідачем ОСОБА_1 (з прив`язкою до мобільного телефону користувача рахунку) картки за допомогою терміналу самообслуговування у АДРЕСА_1 08 лютого 2017 року на суму 198 грн. згідно виписки за період з 01 березня 2011 року по 13 травня 2020 року, а з позовом Банк звернувся 15 січня 2020 року. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дійсно на підставі заяви від 01 березня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку, яка в подальшому не випускалась, з терміном дії до останнього дня березня місяця 2014 року та зарплатну картку, з якої Банк, без його згоди списував суми на погашення безпідставно нарахованих відсотків. Належних доказів на підтвердження того, що платіжна картка перевипускалась позивачем не надано, оскільки фото, надані Банком не містить дати, тип картки, строк її дії та номер. Також, задовольняючи вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 не підписував умови та правила надання банківських послуг. Доказів того, що саме ці Умови та правила діяли на момент підписання анкети заяви, позивачем не надано. Крім того, анкета заява не міститься інформації, що ОСОБА_1 було отримано картку з номером НОМЕР_1 . Скаржник також заперечує проти заявленого банком розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 179,96 грн., оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що ця сума є залишком простроченої заборгованості за наданим кредитом. З розрахунку також вбачається, що Банком нараховувалися відсотки, пеня та штрафи на прострочене тіло кредиту та після спливу дії договору (за даними позивача - жовтень 2017 року). Матеріали справи також не містять доказів належного повідомлення про встановлення відсоткової ставки в розмірі 30% та підвищення до 43,2%, а умова договору, що банк має право змінювати розмір фіксованої процентної ставки є нікчемною. Надана позивачем Довідка про умови кредитування, також не є належним доказом, оскільки вона не містить підпису іншої особи (банку) не завірена печаткою. Зазначено також, що з розрахунку неможливо встановити яку саме суму кредиту отримав та сплатив ОСОБА_1 , оскільки його складено з січня 2014 року. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просять рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року залишити без змін, оскільки воно є законним, об`єктивним та справедливим. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2011 року ОСОБА_1 підписана заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк (а.с. 9). З заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «кредитка універсальна». Бажаний кредитний ліміт ОСОБА_1 визначено у розмірі 2000 грн. (а.с. 9, зворот). В заяві зазначено, що відповідач ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить, які були надані йому у письмову виді. Своїм підписом ОСОБА_1 , підтвердив факт отримання ним інформації про умови кредитування у ПриватБанк, та його місцезнаходженням. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв' язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Велика Палата Верховного Суду вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України неможливо застосувати до спірних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 березня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід' ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме вищевказаний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що зазначені документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) і комісії, та, зокрема саме у передбачених у цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Враховуючи викладене, надана позивачем копія Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку не може бути доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та Правила споживчого кредитування, що не було спростовано позивачем при розгляді цієї справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком примірник Умов та Правил банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на викладене судом першої інстанції помилково зазначено про наявність підстав для задоволення вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на підставі Умови та Правил надання банківських послуг. Так, до позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» також додано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем (а.с. 10). У вищезазначеній довідці зазначено процентну ставку у розмірі 3 % на місяць (нараховується на залишок простроченої заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня (1-базова відсоткова ставка за договором) + пеня (2 - 1% від заборгованості при наявності прострочки за кредитом або відсоткам 5 і більше днів). Проте, стягуючи заборгованість у заявленому позивачем розмірі, який відповідно до розрахунку заборгованості становить за відсотками -16677,69 грн. суд першої інстанції не звернув увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається підвищення з 01 квітня 2015 року до 43,2 % на рік, що не передбачено умовами договору. Окрім цього, з вищезазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_2 (а.с. 10). Проте, АТ КБ «ПриватБанк» долучено до матеріалів справи відомості щодо отримання ОСОБА_1 на підставі договору від 01 березня 2011 року картки за № НОМЕР_3 зі строком дії до 10.2017 року (а.с. 100). При цьому, з виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що картка за № НОМЕР_3 була активована у січні 2014 року, і саме з цього періоду прослідковується користування відповідачем кредитних коштів. З розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви позивачем, також не вбачається будь-яких операції за карткою № НОМЕР_2 в період з 01 березня 2011 року, оскільки операції за рахунками ОСОБА_1 відображені починаючи з січня 2014 року (а.с. 6-8). За змістом пунктів 2.3., 2.4., 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (у редакції, що діяла станом на 01 березня 2011 року - дату видачі картки № НОМЕР_2 ), спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір). Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку. Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором. Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним. Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання. Проте, в матеріалах справи відсутній письмовий договір, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_3 (заяви на видачу кредиту, підписаної відповідачем). Отже, обставини щодо перевипуску кредитної платіжної картки № НОМЕР_2 із видачею кредитної картки № НОМЕР_3 не встановлені, а тому колегія суддів не вбачає можливим застосувати умови, визначені сторонами у довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки № НОМЕР_2 до кредитної картки за № НОМЕР_3 . З огляду на вище встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки відсутні підстави ототожнювати кредитні картки, як такі, що видані в межах дії одного і того ж договору, натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 за користування кредитною карткою № НОМЕР_2 , яка видана на підставі анкети-заяви від 01 березня 2011 року. Посилання суду першої інстанції на те, що підтвердженням укладання кредитного договору б/н від 01 березня 2011 року є фото клієнта з карткою, не є належними та допустимими доказами на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки, оскільки на ньому не відображено інформації щодо номера картки, строку її дії, та на підставі якого саме договору видавалась картка. Доводи ОСОБА_1 про пропуск строку позовної давності позивачем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відповідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, зважаючи на часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2020 року - скасувати, прийняти нову постанову, за якою: «Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11 січня2021 року. Головуючий: Судді: