Постанова Сумський апеляційний суд № 583/739/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м.Суми Справа №583/739/20 Номер провадження 22-ц/816/1355/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене у м. Охтирка, повний текст якого складено 14 квітня 2020 року, в с т а н о в и в : 28 лютого 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 105544 грн 86 коп. Вимоги мотивовано тим, що 06 вересня 2017 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав 25000 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань станом на 22 січня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 105544 грн 86 коп, яку банк просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 , з яких: 70743,74 грн 73 коп заборгованість за тілом кредиту, 20433,72 грн заборгованість за простроченими відсотками, 8865,26 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн штраф (фіксована частина), 5002,14 грн штраф (процентна складова). Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 вересня 2017 року в розмірі 84089,45 грн та понесені судові витрати у розмірі 1674,66 грн, а всього 85764,11 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, або у випадку задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» визначити до стягнення тіло кредиту в межах кредитного ліміту у сумі 25000 грн. Вказує, що встановивши факт відсутності у підписаній ним анкеті-заяві даних про умови кредитування (відсотки, штрафи), та відсутність його підписів на Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовах та правилах надання банківських послуг, які додані до позову, суд першої інстанції першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з нього штрафів. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивачем не надано розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості з відсотків на прострочений кредит, а тому її стягнення є незаконним. Доводить, що отримав у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 25000 грн і заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати цю суму, однак позивач просив стягнути на свою користь 70743,74 грн заборгованості за тілом кредиту, що свідчить про збільшення банком в односторонньому порядку тіла кредиту, списання без його відома коштів з кредитного рахунка. Вважає, що позовна заява від імені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписана та подана неповноважною особою, оскільки крім довіреності, не додано доказів, що представник ОСОБА_2 уповноважений діяти від імені цієї юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору (контракту). Правом подання відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду позивач не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 105544 грн 86 коп не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 06 вересня 2017 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 9). У позовній заяві АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначено, що станом на 22 січня 2020 року розмір заборгованості становить 105544 грн 86 коп, з яких: 0,00 грн тіло кредиту, 70743,74 заборгованість за простроченим тілом кредиту, 20433,72 заборгованість за простроченими відсотками, 8865,26 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн штраф (фіксована частина), 5002,14 грн штраф (процентна складова)). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правил надання банківських послуг, які містять терміни та поняття, умови обслуговування, обов`язки банку та клієнта, права клієнта, відповідальність сторін та інші умови (а.с. 10, 11-25). Частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору та вимог ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України ОСОБА_1 допустив прострочену заборгованість зі сплати кредиту, відсотків та стягнув з позичальника на користь банку 84089 грн 45 коп заборгованості за кредитом станом на 22 січня 2020 року, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафів. Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного. Як вбачається з підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06 вересня 2017 року, підписанням цієї Анкети-заяви він згідно зі ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами становлять Договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Погодився із збільшеним строком позовної давності, вказаним в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умови та правила вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадку неможливості внесення змін в односторонньому випадку, банк повідомляє про зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банка змінених Умов та правил є підтвердженням його погодження і повного безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Із змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов`язується знайомитися самостійно на офіційному сайті банка privatbank.ua. Додані банком до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку (розміщені в мережі інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/) відповідачем не підписані (а.с. 11-25). Підставами заявленого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позову є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору б/н від 06 вересня 2017 року, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами, відсоткам, нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України, штрафів, визначених відповідно до вказаних Умов та правил, а також Тарифів банку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 06 вересня 2017 року процентна ставка не зазначена. Також, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, нараховані відсотки за користування кредитом, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 вересня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також, до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (06 вересня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та екземпляр Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з тарифів Тарифи та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи викладене, вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з підстав, наведених вище. Вимогу про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України в розмірі 8865,26 грн необґрунтовано задоволено місцевим судом, як заборгованість з відсотків за користування кредитом, яка не спростована відповідачем, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач в своєму позові не навів розрахунків, на підставі яких він вирахував саме цю суму заборгованості, а стягнення процентів за користування кредитом умовами кредитного договору не передбачено. Отже, вказана вимога банком не доведена, рішення в цій частині суд ухвалив на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із викладеного вбачається, що передумовою виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем. Факт використання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, в якому відображено рух коштів, а саме: отримання, використання, часткове повернення кредиту. За розрахунком, наданим банком, заборгованість за тілом кредиту у сумі 70743,74 грн складається з: 62440,80 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 8302,94 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с. 5-7). Однак, як вказав позивач у позовній заяві, та визнає відповідач, йому було надано кредит у розмірі 25000 грн. У позові зазначено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» «… надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах кредитного ліміту». Про досягнення сторонами домовленості щодо встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту у будь-якому іншому порядку, чи розмірі, укладення з цього питання додаткового договору, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, банком не доведено, а підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить. За таких обставин, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість з тіла кредиту становить 70743,74 грн, так як він не ґрунтується на умовах кредитного договору. З розрахунку заборгованості за період з 25 травня 2018 року по 31 серпня 2019 року вбачається, що відповідач періодично знімав кошти з кредитного рахунку та погашав заборгованість і всього за цей період ним було внесено на рахунок 55847,70 грн 88 коп. Отже, фактичний розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню на користь банка в межах наданого кредитного ліміту становить 25000 грн. Таким чином, за встановлених обставин отримання ОСОБА_1 кредитного ліміту та користування кредитними коштами, він має перед банком обов`язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000 грн, позов у цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні з визначенням до стягнення на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 06 вересня 2017 року у розмірі 25000 грн. Доводи апеляційної скарги про подачу позову неповноважним представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставними, оскільки ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року дана справа визнана малозначною (а.с. 41), а тому в силу положень ч. 2 ст. 60, ст. 62 ЦПК України представником у таких справах може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, її повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Відповідно до вказаних вимог представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Кіріченком В.М. разом з позовною заявою надана суду довіреність № 1740-К-Н-О від 01 квітня 2019 року на представництво інтересів банку у суді (а.с. 27). Подача будь-яких інших документів на підтвердження повноважень представника у малозначних справах Законом не вимагається. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та штрафів, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, та зміні в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 06 вересня 2017 року та в частині розподілу судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні апеляційної скарги та частковому задоволенні позову на 23,69% (25000 грн (сума задоволених вимог) х 100% / 105544 грн 86 коп (ціна позову)), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає компенсації 497,96 грн (2102 грн (сума судового збору, яка підлягала сплаті при подачі позову) х 23,69% / 100%) фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову, та 3153 грн (2102 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 150%) у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів та прийняти постанову. У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів за кредитним договором б/н від 06 вересня 2017 року відмовити. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року змінити в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 06 вересня 2017 року. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 квітня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 497 (чотириста дев`яносто сім) гривень 96 копійок компенсації судового збору за подання позову. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3153 (три тисячі п`ятдесят три) гривні судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді : В.І. Криворотенко С.С. Ткачук