Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7696/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7696/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 18 вересня 2020 року) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішень,- В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якому, з урахуванням уточнень та заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати неповноважною 60 сесію Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07 серпня 2020 року; - скасувати рішення, прийняті на 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07 серпня 2020 року; - визнати неповноважною 61 сесію Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 18 серпня 2020 року; - скасувати рішення прийняті на 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 18 серпня 2020 року; 18 серпня 2020 року за вх. 32627/20 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої він просив зупинити дію рішень, прийнятих під час 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 07 серпня 2020 р. до набрання рішення у справі законної сили. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року заяву позивача задоволено. Забезпечено позов шляхом зупинення дії рішень прийнятих під час 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 07 серпня 2020 р. до набрання рішення у даній справі законної сили. 31 серпня 2020 року за вх.№34157/20 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив зупинити дію рішень, прийнятих під час 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 18 серпня 2020 року до набрання рішення у справі законної сили. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року заяву позивача задоволено. Забезпечено позов шляхом зупинення дії рішень, прийнятих під час 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 18 серпня 2020 р. до набрання рішення у даній справі законної сили. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому апелянтом зазначено про відсутність порушених прав позивача, судом першої інстанції не з`ясовані в повній мірі обставини справи та не наведені мотиви застосування забезпечення позову. Також апелянт вказує на те, що під час прийняття рішень був необхідний кворум депутатів для прийняття рішень по справі. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Приймаючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень до вирішення справи по суті та прийняття відповідного рішення може призвести до порушення прав осіб, стосовно яких сільська рада повинна прийняти законні та повноважні рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач заяву про забезпечення позову від 31.08.2020 року обґрунтував тим, що відповідачем допущено порушення процедури прийняття рішень. На думку позивача, проведена сесія є незаконною, тому позивач вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішень прийнятих на вказаній сесії, оскільки 18.08.2020 року відповідач з порушенням абз. 10, глави 2.1 Регламенту, не повідомивши всіх депутатів ради про засідання 61 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання, провів вказану сесію та повторно розглянув та прийняв рішення щодо питань, винесених на розгляд 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області. Враховуючи наведене, позивач вказував, що всі рішення 61 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання підлягають зупиненню судом до розгляду справи по суті та набрання рішення законної сили на тих саме підставах, на підставі яких були зупинені рішення 60 сесію Фонтанської сільської ради VII скликання. Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. З матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу для забезпечення позову заявник вказує, що відповідачем, всупереч ухвали суду про зупинення дії рішень, прийнятих на 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07 серпня 2020 р. на наступній 61 сесії розглянуто ті ж самі питання, з числа яких на попередній сесії прийнято рішення. При цьому, позивач вказує, що при скликанні нової сесії відповідачем допущено порушення регламенту сільської ради. При вирішенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень, прийнятих під час 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, суд першої інстанції правильно врахував, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде порушено законні права інших осіб. Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, за результатом роботи 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області були прийняті рішення щодо питань, винесених на розгляд 60 сесії Фоннанської сільської ради Лиманського району Одеської області (дія яких вже була зупинена шляхом забезпечення даного позову). Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень до вирішення справи по суті та прийняття відповідного рішення може призвести до порушення прав осіб, стосовно яких сільська рада повинна прийняти законні та повноважні рішення з вищенаведених питань. Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову та наведених позивачем тверджень на їх обґрунтування, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені обставини дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вони звернулись до суду. Виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів, за яким звернулись позивачі у справі. Заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просять позивачі, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано захід для забезпечення позову, який відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. У справі «Мікалефф проти Мальти» ЄСПЛ визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші проти Мальти»). Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу верховенства права при формуванні національного законодавства та прийнятті нормативних актів. Зокрема, вказувалось, що для забезпечення його відповідності вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, воно має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані цією Конвенцією, а у питаннях що стосуються основоположних прав, надання дискреції органам виконавчої влади через необмежені повноваження було б несумісним з принципом верховенства права, саме тому межі втручання (дискреції) органу виконавчої влади не можуть бути абсолютними і повинні бути обмежені гарантіями невтручання в права особи та з цією метою врегулювано порядок реалізації такої компетенції (Рішення ЄСПЛ у справах «Котій проти України» та «Зосимов проти України»). З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані рішення, що були повторно прийняті всупереч ухвали, прийнятої судом 19 серпня 2020 року, підлягають зупиненню до розгляду справи по суті та набрання рішення законної сили саме на тих підставах, на яких було зупинено рішення 60 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання. Колегія суддів також відхиляє аргумент апелянта, що під час прийняття рішень був необхідний кворум депутатів для прийняття рішень по справі, оскільки дане питання є передчасним та належить оцінці під час розгляду справи по суті. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (повний текст складено 23.12.2020 року) адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання неповажною сесію ради та скасування рішень залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення, вжиті ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та від 18 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання неповажною сесію ради та скасування рішень. Проте, згідно ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Так, оскільки на момент апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду не набрала законної сили, підстави для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року про забезпечення позову відсутні. Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність ухвали суду не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційна скарга Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 150, 151, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов