Постанова 4809 № 405/3275/20

ПОСТАНОВА Іменем України 29 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 405/3275/20 провадження № 22-ц/4809/1540/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2020 року у складі судді Шевченко І.М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилався на те, що 03.11.2015, з метою отримання банківських послуг, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з подальшим збільшенням до 50 500,00 грн. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Зазначає, що згідно п.2.1.1.12.7.2. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, користування кредитом сплачує банку процент в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 365 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору. Зокрема, в редакції умов та правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» 14.06.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28.04.2020 нарахована заборгованість у розмірі 122557,63 грн, яка складається з наступного: 73404,37 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 73404,37 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 25649,76 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 17191,23 грн - нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 5812,27 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 вересня 2020 року у позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту 73404,37 грн та судовий збір в сумі 2102,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в цій частині в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені та штрафу, винесене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на підставі анкети-заяви від 03.11.2015 відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, що змінювався. Крім того, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, отже активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вважає, що неможливо застосувати постанову Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц (14-131цс19), оскільки до суду надано конкретну редакцію умов та правил надання банківських послуг, до якої приєднався відповідач при підписанні анкети-заяви, а також відповідач факт ознайомлення з умовами кредитування не заперечував. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини справи, не дослідив належним чином докази по справі, не встановив дійсного розміру заборгованості відповідача в оскаржуваній частині та безпідставно відмовив у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, а також неустойки, що призвело до порушення норм матеріального права. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що 03.11.2015 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно якого позичальнику надано кредитний ліміт на картку в розмірі 0 грн. який в подальшому було збільшено до 12 000 грн, а пізніше до 50500 грн. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору у вигляді заяви та умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16-67). Згідно позовних вимог та наданого банком розрахунку, відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28.04.2020 у розмірі 122557,63 грн, яка складається з наступного: 73404,37 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 73404,37 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 25649,76 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 17191,23 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 5812,27 грн - штраф (процентна складова). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення тіла кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК Українив апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001). Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Згідно зі ст. 526, 530 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимоги про стягнення процентів, у зв`язку з недоведеністю позивачем моменту виникнення такого обов`язку, суд першої інстанції не звернув уваги, що у розрахунку заборгованості (а.с. 16) чітко зазначено, що перебіг заборгованості почав формуватись з 01.10.2019. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов`язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України почалась з 01.10.2019. Позивач, у розрахунку заборгованості встановив відсоток річних 84%. Однак у справі відсутні будь-які належні докази застосування відсоткової ставки вищої ніж та, що зазначена у ст. 625 ЦК України. Тому колегія суддів робить висновок, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідачки 3 % річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки розрахунок заборгованості наданий банком здійснений із застосуванням відсоткової ставки 84%, що є неправильним, тому колегією суддів зроблено власний розрахунок який підлягає стягненню за період з 01.10.2019 по 28.04.2020. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий банком, заборгованість за процентами виникла за 211 днів, тому стягненню за 3 відсотка річних підлягає 1273,01 грн (73404,37 х 3 : 100 : 365 х 211 = 1273,01, де 73404,37 сума простроченої заборгованості, 211 кількість днів прострочення з 01.10.2019 по 28.04.2020) Всього сума трьох процентів річних за визначений позивачем час прострочення виконання зобов`язання становить 1273,01 грн і підлягає стягненню з відповідача. Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки (штрафу та пені), колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Мотивуючи заборгованість за пенею та штрафом, позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг та на тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна». Однак, суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені та штрафів виходячи з наступного. Витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», витяг тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з умов та тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Як і у справі № 342/180/17, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, так і в цій справі відсутні дані про те, що саме такі умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач на час укладення договору з позивачем, тобто станом на 03.11.2015. Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір,а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила банківських послуг, тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1273,01 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн (а.с. 1; а.с.122). За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача всю суму судового збору, тому колегія судів приходить до висновку про задоволення стягненню компенсації сплаченого позивачем судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 82 грн лише за подачу апеляційної скарги. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в частині відмови у стягненні заборгованості за пенею та штрафами залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 16 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення відсотків скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 1273 гривні (одна тисяча сімдесят три) 01 копійку заборгованості за відсотками від простроченої суми зобов`язання. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 82 гривні (вісімдесят дві) 00 копійок в рахунок компенсації судового збору. В іншій частині, що оскаржується, рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко