Постанова Донецький апеляційний суд № 265/5385/20

33/804/4/21 265/5385/20 33/804/4/21 265/5385/20 Категория: ст. 124 КпАП України П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 05.01.21 р. суддя Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Меркулової Я.О, захисника Ангеловського Л.М., Молчанової І.С., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Царьової О.С., розглянув апеляційну скаргу представника потерпілої Царьової О.С., діючої в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.10. 2020 року, якою провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одження, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,- за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.08.2020 року ОСОБА_2 07 липня 2020 року, о 16-55 годині, в районі перехрестя вулиць Набережної та Лепорського у Лівобережному районі міста Маріуполя, керуючи автомобілем Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі були пошкоджені. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2020 року провадження відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В своїй апеляційній скарзі захисник Царьова О.С. просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову суду скасувати, визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення,, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду строків , передбачених ст. 38 КУпАП. Зазначає, що розгляд справи відбувся без участі потерпілої, постанову суду було нею отримано 05.11.2020 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови суду був пропущений з поважної причини. Крім того вказує, що суд першої інстанції при прийнятті постанови по справі не встановив винуватість ОСОБА_2 , а лише закрив провадження по справі, тим самим порушив права потерпілої ОСОБА_1 , як потерпілої в ДТП на можливе відшкодування завданої шкоди, особою якою ця шкода заподіяна або страховою організацією. Вказує, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності винуватості особи у скоєнні ДТП, тому судом були порушені вимоги ст.280 КУпАП щодо повноти судового розгляду провадження, встановлення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, вини певної особи у його вчиненні, вирішення питання чи підлягає дана особа адміністративній відповідальності та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження. Потерпіла ОСОБА_1 та представник потерпілої адвокат Царьова О.С. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ДТП 07.07.20 року відбувалося за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному працівниками поліції. Автомобіль Renault, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням її чоловіка ОСОБА_3 зупинився на жовтий сигнал світлофору в смузі зупинки в лівому ряду по вул.. Набережній з перехрестям з вул. Лепорського, в той час з заду в автомобіль в`їхав автомобіль Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .. В наслідок зіткнення їх автомобіль просунуло уперед на перехрестя приблизно на 5-6 метрів. Оскільки в постанові суду на встановлена вина ОСОБА_2 , вона позбавлена можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про відшкодування завданої шкоди до особи винної у ДТП та до МТСБУ, оскільки у ОСОБА_2 на час скоєння ДТП був. відсутній договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_2 та її захисник Ангеловський Л.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої не визнали, вважали постанову суду законною та обґрунтованою. ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в ДТП, що відбулося 07.07.20 року не визнала, вказала, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо неї та слідчий, коли відбирав від неї пояснення 13.07.20 року спотворили обставини події ДТП. Дійсно вона, керуючи автомобілем Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 07.07.20 року під`їхала до перехрестя вул.. Набережної та вул. Лепорського в Ліворебежному районі м. Маріуполя, де на мигаючий зелений сигнал світлофору автомобіль Renault, номерний знак НОМЕР_2 продовжував рух, тому вона не зупинилася. Проте, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 різко зупинився, а потім здав назад, скоївши зіткнення з її автомобілем. Поліцейські, що складали протокол, а потім і слідчий впевнили її, що ці обставини не можна буде довести та що її вина беззаперечна, тому вона у поясненнях писала те, що їй казали. Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону. З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 21.10.2020 р. при винесенні постанови суду присутня не була, у встановленому законом порядку до суду не викликалася, копію постанови отримала лише 05.11.2020 року. Перевіривши обставини, на які посилається представник потерпілої вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду слід задовольнити, оскільки строк на апеляційне оскарження постанови суду був пропущений потерпілою з поважної причини. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення. Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення за апеляційними вимогами потерпілої ОСОБА_1 про необґрунтованість постанови суду, не відповідність судового рішення положенням ст. 280 КУпАП в частині встановлення та доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП суд вважає їх обґрунтованими та виходить з наступного. Дійсно, на час ухвалення судового рішення щодо ОСОБА_2 станом на 21.10.20 року минули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, тому провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 була закрито судом на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП. Такі підстави закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не реабілітують особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності. З оскаржуваної постанови суд вбачається, що суд визнав доведеними обставини, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення в частині того, що ОСОБА_2 07.07.20 року, керуючи автомобілем Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 не дотрималася безпечної дистанції, в наслідок чого вчинила зіткнення з зупинившимся автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . При цьому, матеріали провадження містять заяву ОСОБА_2 ( а/с 42) про те, що вона не визнає свою вину у ДТП та просить провадження по справі щодо неї закрити на підставі ст. 38 КУпАП. Отже, незважаючи на заперечення вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд визнав її винною у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за обставин викладених в протоколі, не навівши в постанові суду відповідних мотивів такого рішення, не вказавши пункт ПДР України, який було порушено ОСОБА_2 та статтю КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за такі дії та закрив провадження з нереабілітуючої підстави за ст. 247 ч.1 п.7, ст. 38 КУпАП. Вважаю, що за таких обставин при винесенні постанови суд не додержався положень ст. 251, 252, 280 КУпАП. Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд та іншого майна. У даному випадку в наслідок ДТП були пошкоджені транспортні засоби. Порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.1 ПДР України, за яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, підтверджується, як обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 07.07.20 року (а/с - 6), складеному слідчим Лівобережного ВП ГУНП в Донецькій області в присутності понятих та обох водіїв учасників ДТП, схемою до протоколу огляду місця ДТП з фото таблицями (а/с 10-17), з яких вбачається місце розташування обох транспортних засобів на проїздній частині. З цих письмових доказів вбачається, що автомобіль Renault, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 знаходиться поза межами стоп лінії на перехресті вулиць, номерний знак автомобіля Ford Fiesta під керуванням ОСОБА_2 знаходиться до стоп лінії, слідів гальмування не виявлено, пошкоджена передня частина автомобіля Ford Fiesta та задня частина автомобіля Renault. На думку суду, всі наведені обставини в сукупності підтверджують обставини ДТП викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_2 про те, що вона під час руху автомобіля не додержалася безпечного інтервалу та вчинила зіткнення з автомобілем Renault, номерний знак НОМЕР_2 який стояв на перехресті на заборонений сигнал світлофору спереду неї. Про місце зіткнення автомобілів до стоп лінії свідчить розташування номерного знаку автомобіля Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , а також розташування автомобіля Renault, номерний знак НОМЕР_2 поза межами стоп лінії. Ці відомості повністю підтверджують обставини ДТП, викладені в протоколі та спростовують твердження захисту про те, що водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Renault, зупинившись на перехресті, здавав назад та вчинив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , у такому випадку автомобіль Renault, повинен був знаходитися поряд з автомобілем Ford Fiesta, а не за межами стоп лінії, проте фото таблицями такі доводи захисту не підтверджуються, відомостей про те, що водій ОСОБА_3 змінював місце розташування свого автомобіля після ДТП, сторони суду не повідомляли. На користь таких висновків свідчать і пояснення ОСОБА_3 ( а/с -18 ) та потерпілої ОСОБА_1 ( а/с -23 ), які повністю узгоджуються зі змістом наведених доказів. З наведених підстав суд відкидає твердження захисту, наведені під час апеляційного перегляду провадження, про інший механізм ДТП та вважає, що вони обумовлені бажанням уникнути цивільно-правових наслідків, вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Суд також враховує, що при наданні пояснень слідчому 13.07.20 р. (а/с -27) ОСОБА_2 повідомляла обставини ДТП, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, фактично не заперечувала своєї вини у вчиненому ДТП, пояснюючи, що водій авто Renault, ОСОБА_3 різко тормозив, зупинившись на перехресті. Аналізуючи твердження захисту, суд також виходить з того, що станом на 13.07.20 року, тобто протягом тижня після ДТП, ОСОБА_2 у разі не згоди з обставинами, встановленими слідчим, об`єктивно мала змогу скористатися правовою допомогою, але цього не зробила. Не скористалась цим правом ОСОБА_2 і під час розгляду провадження в суді першої інстанції, хоча і зверталася до суду з відповідною заявою, обґрунтовуючи причину відкладення судового засідання 06.10.20 року (а/с 40). Відповідно до частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки термін «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачаться цим судом в розумінні цілей застосування Конвенції. Кримінальний характер ст.124 КУпАП в розумінні Конвенції та практики ЕСПЛ не викликає сумніву, а отже на дане провадження поширюються повною мірою ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом», а також прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути негайно, детально проінформованою про характер і причини обвинувачення, мати час на підготовку для захисту, які загалом становлять гарантії справедливого судового розгляду в судах. Поширення цих стандартів кримінального провадження на відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно зумовлює необхідність дотримання особливих вимог щодо процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у випадку визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали суду можливість спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому діянню покарання. У підсумку суд вважає, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 органом, уповноваженим на складання протоколу суд надано достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення вини ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тому її вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення слід вважати доведеною. Приймаючи рішення за апеляційними вимогами потерпілої ОСОБА_1 про встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення у судовому рішенні незважаючи на закінчення строків накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки правові наслідки визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні адміністративного правопорушення пов`язані з реалізацією прав потерпілої сторони на відшкодування завданої шкоди. У цьому аспекті слід навести рішення ЄСПЛ від 14 жовтня2010 року у справі «Щокін проти України», в якому визначено концепцію якості закону, зокрема вимогу, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». Зважаючи на положення ст. 294 КУпАП, що регламентують повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд вважає, що постанова суду підлягає зміні, а не скасуванню, як просить представник потерпілої в апеляційній скарзі, оскільки суд першої інстанції, фактично визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених протоколі про адміністративне правопорушення, але не зробив в постанові відповідних висновків та не навів належних мотивів прийнятого рішення. Рішення апеляційного суду має уточнюючий характер і не погіршує становище особи, що притягалася до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, ст. 294 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ: Поновити потерпілій ОСОБА_1 та її представнику адвокату Царьовій О.С. строк на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського райсуду м. Маріуполя від 21.10.20 року. Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Царьової О.С. задовольнити частково. Постанову Орджонікідзевського райсуду м. Маріуполя від 21.10.20 року щодо ОСОБА_2 - змінити. Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрити на підставі ст. 38, ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за спливом строку накладення адміністративного стягнення. Постанова суду оскарженню не підлягає. Суддя: