Постанова 4805 № 295/16842/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/16842/19 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 18 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Миніч Т.І. суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С. секретаря судового засідання Ковальської Я.В., з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. у м.Житомирі у цивільній справі №295/16842/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу, - в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути на її користь кошти, передані в якості авансу у сумі 500 доларів США, що еквівалентно 12500 грн. В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що 18.05.2018 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір завдатку, відповідно до якого вона передала відповідачу 500 грн. з метою придбання частини будинку АДРЕСА_1 із кінцевим строком виконання договору купівлі-продажу 18.07.2018 року. Однак договір не був укладений. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.12.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 грошові кошти, передані йому в якості авансу, у розмірі 500 доларів США, що еквівалентно 11844 грн. 60 коп. В решті вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що не є власником частини будинку, що підлягала відчуженню, а лише зареєстрованим у ньому. Між ним та позивачкою було укладено саме договір завдатку, а договір купівлі-продажу не був укладений з вини позивачки. Відтак вважає, що отримані ним кошти не підлягають поверненню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що відповідач неправомірно отримав від неї кошти в якості авансу з метою укладення договору купівлі-продажу частини будинку, оскільки він не є його власником. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що 18.05.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовилися про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1 за 23 000 доларів США. За договором завдатку від 18.05.2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 завдаток у розмірі 500 доларів США в рахунок належних за договором відчуження будинку платежів, як доказ укладення договору відчуження квартири та в забезпечення його виконання. За вказаним вище договором завдаткодавець зобов`язався до 18.07.2018 року купити у завдаткодержателя квартиру по ціні 23000 доларів США, шляхом укладення договору відчуження квартири. В обумовлений сторонами строк, договір купівлі-продажу земельної ділянки та частини житлового будинку не було укладено, кошти, сплачені позивачкою, не повернуті. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що передані в рахунок виконання майбутнього договору 500 доларів США є авансом і ухвалив законне рішення про їх повернення позивачеві в тому розмірі, в якому вони надавались. При цьому судом враховано, що згідно із частинами першою, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Оскільки вказані угоди, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_1 грошова сума в розмірі 500 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, який обгрунтовано застосовано судом першої інстанції. Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують а грунтуються на неправильному тлумаченні обставин справи та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено. Тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий судді Повний текст постанови складений 13.02.2020 року.