Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6217/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6217/20 Категорія: 600010000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Черкасовій Є. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Ci Рів`єра" до Виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А : У липні 2020 року ТОВ "БСР" звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, у якому просило: 1. визнати протиправними та скасувати рішення виконкому сільради: - за № 60 від 16.03.2020 року "Про урегулювання дорожнього руху автомобілів та пішоходів до узбережжя Чорного моря зокрема, через вулиці Гагаріна, Гоголя та Лісний бульвар у селі Фонтанка Лиманського району Одеської області" в частині пункту 1 щодо : "встановити односторонній проїзд (в`їзд) автотранспортних засобів на узбережжя Чорного моря у селі Фонтанка зі сторони вулиці Лісовий бульвар та двосторонній проїзд (в`їзд та виїзд) автотранспортних засобів через вулицю Фонтанський спуск, якій передує вулиця Гагаріна, у селі Фонтанка Лиманського району Одеської області"; в частині пункту 3 щодо: "демонтувати шлагбаум та інші технічні засоби, які обмежують безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя Фонтанський спуску селі Фонтанка"; та в частині пункту 7 що: "питання щодо урегулювання дорожнього руху автомобілів та пішоходів до узбережжя Чорного моря у селі Фонтанка Лиманського району Одеської області винести на розгляд сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області"; - за № 133 від 29.05.2020 року "Про вжиття подальших дій щодо урегулювання дорожнього руху автомобілів та пішоходів до узбережжя Чорного моря" повністю; - за №135 від 29.05.2020 року "Про вирішення питання щодо розміщення рекламних засобів на території села Фонтанка Лиманського району Одеської області" в частині 1: "скасувати дію дозволів на розміщення 9(дев`яти) рекламних засобів, наданих обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Чорноморська Рив`єра" на розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території Фонтанської сільської ради (в межах населеного пункту) уздовж автодороги "Одеса- Южний", Т16-06.", та в частині 3: "зобов`язати власника рекламних засобів демонтувати об`єкти зовнішньої реклами 10-дений строк з дня отримання вказаного рішення."; - від 29.05.2020 року в частині погодження місця розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області; 2. визнати протиправним та нечинними "Правила розміщення зовнішньої реклами на території села Фонтанка", що затверджені рішенням Фонтанської сільської ради № 284-VII від 03.06.2016 року в частині пункту 18. 15 липня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення виконкому № 133 від 29.05.2020 року "Про вжиття подальших дій щодо урегулювання дорожнього руху автомобілів та пішоходів до узбережжя Чорного моря"; - заборони відповідачам до вирішення справи по суті та набрання рішення суду законної сили вчиняти будь-які дії (своїми силами або з залученням третіх осіб) щодо: - демонтажу шлагбаумів, виїзних-в`їзних терміналів та іншого обладнання необхідного для організації зони платного паркування вул. Фонтанський спуск та вул. Гагаріна у с. Фонтанка Лиманського району Одеської області; - демонтажу рекламних засобів у кількості 9 (дев`ять) штук на території Фонтанської сільської ради уздовж автодороги "Одеса-Южний", на які було видано дозвіл на розміщення в інтересах обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Чорноморська Рив`єра" до набрання законної сили судового рішення по цій справі. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач посилався на очевидну протиправність оскаржуваних ним рішень виконавчого органу місцевого самоврядування, та вказав, що виконання судового рішення по справі буде значно ускладнено, а права та інтереси позивача не тільки не будуть поновлені, а й ще більш погіршені, оскільки відновлення в даному випадну стану демонтованих реклам, буде вимагати значних майнових витрат або взагалі буде неможливим в силу специфіки побудови таких конструкцій. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено виконкому Фонтанської сільради та Фонтанській сільраді до вирішення справи по суті та набрання рішення суду законної сили вчиняти будь-які дії (своїми силами або з залученням третіх осіб): - щодо демонтажу шлагбаумів, виїзних-в`їзних терміналів та іншого обладнання необхідного для організації зони платного паркування вул. Фонтанський спуск та вул. Гагаріна у с. Фонтанка Лиманського району Одеської області; - щодо демонтажу рекламних засобів у кількості 9 (дев`ять) штук на території Фонтанської сільської ради уздовж автодороги "Одеса-Южний", на які було видано дозвіл на розміщення в інтересах обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Чорноморська Рив`єра". В задоволенні решти заяви про забезпечення позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Фонтанська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, як таку, що постановлену із порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не наведено мотиви з яких він дійшов висновку, що не застосування заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення прав позивача та призвести до настання шкоди майну. При цьому застосувавши заходи забезпечення позову, суд першої інстанції фактично заблокував процедуру виконання рішень, оскільки власник майна самостійно рішення не виконує, а власник земельної ділянки через ухвалу суду позбавлений можливості вживати будь-які дії щодо звільнення земельних ділянок.. Також вказав, що забезпечення позову у такий спосіб є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що в разі не застосування заходів попереднього судового захисту у вигляді заборони на здійснення у позасудовому порядку демонтажу обладнання та споруд, рекламних конструкцій, які належать позивачу, може унеможливити поновлення його прав та призвести до настання шкоди майну, що буде неприпустимим з огляду на гарантії прав власності особі, а тому прийшов до висновку щодо заборони відповідачам до вирішення справи по суті та набрання рішення суду законної сили вчиняти будь-які дії (своїми силами або з залученням третіх осіб) щодо демонтажу шлагбаумів, виїзних-в`їзних терміналів та іншого обладнання необхідного для організації зони платного паркування вул. Фонтанський спуск та вул. Гагаріна у с.Фонтанка Лиманського району Одеської області, демонтажу рекламних засобів у кількості 9 (дев`ять) штук на території Фонтанської сільської ради уздовж1 автодороги «Одеса-Южний», на які було видано дозвіл на розміщення в інтересах обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Чорноморська Рив`єра». Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в частині заборони відповідачам демонтажу обладнання та споруд, рекламних конструкцій, колегія суддів зазначає наступне. Статтями 151, 152 КАС України передбачені підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Крім того, слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову у зв`язку з наявністю у нього суб`єктивного переконання про існування прямої загрози виконання рішень і вчинення дій, які потім потрібно буде скасовувати в судовому порядку та докладати значних зусиль, коштів і часу для відновлення права позивача. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як заборона до вирішення справи по суті та набрання рішення суду законної сили вчиняти будь-які дії (своїми силами або з залученням третіх осіб) щодо демонтажу шлагбаумів, виїзних-в`їзних терміналів та іншого обладнання необхідного для організації зони платного паркування вул. Фонтанський спуск та вул. Гагаріна у с.Фонтанка Лиманського району Одеської області, демонтажу рекламних засобів у кількості 9 (дев`ять) штук на території Фонтанської сільської ради уздовж автодороги «Одеса-Южний», є таким, що відповідають, як предмету позовних вимог, так і вимогам ч 2 ст. 151 КАС України.. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, а отже доводи апелянта що забезпечення позову у такий спосіб є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті позовних вимог є помилковими. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки аналіз обставин справи свідчить про фактичну наявність спору між учасниками справи та реальність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони вчиняти дії щодо демонтажу обладнання та споруд, рекламних конструкцій, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та таким що зроблено з урахуванням пов`язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. При цьому, колегія суддів не надає правової оцінки доводам апеляційної скарги в частині що стосуються правомірності дій та рішень ради, оскільки таким доводам оцінка надається під час розгляду справи по суті позовних вимог. На думку колегії суддів, викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова