Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/10348/20
від 18.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДУКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/10348/20 Головуючий у 1-й інст. Лєдньова Д.М. Категорія 60 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. з участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2020 року, ухвалене під головування судді Лєдньова Д.М. у цивільній справі №295/10348/20 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа, без самостійних вимог Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Черпак Галина Антонівна про визнання права власності в порядку спадкування, - в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 81/100 ід. частин житлового будинку, загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/1 ід.частин земельної ділянки, загальною площею 0,0372га. з кадастровим номером 1810136300:07:015:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданого позову зазначала, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: 81/100 частин житлового будинку та земельна ділянка. У встановлений законодавством шестимісячний термін вона подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. З метою забезпечення можливості проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у травні 2020 року вона звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину. Проте у вчинені нотаріальної дії їй відмовлено у зв`язку з неможливість виконання приватним нотаріусом своїх повноважень. Зокрема, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 анульовано відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №2652/5 від 16.08.2018 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3 ». Відповідно до Наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №242/6 від 18.09.2018 року приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_3 припинена. Посилаючись на положення ч.5 ст.30-1 Закону України «Про нотаріат», позивачка вважала, що особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов`язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі, якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України, але лише один раз і не більше ніж на місяць. Згідно відповіді Житомирського обласного нотаріального архіву від 14.08.2020 року позивачці повідомлено, що документи нотаріального діловодства приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А. до Житомирського обласного нотаріального архіву на зберігання не передавались. На звернення позивачки до нотаріуса із заявою про передачу заведеної спадкової справи до іншого нотаріуса отримано відмову з повідомленням про оскарження нотаріусом вказаних вище наказів до Окружного адміністративного суду м.Києва. На думку позивачки, дані обставини унеможливлюють отримання нею свідоцтва про право на спадщину, а тому вказує на необхідність застосування способу судового захисту та просить вирішити питання про визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій через свого представника ОСОБА_4 апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що єдиним способом реалізації нею своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_2 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, оскільки відсутні умови на одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. При зверненні до приватного нотаріуса Черпак Г.А. щодо передачі спадкової справи №53964574 за померлим ОСОБА_2 іншому нотаріусу, отримано відмову та повідомлено, що таке передання неможливе, оскільки у ОСОБА_3 відсутній статус приватного нотаріуса. Додатково повідомлено про оскарження нею Наказу Міністерства юстиції України № 2652/5 від 16.08.2018 року та наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №242/6 від 18.09.2018 року до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 826/17070/18). Крім того вважає, що до складу спадщини за її померлим батьком входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, зокрема право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт. Матеріали справи містять документи про право власності на земельну ділянку, на якій проводилося будівництво об`єкта, технічний паспорт виготовлений КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської міської ради» на садибний (індивідуальний будинок) за адресою: АДРЕСА_1 . Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А. 19.12.2012 року здійснено реєстрацію спадкової справи, про що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис №53964574 (а.с.24-27). Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2018 року №2652/5 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 16.03.1995 року за №1603 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.50). Наказом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 18.09.2018 року №242/6 припинено приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Черпак Г.А. по Житомирському міському нотаріальному округу та припинено дію реєстраційного посвідчення від 13.11.1996 року №15 (а.с.48,49). Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення та наказів (а.с.26-29). На час розгляду судом апеляційної інстанції справи за позовом ОСОБА_5 провадження за вказаною вище справою за позовом ОСОБА_3 не завершене. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що достатніх підстав для задоволення позову немає. При цьому судом враховано, що відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України). Положеннями ст.391 ЦК України визначено право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В даному випадку судом встановлено, що позивач як спадкоємець першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_2 набула прав на спадщину, до складу якої, крім іншого, входить нерухоме майно. Вирішуючи питання про можливість визнання права власності на спадкове майно, суд правильно вважав, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися лише в разі існування перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. При цьому судом враховано, що винятковість обставин, які перешкоджають оформленню спадкових прав, повинна проявлятись через такі умови та причини, внаслідок яких набуття таких прав без судового втручання є взагалі неможливим, зокрема, в разі невизнання особою з функціями адміністративного контролю обсягу та змісту прав спадкодавця, існування інших обставин, які зумовлюють постійне, а не тимчасове оспорювання. Проте, не можна вважати невизнанням права або його оспорюванням невиконання нотаріусом власних повноважень. Так, відповідно до ч.ч.1-4 ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-9 частини першої статті 30 цього Закону, відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України зобов`язаний зобов`язані негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов`язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності. Наказ про припинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений приватним нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду. Оскарження цього наказу приватним нотаріусом зупиняє реалізацію положень, передбачених частинами п`ятою і шостою цієї статті. В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що нотаріусом оскаржено накази про припинення нотаріальної діяльності та дії реєстраційного посвідчення в судовому порядку. Таке право нотаріусу надано законом. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» контроль за процесуальними строками при виконанні завдань судочинства покладається на суддю адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу. За положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що на виконання завдань цивільного судочинства суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. В даному випадку, хоча судом і встановлено певні перешкоди у реалізації позивачем права власності у повному обсязі відносно спадкового майна, застосування способу захисту у вигляді визнання права власності за судовим рішенням не може вважатись виправданим втручанням суду як пропорційне реагування на такі обмеження. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст.392 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 19.01.2021 року.