Постанова 4824 № 752/10929/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 752/10929/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/5346/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., за участю: представника позивача Мартинюка Є.В. , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просило: - стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за Договором про надання кредиту № 22 від 03.03.2005 у розмірі 2004218 грн. 39 коп., з яких: 833881 грн. 12 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 649741 грн. 90 коп. - заборгованість по прострочених відсотках; 304366 грн. 61 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 216228 грн. 76 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; - стягнути з ОСОБА_2 на користь банку сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. 00 коп. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 03.03.2005 між ПАТ "АКБ "Київ" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №22, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1327252,50 грн. зі сплатою 18% річних з кінцевим терміном повернення 02.03.2010. Однак, незважаючи на повне виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором шляхом перерахування кредитних коштів на позичковий рахунок, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала. Так, станом на 01.05.2011 відповідачка частково повернула кошти кредиту в сумі 493371,38 грн. та частково сплатила відсотки за його користування в розмірі 374355,32 грн., через що утворилась заборгованість в розмірі 1483623,02 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту - 833881,12 грн., заборгованість по простроченим відсоткам - 64974,90 грн. Також, відповідно до п. 5.1 кредитного договору від 03.03.2005 №22 за порушення строків повернення кредиту позичальник має сплатити пеню за кожен прострочення в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, що станом на 01.05.2011 становить 520595,37 грн., з яких пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 304366,61 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 216228,76 грн. За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2025 позов залишено без задоволення (т. 2, а.с. 123-125). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що при поданні позовної заяви ПАТ АКБ "КИЇВ" було подано до суду належні та допустимі докази на підтвердження факту видачі ОСОБА_2 кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору, а саме: копію меморіального ордеру від 03.03.2005 про перерахування 03.03.2005 коштів у розмірі 1327252,50 грн. та виписку з особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , на який було перераховано кредитні кошти. При цьому, зазначає, що посилання суду першої інстанції на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2024 у справі № 761/21608/13- про закриття кримінального провадження, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є помилковим, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За вказаних обставин, вважає, що при розгляді цивільної справи на підтвердження наявності чи відсутності обставин, на які відповідна особа посилається чи їх спростовує, необхідно подати також й інші докази, крім ухвали про закриття кримінального провадження за закінченням строків давності. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідачка частково повернула кошти кредиту в сумі 493371 грн. 38 коп. та частково сплатила відсотки за його користування у розмірі 374355 грн. 32 коп. У той же час, часткове повернення кредиту та сплата відсотків протягом тривалого часу є беззаперечним підтвердженням визнання відповідачкою свого боргу та підтвердженням того, що вона вважала договір укладеним та дійсним. Також, зазначає, що за відсутності доказів надсилання до АБ "Укргазбанк" повістки про виклик у підготовче засідання на 10.07.2024, суд першої інстанції не мав жодних правових підстав закривати підготовче засідання у справі, а мав, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 198 та п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкласти його на іншу дату та належним чином повідомити банк про нову дату підготовчого засідання. За таких обставин, банк просить суд апеляційної інстанції поновити йому процесуальний строк на подання письмових доказів у справі, які не були подані до суду першої інстанції з об'єктивних причин, що не залежали від банку (т. 2, а.с. 132-142). Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідачка у судове засідання не з'явиласяповторно, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за відомою суду адресою, про причини своєї неявки суд не сповістила. Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, суд визнає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачки, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.03.2005 між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 укладений договір №22 про надання кредиту в розмірі 1327252,50 грн. на строк з 03.03.2005 до 02.03.2010 для інвестування у будівництво квартири АДРЕСА_1 . Інвестуванням квартири позичальник здійснює відповідно до інвестиційного договору №10-02-213 від 11.02.2004 та змін до нього від 14.11.2004. Розмір відсотків за користування кредитом становить 18% річних, які нараховуються на залишок заборгованості позичальника за кредитом. З метою забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги позичальник передає кредитору в заставу майнові права на квартиру, що виникають з умов інвестиційного договору, заставною вартістю 1327252,50 грн. (п. 2.1. договору від 03.03.2005 №22). В п. 5.1. договору від 03.03.2005 №22 сторони погодили, що у випадку недотримання строків погашення кредиту та/або нарахованих відсотків за його користування, визначених п.п.1.3, 3.2., 3.4 позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 на цей рахунок банком 03.03.2005 перераховані кредитні кошти в розмірі 1327252,50 грн. з призначенням: вид. кред. внес. кред. коштів ОСОБА_2 на буд. житла зг. змін від 14/02/05 до інв. дог. 10-02-213 11/02/05 на о/р НОМЕР_2 ОСОБА_3 без ПДВ дог. 22 03/003/05. Згідно з меморіальним ордером від 03.03.2005 №1 (№695263) банк через транзитний рахунок перерахував 03.03.2005 кошти в розмірі 1327252,50 грн., призначення платежу внес. кред. коштів ОСОБА_2 на буд. житла зг. змін від 14/02/05 до інв. дог. 10-02-213 11/02/05 на о/р НОМЕР_2 ОСОБА_3 без ПДВ дог. 22 03/003/05. Згідно з розрахунком позивача загальний залишок заборгованості за кредитом станом на 01.05.2011 становить 2004218,39 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 833881,12 грн., заборгованості по простроченим відсоткам в розмірі 64974,90 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 304366,61 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 216228,76 грн. Відповідно до листа ГСУ МВС України від 05.09.2011 №13/4-С-4098 ним здійснювалось досудове слідство по кримінальній справі №24-96 за фактом заволодіння коштами ПАТ АКБ «Київ» в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розглядались обставини шахрайського заволодіння коштами ПАТ АКБ «Київ» за укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором від 03.03.2005 №22 для оплати інвестування квартири по АДРЕСА_2 . Відповідно до листа ГСУ МВС України від 17.01.2013 №13/4 ним здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012000000000031, зареєстрованому за матеріалами кримінальної справи №24-96 щодо ОСОБА_4 за фактом заволодіння коштами ПАТ АКБ «Київ» в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, розглядались обставини шахрайського заволодіння коштами ПАТ АКБ «Київ», у тому числі шляхом незаконного оформлення 03.03.2005 кредитного договору №22 на ім`я ОСОБА_2 . Остання не отримувала коштів за кредитним договором від 03.03.2005 №22, а ним заволоділи члени очолюваної ОСОБА_4 організованої групи. 04.11.2024 Шевченківським районним судом міста Києва постановлено ухвалу у справі №761/21608/13-к за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №12012000000000031 від 24.11.2012, згідно з якою кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , закрито та звільнено від кримінальної відповідальності, цивільні позови ПАТ «АКБ «Київ» залишено без розгляду. Також, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №12012000000000031 від 24.11.2012 судом було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графі «Позичальник» договору про надання кредиту від 03.03.2005 №22 виконано ОСОБА_2 . Підроблені членами організованої групи документи використовувались для вчинення службових підроблень, заволодіння коштами банку та в подальшому прикриття злочинів. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що, незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань за договором шляхом надання відповідачці кредитних коштів, остання свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 01.05.2011 за нею обліковується заборгованість у розмірі 2004218,39 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 833881,12 грн., заборгованості по простроченим відсоткам в розмірі 64974,90 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 304366,61 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 216228,76 грн. Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу вимог ст. 599 ЦК України, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з тим, що відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, зокрема, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (п. 1.35 Закону). У відповідності до п. 16.1 ст. 16 та п. 22.1 ст. 22 Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (п. 1.19 ст. 1 Закону). Відповідно до п. 1.10 розділу 1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України", затвердженого постановою правління Національного банку України від 18.06.2003 за № 254 (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку. Особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку операцій з клієнтами банку, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорів. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення. Отже, до поняття "первинний документ" Закон відносить розрахункові документи, що є підставою для переходу права власності на грошові кошти, внаслідок здійснення переказу; що є підставою для зміни форми обліку грошових коштів (переказ коштів між рахунками). Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Положення № 254 залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікуються за такими ознаками: за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків) та внутрішні (оформлені в банку; за змістом: касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтам, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. Отже, меморіальний ордер є первинним документом, який у розумінні закону є підтвердженням здійснення операції з видачі кредитних коштів відповідачці. Також, відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Положенням № 254 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції. Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Приписами п. 5.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. А відтак, виписка по особовому рахунку позичальника є доказом, що підтверджує як факт надання кредитних коштів, так і факт невиконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 913/758/16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча відповідачка і підписала кредитний договір від 03.03.2005 за № 22, проте коштів за цим договором вона фактично не отримала. Водночас, колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, адже при поданні позовної заяви первісним позивачем АКБ "Київ" було подано до суду копію меморіального ордеру від 03.03.2005 за № 1 та виписку з особового рахунку, як містять інформацію про перерахування коштів так і інформацію щодо здійснення відповідачкою часткового погашення своєї заборгованості за договором. Сам по собі факт зарахування коштів на рахунок третьої особи, якщо це відповідає умовам кредитування, не свідчить про невиконання банком свого зобов'язання. При цьому, цільове призначення кредиту чітко зазначено у п. 1.1 кредитного договору № 22 від 03.03.2005 - "для інвестування в будівництво квартири АДРЕСА_3 . Також, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, судом першої інстанції було враховано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2024 у справі № 761/21608/13-к про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження судом було встановлено, що підроблені членами організованої групи документи використовувалися для вчинення службових підроблень, заволодіння коштами банку та в подальшому прикриття злочинів. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За таких обставин, при розгляді цивільної справи на підтвердження наявності чи відсутності обставин, на які відповідна особа посилається чи їх спростовує, необхідно надати й інші докази, окрім ухвали про закриття провадження за закінченням строків давності. При цьому, слід зазначити, що в ухвалі про закриття кримінального провадження лише констатовано про обставини заволодіння грошовими коштами банку, проте не конкретизовано, на підставі яких доказів такі обставини встановлювалися та які слідчі (розшукові) дії були здійснені органом досудового розслідування з метою встановлення даних обставин. Натомість, ухвалою про закриття кримінального провадження чітко встановлено, що відповідно до висновків експертиз від 27.04.2011 № 2164/3341/11-11 підписи від імені ОСОБА_2 у заяві на отримання кредиту від 03.03.2005; анкети позичальника від 03.03.2005; даних про сукупний дохід сім`ї від 03.03.2005; у графі "Вкладник" копії договору про строковий банківський вклад від 28.11.2004 за № 004463; у графі Інвестор-1" копії змін до 14.02.2005 до інвестиційного договору № 10-02-213; у графах "Позичальник" договору про надання кредиту № 22 від 03.03.2005; у графі "страхувальник" договору добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків від 03.03.2005 № ФР 008/05; у графі "Сторона

2. Іпотекодавець" іпотечного договору від 29.04.2005 - виконано ОСОБА_2 . Вищевказані обставини підтверджуються також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та долученими до апеляційної скарги документами, з яких вбачається, що на підставі відносин з кредитування виникла низка похідних правовідносин із купівлі-продажу забезпечення виконання зобов`язань та страхування. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до розгляду нові докази, додані до апеляційної скарги, адже, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ АК "Укргазбанк" не був належним чином повідомленим про призначення підготовчого судового засідання по справі, яке було призначено на 10.07.2024 та під час якого судом першої інстанції було постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті. Так, зокрема з доданих до апеляційної скарги доказів вбачається, що за кредитні кошти ОСОБА_2 набула майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується Змінами від 14.02.2005 до інвестиційного договору № 10-02-213 від 11.02.2005. Також, між ПАТ АКБ "Київ" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 29.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мойсеєнко Т.О. за реєстровим номером 1071, за умовами якого відповідачка з метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором передала в іпотеку придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_4 . Вказаний договір іпотеки посвідчений нотаріально, а відомості про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна зареєстровані у Єдиному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна. У свою чергу, ст. 45 Закону України "Про нотаріат" (в редакції станом на дату укладення договору іпотеки) передбачала, що при посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріального дії. Згідно із ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому. Таким чином, нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було перевірено належність ОСОБА_2 майнових прав на передану в іпотеку квартиру та засвідчено юридичну вірогідність даного факту шляхом посвідчення іпотечного договору. Крім того, ОСОБА_2 застрахувала предмет іпотеки на підставі Договору № ФР-008/05 добровільного страхування фінансових (комерційних ризиків) від 03.03.2005 та внесла страховий платіж за цим договором, що підтверджується меморіальним ордером № 91/58 від 03.03.2005. Отже, зазначені факти в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що між ПАТ АКБ "Київ" та ОСОБА_2 виникли відносини з кредитування та остання отримала кредитні кошти згідно з визначеним у кредитному договорі цільовому призначенні. У свою чергу, згідно з розрахунком заборгованості позивача за договором кредиту, який є чітким, повним та розгорнутим, за відповідачкою станом на 01.05.2011 за нею обліковується заборгованість у розмірі 2004218,39 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 833881,12 грн., заборгованості по простроченим відсоткам в розмірі 64974,90 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 304366,61 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 216228,76 грн. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідачки заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять. Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт наявності у відповідачки заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 2004218,39 грн., яка підлягає стягненню на користь банку у зв'язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору. При цьому, слід наголосити, що відповідачка не позбавлена права звернення до суду за захистом своїх прав, якщо вважає, що після одержання нею кредитних коштів, ними, поза її волею, заволоділи інші особи. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Отже, ухвалене судом першої інстанції заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, та, як наслідок, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційного скарги у розмірі 2040 грн. 00 коп. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 268, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк"- задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року - скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість за Договором про надання кредиту № 22 від 03 березня 2005 року, а саме: 833881(вісімсот тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят один) грн. 12 коп. - прострочену заборгованість за кредитом; 649741 (шістсот сорок дев`ять тисяч сімсот сорок один) грн. 90 коп. - заборгованість по прострочених відсотках; 304366 (триста чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 61 коп. - пеню за несвоєчасне повернення кредиту та 216228 (двісті шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 76 коп. - пеню за несвоєчасну сплату відсотків. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір за подання апеляційного скарги у розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп. Відомості про учасників справи: Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська,

1. Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 30 квітня 2026 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова