Постанова 4807 № 335/2317/16-ц

Дата документу 05.01.2021 Справа № 335/2317/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/2317/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В. Провадження №22-ц/807/74/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача: суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р24.210.70920 на суму 35 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором та графіком щомісячних платежів з кінцевим терміном повернення 18.07.2019 року. Відповідно до договору факторингу № 30/10-1 від 30 жовтня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє», до останнього перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Банком повністю виконано свої зобов`язання згідно Кредитного договору та надано ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 35 000,00 грн, однак у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 11 лютого 2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 46981,94 грн, що складається з 33637,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13344,44 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями. Із урахуванням зазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє», просило суд: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46981,94 грн. 10 травня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було винесено заочне рішення, яким позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» були задоволені в повному обсязі. (а.с. 38). 21 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» про стягнення заборогованості за кредитним договором було скасовано та призначено розгляд по справі по суті. (а.с.98). Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» залучено до участі у справі як правонаступника позивача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с. 178). Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надані позивачем докази щодо надання кредиту ОСОБА_1 у день підписання кредитного договору - 18.07.2014 року. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичльника відкритий банком № НОМЕР_1 . На підтвердження виконання Банком умов кредитного договору, у тому числі з використання безготівкових розрахунків надано: меморіальний ордер №Р24.210.70 від 18.07.2014 на суму 26624,70 грн, яка відповідно до умов пунктів 1.2 та 1.8 Кредитного догвору була зарахована на рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , меморіальний ордер №Р24.210.70 від 18.07.2014 на суму 4828,45 грн, яка була переказана Страховику саме через транзитний рахунок Банку, як цього вимагає пункт 1.7 Кредитного договору; меморіальний ордер №3641350_Р від 18.07.2014 та виписку по рахунку № НОМЕР_2 про погашення заборгованості ОСОБА_1 за попереднім Кредитним договором № Р23.172.71914 від 11.12.2013 року в розмірі 3546.85 грн та детальний розрахунок заборгованості, з яких вбачається надання Банком ОСОБА_1 кредиту в розмірі 35 000,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального повадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга ( частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року це 210 200 грн (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн (2102,00 грн х 100 = 210 200 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 46981,95 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» не наведено конкретного розміру грошових коштів наданих позичальнику та доказів на підтвердження зарахування суми кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 саме за умовами кредитного договору № Р24.210.70920 від 18.07.2014 року, тобто підтверджень виконання умов кредитного договору Банком. Не надано належних і достовірних доказів порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року, шляхом неналежного виконання зобов`язань за договором. Отже, позивачем не виконано обов`язку встановленого ст. 81 ЦПК України, а саме не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги є необгрунтовними та не підлягають задоволенню. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до положенб статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 18 липня 2014 року між Публічним акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №Р24.210.70920. (а.с. 12-14). Відповідно до п. 1.1, 1.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 35000.00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) і комісіями згідно з умовами цього Договору. Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок, надалі по тексту - «БПР» (при видачі кредиту у готівковій формі). Відповідно до п. 1.3, 1.4 Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 10.0000 % річних від залишкової суми кредиту. За обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі: 2.3500 % від початкової суми кредиту. Відповідно до п. 1.7 Кредитного договору, Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок Позичальника як Страхувальника (застрахованої особи) договору добровільного страхування життя. Цим Договором Позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати в безготівковій формі кредитні кошти Страховику в частині суми страхового платежу, належного Страховику, через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані і з життям Застрахованої особи згідно даного Договору. Вигодонабувачем виступає Банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у Заяві на страхування, яка долучається до даного Договору. Відповідно до п. 1.8 Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок Ne НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг „БПР „Стартовий", що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За умовами п. 2.2 Кредитного договору, зокрема, Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання Банком з будь-яких рахунків Позичальника в ПАТ «Ідея Банк» грошових коштів, в розмірі існуючої простроченої заборгованості по кредиту, нарахованими відсотками, комісіями, неустойками (штраф, пеня).Таке договірне списання може здійснюватися Банком на підставі цього Договору будь-яку кількість разів. Згідно з Ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту, оформленого 18 липня 2014 року, ОСОБА_1 підлягає до видачі 30171,55 гривень. (а.с. 15). На підставі Договору факторингу № 30/10-1 від 30 жовтня 2015 року право вимоги за вказаним кредитним договором набуло Товариство з обмеженою вдповідальністю „Факторингова компанія „Рантьє", (а.с. 19), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», на підставі договору факторингу №28/02-1 від 28 лютого 2017 року (а.с. 133-135). Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» було направлено на її адресу повідомлення про укладення договору факторингу №30/10-1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №Р24.210.70920 від 18.07.2014 за яким ОСОБА_1 являється боржником і станом на 30 жовтня 2015 року має заборгованість у загальному розмірі 46981, 95 грн. (а.с.11). Згідно з розрахунком позивача, складеним станом на 06 квітня 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року становить 46 981,95 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33 637,51 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями у розмірі 13 344,44 гривень.(а.с. 169-171). Згідно з п. 3.2.2 Договору страхування життя № Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року, укладеного ПАТ „Страхова компанія „ТАС", від імені якого діє ПАТ „Ідея Банк", з ОСОБА_1 , страхова сума становить 30171,55 гривень, страховий платіж - 4 828,45 гривень. (а.с. 160). На підтвердження сплати страхового платежу у сумі 4 828,45 гривень за договором страхування за рахунок кредитних коштів позивачем надано меморіальний ордер №Р24.210.70920.1 від 18 липня 2014 року, з якого вбачається, що з рахунку Банку в інтересах ОСОБА_1 списано кошти у зазначеному розмірі. Вбачається, що грошові кошти було списано з рахунку № НОМЕР_3 та переведено на рахунок ПрАТ „Страхова компанія „ТАС" № НОМЕР_4 . (а.с. 18, 157). З копії Ордеру-розпорядження № 1 від 18 липня 2014 року вбачається, що на його підставі підлягали списанню грошові кошти у розмірі 30 171,55 гривень,переведені із транзитного рахунку № НОМЕР_1 за Кредитним договором №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року на рахунок № НОМЕР_5 . (а.с. 15). За меморіальним ордером №Р24.210.70 від 18 липня 2014 року, встановлено, що грошові кошти у розмірі 26624,70 гривень були зараховані на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 158). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо внше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Системний аналіз зазначених норм цивільного законодавства України вказує на те, що договір позики є двостороннім правочином, реальним, одностороннім договором (оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права). Такі правові висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частина перша, друга статті 76 ЦПК України). Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 4.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (чинне на час укладення Кредитного договору та видачі на його підставі кредитних коштів), згідно якого меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, серед іншого належать меморіальні ордери. Аналогічні положення містяться в пункті 46 Положення про організацію бухгалтерсього обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Пунктом 1.19-1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списаня коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено конкретного розміру грошових коштів наданих позичальнику та доказів на підтвердження зарахувань суми кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 саме за умовами Кредитного договору №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року, тобто підтверджень виконання вказаного кредитного договору Банком. Водночас, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 підписала Кредитний договір №Р24.210.70920 про отримання у ПАТ «Ідея банк» 35 000,00 гривень із зобов`язанням повернути вказану суму у встановлений договором строк. На виконання вказаних умов Кредитного договору, Банк повністю виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 35000,00 грн, які були розподілені наступним чином: 26624,70 грн - згідно меморіального ордеру №Р24.210.70 від 18 липня 2014 року, були зараховані на банківський поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що відкритий відповідно до п.1.8 Кредитного договору, а отже у повній відповідності п.1.2. Кредитного договору, яким передбачено, що датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника; 4828, 45 грн - згідно меморіального ордеру №Р24.210.70 від 18 липня 2014 року зараховані на оплату страхового платежу, що відповідає п. 1.7. Кредитного договору, відповідно до якого Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника, як страхувальника (застрахованої сооби) договору добровільного страхування життя. Цим Договором позичальтник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок Банку, а не через рахунок ОСОБА_1 , як вказує в своєму рішенні суд першої інстанції; 3546,85 грн - згідно меморіального ордеру №3641350_Р від 18 липня 2014 року були зараховані на погашення заборгованості ОСОБА_1 за попереднім Кредитним договором №Р23.172.71914 від 11 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 , що узгоджується з п. 2.2. Крединого договору, згідно якого позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання Банком з будь-яких рахунків позичальника в АТ «Ідея Банк» грошових коштів в розмірі існуючої простроченої заборгованості по кредиту, нарахованими відсотками, комісіями, неустойками (штраф, пеня). Крім того, ОСОБА_1 не заперечувала і визнавала, що кошти в розмірі 3546,85 грн вона отримала відповідно до Кредитного договору №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року. На підтвердження обгрунтованості позовних вимог позивача до суду було надано відповідний детальний розрахунок заборгованості (а.с. 16, а.с. 159, а.с. 170-171). Позивачем надано первинний бухгалтерський документ- меморіальний ордер від 18.08.2014 року на суму 26624.70 грн на підтвердження здійсненого безготівкового розрахунку. Відповідно до умов п. 1.7 кредитного догвору відповідачка доручила та дала розпорядження Банку переказати у безготівковій формі кредитні кошти Страховику в чачстині суми страхового платежу, належного Страховику, через транзитний рахунок банку, а не рахунок відповідачки, як вказує в оскаржуваному рішенні суд. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статті 1051 ЦК України визначено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Відповідачкою ОСОБА_1 не оспорено зазначений кредитний договір. Водночас, письмові докази у справі, зокрема кредитний договір, меморіальний ордер №Р24.210.70 від 18 липня 2014 року на суму 26624.70 грн, яка відповідно до умов пунктів 1.2 та 1.8 кредитного договору була зарахована на рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , меморіальний ордер № Р24.210.70 від 18.07.2014 року на суму 4828.45 грн, яка була переказана Страховику саме через транзитний рахунок Банку, як цього вимагав пункт 1.7 Кредитного договору, меморіальний ордер № 3641350 Р від 18 липня 2014 року та виписка по рахунку № НОМЕР_2 про погашення заборгованості ОСОБА_1 за попереднім кредитним догвором № Р23.172.71914 від 11.12.2013 року в розмірі 3546.85 грн укладений нею з АТ « Ідея Банк», яким суд першої інстанції не надав належної оцінки відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, свідчить саме про укладення кредитного договору між сторонами та виконання його умов Банком щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору № № 24.210.70920 від 18.07.2014 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанцї дійшов помилкових висновків про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та порушення ОСОБА_1 умов Кредитного договору №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року. Колегія суддів погоджується з розрахуноком заборгованості за кредитним договором №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року у сумі 46981.95 грн, оскільки він відповідає умовам кредитного договору та не спростований відповідачкою. Отже, доводи ТОВ « Нью Файненс Сервіс» дають підстави для висновку про те, що оскаржене судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, приходить до висновку, що аргументи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» є виправданими. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, визнавши апеляційну скаргу обґрунтованою, скасовує оскаржуване рішення суду з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс». Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1378,00 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 2067,00 грн (1378х150%), а всього 3445,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року у цій справі, скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» заборгованість за кредитним договором №Р24.210.70920 від 18 липня 2014 року у розмірі 46981,94 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 33637, 50 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями - 13 344,44 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1378,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 2067,00 грн, а всього 3445,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 05 січня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.