Постанова Одеський апеляційний суд № 947/20471/19

Номер провадження: 33/813/924/20 Номер справи місцевого суду: 947/20471/19 Головуючий у першій інстанції Борщов І.О. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Гасанової Л.Я.к., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, потерпілого ОСОБА_2 , його представника адвоката Рижук Катерини Вікторівни, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Рижук Катерини Вікторівни на постанову судді Київського районного суду міста Одеси Борщова І.О. від 23.06.2020 року, установив Постановою Київського районного суду міста Одеси від 23.06.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, офіційно не працевлаштована, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнана невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В оскаржуваній постанові районний суд зазначив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 01.08.2019 біля 12.45 год., рухаючись по вул.Леонтовича, напроти буд.10, керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 , в порушення п.8.7.3.е Правил дорожнього руху, на перехресті з вул.Мала Арнаутська, здійснила рух на червоний сигнал світлофору, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем BMW316і, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за ст.124 КпАП України. Визнаючи ОСОБА_1 невинуватою у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та закриваючи з цих підстав провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що у справі зібрані суперечливі докази, які в своїй сукупності не підтверджують винуватість особи та не спростовують її, сторони вичерпали можливість надання інших доказів для вирішення справи, тому за відсутність доказів вина водія ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху не доведена. В апеляційній скарзі адвокат Рижук К.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на допущену однобічність та неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для розгляду справи, та, як наслідок, прийняття незаконною постанови. Апелянт вказує на те, що фактично рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на показах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при цьому повністю ігнорується позиція сторони потерпілого та безпосередньо покази ОСОБА_2 , із яких слідує, що керуючи автомобілем він здійснив виїзд на перехрестя вул. М. Арнаутська - вул. Леонтовича на зелений сигнал світлофору та при проїзді перехрестя на жовтий для нього сигнал світлофора і відбулось зіткнення транспортних засобів, в той же час водій автомобіля «Hyundai Tucson» здійснював проїзд перехрестя на червоний для нього сигнал світлофора, що підтверджується аналізом доказів, доданих стороною потерпілого (відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження та схеми розміщення світлофорних об`єктів). Також звертає увагу на те, що суд помилково посилається на покази свідка ОСОБА_3 , оскільки вони не достовірні та протирічать матеріалам справи. Також пояснення свідка ОСОБА_4 судом були досліджені, але їм не було надано жодної оцінки. За результатами розгляду апеляційної скарги адвокат Рижук К.В. просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Заслухавши потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які підтримали подану ними апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП України, завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з`ясувати інші підстави для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.124 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Визнаючи ОСОБА_1 невинуватою у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та закриваючи з цих підстав провадження по справі суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків. Будучи допитаною в ході судового розгляду, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що не порушувала правил дорожнього руху, а у ДТП і пошкодженні транспортних засобів винен водій іншого транспортного засобу. Так, вона 01.08.2019 року близько 12.45 год. рухалася по вул.Леонтовича в м.Одесі та автомобілі Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 . Перехрестя з вул.Мала Арнаутська вона перетинала на зелений сигнал світлофору. Автомобіль BMW316і, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 наближався праворуч, виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофору. Вона подала звуковий сигнал і вжила заходи екстреного гальмування, але зіткнення уникнути не вдалося і передньою частиною свого автомобіля вона вдарила в бік автомобіль НОМЕР_3 в районі лівих передньої і задньої дверей. Будучи допитаним в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 01.08.2019 року він керував автомобілем BMW316і, державний знак НОМЕР_2 , та рухався по вул.Мала Арнаутська, збирався здійснити лівий поворот на вул.Леонтовича. На перехрестя він виїхав на зелений сигнал світлофору, але в лівий бік його автомобіля в`їхав автомобіль Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 , який в свою чергу рухався на червоний сигнал світлофору. Крім того, суд першої інстанції послався на досліджені ним докази, а саме: - покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 який пояснив, що він 01.08.2019 року був свідком ДТП, яка мала місце на перехресті вул.Мала Арнаутська та Леонтовича в м.Одесі. Близько 12.45 год. він зупинився на червоний сигнал світлофору для пішоходів перед пішохідним переходом вул.Леонтовича на перехресті з вул.Мала Арнаутська обличчям в бік вул.Мала Арнаутська. В цей момент автомобіль BMW316і, державний знак НОМЕР_2 , який рухався по вул.Мала Арнаутська здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 , який рухався по вул.Леонтовича на зелений сигнал світлофору. Він водієм не являється та не бачив, які сигнали світлофору горіли для автомобілів, які зіткнулися. Після зіткнення для нього ще деякий час горів червоний сигнал світлофору, саме з цього він припустив, що і для водія НОМЕР_3 горить заборонений сигнал світлофору, а для автомобіля Hyundai Tucson зелений. Коли він підійшов до місця зіткнення, чітко бачив, що в автомобілі НОМЕР_3 був лише водій без пасажирів. - письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , згідно яких він 01.08.2019 року перебував на задньому пасажирському сидіння в машині BMW316і, державний знак НОМЕР_2 , власником якої він являється, яким керував ОСОБА_2 . Вони рухалися по вул.Мала Арнаутська та на перехресті з вул.Леонтовича, зайнявши крайнє лівий ряд, здійснювали поворот ліворуч на зелений сигнал світлофору, завчасно увімкнувши покажчик повороту. Раптово він побачив, як автомобіль Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 , білого кольору, на великій швидкості, на червоний сигнал світлофору, рухається по вул.Леонтовича. Внаслідок порушення водієм автомобіля Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 , правил дорожнього руху, сталося ДТП. - записи з камер зовнішнього відео спостереження, згідно яких автомобілі зіштовхнулися в період часу з 12.38.36 по 12.38.40 від початку руху автомобіля Hyundai Tucson, державний знак НОМЕР_1 . Постраждалі відсутні. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на схемі місця ДТП зафіксоване розташування транспортних засобів після пригоди, тому вона не підтверджує, а ні спростовує вини ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у справі зібрані суперечливі докази, які в своїй сукупності не підтверджують винуватість особи та не спростовують її. Для повного, всебічного та неупередженого дослідження та встановлення важливих обставин, що мають значення для справи, постановою Київського районного суду м.Одеси по справі була призначена та проведена комплексна судова фото-відео-технічна і авто-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Згідно висновку експертів №19-6383/6384 від 04.06.2020 року визначити за наданими відеозаписами, на який сигнал світлофора виїжджали на перехрестя транспортні засоби Hyundai Tucson та НОМЕР_3 , експертним шляхом не представляється можливим внаслідок низької якості відеозапису і відсутності фіксації світлофорних об`єктів. Вирішити інші питання поставлені в експертизі експертним шляхом не представляється можливим. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони вичерпали можливість надання інших доказів для вирішення справи, тому за відсутність доказів вина водія ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху не доведена, у зв`язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю. Апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги адвоката Рижук К.В. стосовно того, що покази ОСОБА_2 та винуватість ОСОБА_1 підтверджуються аналізом доказів, доданих стороною потерпілого (відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження та схеми розміщення світлофорних об`єктів), оскільки, як визнала сторона потерпілого під час апеляційного розгляду, такі докази прямо не свідчать про проїзд ОСОБА_1 перехрестя на заборонений сигнал світлофора та зроблені стороною потерпілого висновки є припущенням, на яких не може ґрунтуватись висновки суду щодо встановлення винуватості. Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості посилання суду першої інстанції на покази свідка ОСОБА_3 , оскільки вони не достовірні та протирічать матеріалам справи, а також про те, що пояснення свідка ОСОБА_4 судом були досліджені, але їм не було надано жодної оцінки, адже це спростовується змістом оскаржуваної постанови, згідно якого суд посилається на покази зазначених свідків, в контексті того, що вони суперечать один одному та які на ряду з іншими доказами в своїй сукупності не підтверджують винуватість особи та не спростовують її. Більш того, посилаючись на недостовірність показів свідка ОСОБА_3 та на ненадання судом оцінок показам свідка ОСОБА_4 , апелянти не ставлять питання їх повторного допиту в суді апеляційної інстанції, а навпаки, в судовому засіданні апеляційного суду відмовилися у повторному допиті цих свідків під час апеляційного розгляду. Апеляційний суд звертає увагу на таке. Згідно ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 дійшов вірного висновку про недоведеність вини останньої у скоєнні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків районного суду, а тому апеляційна скарга представника потерпілого підлягає залишенню без задоволення, а постанова районного суду залишенню без змін. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Рижук Катерини Вікторівни залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року, якою ОСОБА_1 була визнана невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І.Кравець