Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/4245/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4245/20 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/4245/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Із урахуванням уточненої позовної заяви від 20 травня 2020 року, просила стягнути на її користь 11 689,32 грн. основного боргу та 335,31 грн. - 3% річних. Свій позов обґрунтовувала тим, що працює техніком в ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України». Заробітну плату в розмірі 4 723 грн. без вирахування податків отримує на зарплатну картку НОМЕР_1 , яку їй видано відповідачем разом із дебетною карткою НОМЕР_2 із кредитним лімітом 300 грн. Обов`язковою умовою користування зарплатною карткою була її активація разом із кредитною шляхом введення пін-коду в банкоматі. Останній раз кредитною карткою користувалася 30 березня 2017 року, тобто понад три роки тому. Проте, іноді поповнювала її готівкою, щоб мати можливість розраховуватися у магазинах, у тому числі, на вимогу працівників юридичного відділу безспірного стягнення безнадійної заборгованості ПриватБанку та колекторів. Угоду від 03 червня 2013 року №SAMDN52000090661822, яка зазначена у роздруківці, а також будь-які інші угоди, в тому числі кредитні, з відповідачем не підписувала. Всупереч положень ст.ст.1071, 1073 ЦК України, за період із 31 травня 2017 року по 31 березня 2020 року банк списав із її зарплатної картки кошти на загальну суму 11 689,32 грн, які без її розпорядження направлялися на погашення спірної заборгованості за кредитною карткою без урахування строку позовної давності. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Наголошує на тому, що списання коштів із рахунку позивача проведено банком без розпорядження ОСОБА_1 . Зазначає, що банк не надав суду відзив на позовну заяву. У судове засідання представник банку не з`явився без поважних причин. Отже, проти задоволення позову банк не заперечував. Вважає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання про витребування доказів у відповідача, оскільки такі могли б підтвердити її позовні вимоги. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне. Частиною першою ст.1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним собі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами. Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. У пункті 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платником визначається особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання (формування) документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. У п.26.1 цього Закону передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та (або) третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовилися про надання цих документів до банку платника) тощо) (п.26.2 Закону). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком (п.26.3 Закону). Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів із рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, прийняті судом апеляційної інстанції з огляду на об`єктивність доводів апеляційної скарги про не задоволення Богунським районним судом м. Житомира клопотання про витребування доказів у відповідача, приймаючи до уваги посилання на те, що такі могли б підтвердити позовні вимоги позивача. Такі обставини свідчить про винятковість випадку, враховуючи, що ОСОБА_1 не могла їх подати до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї. Представник позивача не заперечив тієї обставини, що 03 червня 2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (копія анкети-заяви додана до матеріалів справи). Підписавши вказану вище анкету-заяву, позивач погодилася із тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та відповідачем договір про надання банківських послуг. Також у анкеті-заяві про приєднання від 03 червня 2013 року зазначається проте, що ОСОБА_1 ознайомилася із договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту www.pb.ua. Позивач зобов`язалася виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua. Окрім того, позивач підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання послуг накопичення «Копилка» і згодна на оформлення цієї послуги. Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами тієї обставини, що відповідно до п.1.3.1.6 Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли у такій редакції станом на 03 червня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, клієнт доручив банку здійснювати списання коштів із рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку. Разом із тим, за змістом частини першої ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунків клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Водночас, пунктом 1.3.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг позивач надала банку право проводити договірне списання з усіх відкритий на її ім`я у банку рахунків в погашення будь-якої заборгованості, яка виникла у позивача у зв`язку з невиконаними нею зобов`язань перед банком. Отже, матеріалами справи не доведено, що мало місце з вини відповідача несвоєчасне зарахування на рахунок позивача грошових коштів або безпідставне списання АТ КБ «ПриватБанк» із рахунку ОСОБА_1 коштів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини першої, п`ятої та шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Випадків, які б надавали суду право збирати докази з власної ініціативи, не встановлено. . Суд апеляційної інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керуючи ходом судового процесу, роз`яснював учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, і вживав заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву не ґрунтується на вимогах закону, оскільки подання відзиву на позов є правом, а не обов`язком відповідача та суд першої інстанції вирішив справу за наявними матеріалами (ст.174,178 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що у судове засідання представник банку не з`явився без поважних причин не вплинули на висновки суду першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не визнавав участь представника відповідача обов`язковою, а висновок скаржника про те, що поведінка банку свідчить про не заперечення ним позову є передчасним. Отже, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому судове рішення відповідно до ст.375 ЦПК України залишається без змін. При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно мітити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії). Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 31 грудня 2020 року.