Постанова 4857 № 260/1144/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1144/18 пров. № А/857/12150/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів - Глушка І.В., Довгої О.І., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного агенства рибного господарства України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (суддя Скраль Т.В., ухвалене в м. Ужгороді о 14:12) у справі № 260/1144/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агенства рибного господарства України про стягнення заборгованості з оплати праці за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач, Держрибагентство), про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн., за весь час вимушеного прогулу починаючи з 03.01.2017 року по день фактичного розрахунку. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково та стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 з утриманням належних податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково, та скасовано зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року по справі № 807/539/17 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та вирішено питання про поновлення позивача на попередній посаді. Дане рішення було переглянуте в порядку апеляційного провадження. Згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції залишено в силі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було вирішено питання про виплату компенсації за час вимушеного прогулу. У задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення стосовно стягнення заборгованості, ОСОБА_1 було відмовлено ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року та рекомендовано звернутися до суду. Враховуючи, що рішення суду про його поновлення на роботі все ще не виконано, і відповідно залишається не вирішеним питання оплати праці за час вимушеного прогулу, позивач звернувся в суд з даним позовом. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агенства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2017 року по 13 серпня 2020 в сумі 311 974, 74 гривень із утриманням із цієї суми належних податків та зборів. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржили ОСОБА_1 та Державне агенство рибного господарства України. Позивач ОСОБА_1 не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, просить скасувати його в частині « в сумі 311 974, 74 гривень, тобто в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 15914, 00 грн., що за весь час вимушеного прогулу, починаючи із 03.01.2017р. по день ухвалення судового рішення, що складає 707 112, 00 грн.. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що має право на виплату посадового окладу та інших доплат встановлених Законом України «Про державну службу» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, згідно до гарантій передбачених законодавством. А тому в 2017 році йому б оплачували заробітну плату за умовами визначеними постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» № 15 від 18.01.2017р. виходячи з розміру посадового окладу - 4100грн. В 2018 році його працю оплачували за вимогами постанови КМУ «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» від 25.01.2018р. № 24 виходячи з розміру посадового окладу 5400,00 грн. В 2019 році згідно Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах) затвердженої постановою КМУ від 06.02.2019р. № 102 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році», виходячи із розміру посадового окладу - 5810,00 грн. І в 2020 році за постановою КМУ від 15.01.2020р. № 16 «Про внесення змін до постанови КМУ від 18.01.2020р. № 15» виходячи із розміру посадового окладу - 6300, 00 грн. Відтак апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення обмежує позивача в праві на одержання винагороди за працю, яка гарантована йому державою в 2017-2020 роках. Також апелянт заперечує проти твердження суду першої інстанції в рішенні суду, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення середнього заробітку з розрахунку середньої місячної плати в розмірі 11000,00 грн., оскільки така спростовується пунктом 3 частини 2 Порядку 100…, який передбачає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують звільненню. Апелянт зазначає, що за період, протягом якого, з вини відповідача, позивач не був поновлений на посаді, він був позбавлений права на працю та отримання відповідної винагороди, по день ухвалення частково оспорюваного судового рішення, згідно з постановами КМУ чотири рази відбувалася зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів в 2017р., 2018., 2019., і в 2020 р.. Апелянт вважає, що оскільки судове рішення ухвалювалося вже в 2020 році, обрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно розраховувати, не із середньої заробітної плати за листопад-грудень 2016 року, чи послідуючі роки, оскільки попередні постанови діяли лише на визначений період- один рік, а виходячи з умов оплати праці визначених КМУ для державних службовців уже на 2020 рік. Відповідач Державне агенство рибного господарства України не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що прийняте без зясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що враховуючи неможливість виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року щодо поновлення позивача на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом вже ліквідованого Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, Держрибагенство не може нести відповідальність за затримку виконання вищезазначеного рішення. Відповідач вважає, що враховуючи Прикінцеві положення Закону України «Про державну службу» у редакції від 21.12.2016, у звязку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, в якому позивач займав посаду завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом, до позивача не застосовувались умови оплати праці державних службовців, передбачені цим законом. Відтак до позивача жодним чином не застосовуються норми матеріального права, зокрема частина 8 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, які регулюють порядок обчислення середньої заробітної плати для державного службовця за умов щорічних змін розміру посадового окладу. Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу Державного агенства рибного господарства України зазначає, що у відповідача існує обовязок виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке вступило в законну силу. А не виконання рішення суду тягне за собою обовязок для відповідача про виплату незаконно звільненому працівнику середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу. Просить в задоволенні апеляційної скарги Державного агенства рибного господарства України відмовити. Відповідач Державне агенство рибного господарства України у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами апелянта. Вважає їх безпідставними та просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивачем ОСОБА_1 подано доповнення та зміни до апеляційної скарги, однак суд такі не враховує, так як вони подані не протягом строку на апеляційне оскарження. Позивач повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не зявився, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі Державного агенства рибного господарства України, просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити. Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав. 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного агентства рибного господарства України та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн., за весь час вимушеного прогулу починаючи з 03.01.2017 року по день фактичного розрахунку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, зверненню позивача із позовними вимогами по даному спору, передувало звернення ОСОБА_1 до суду із вимогами до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство рибного господарства України про визнання дій відповідача по справі протиправними та зобов`язання відповідача скасувати наказ № 60-К від 26.12.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління Закарпттярибоохорони. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі № 807/539/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01.01.2017 року; у задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовлено. Крім цього, в межах справи 807/539/17, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року, у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України. Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2019 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у даній справі №260/1144/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 з утриманням належних податків та зборів. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7609,22 грн. (сім тисяч шістсот дев`ять гривень двадцять дві копійки) допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково, вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Верховний суд у своїй постанові зазначив, що за змістом касаційної скарги, так як і за змістом позовної заяви позивач вказує про невиконання відповідачем судового рішення щодо поновлення його на роботі. Вказана обставина не заперечується і відповідачем, який, зокрема у відзиві на касаційну скаргу зазначає про неможливість виконання цього судового рішення з причини ліквідації державного органу, посаду в якому обіймав позивач. Однак, суд першої інстанції, помилку якого не виправив і суд апеляційної інстанції, залишив ці обставини поза увагою та без належного дослідження, у зв`язку з чим порушив принцип диспозитивності, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суди попередніх інстанцій не дослідили обставини та не встановили чи працював позивач та мав він заробіток протягом періоду, за який звернувся до суду з вимогою стягнути на його користь середній заробіток; не встановлено факт виконання чи невиконання судового рішення про поновлення його на посаді; не досліджено кількість фактичних днів затримки виконання зазначеного позивачем судового рішення. За вимогами частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до ст 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати рішення суду та 20 листопада 2018 року у справі 260/539/17 судом видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року. Разом з тим, відповідач зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області не може бути виконано, оскільки Держрибагентство не є суб`єктом призначення. ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 січня 2018 року Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області припинило свою діяльність, отже рішення суду від 26 грудня 2017 року не може бути виконано. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі доводи відповідача не є обґрунтованими, оскільки в рамках справи 807/539/17, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України. Також як зазначено у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, що ухвалені у тій справі, функції ліквідованого Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області виконує структурний підрозділ Державного агентства рибного господарства -Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що судом встановлено обставини, щодо правонаступництва Державного агентства рибного господарства України та вказані обставини повторно не доказуються. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач після звільнення жодного дня не працював. Як вбачається з матеріалів справи 04 травня 2020 року, за ухвалою суду першої інстанції, зобов`язано ОСОБА_1 надати суду оригінал або належним чином засвідчену копію всіх сторінок трудової книжки; відомості про перебування на обліку у центрі зайнятості або відомості про працевлаштування, після звільнення з посади завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом. В подальшому, 01 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомив суд, що після звільнення йому не було видано трудову книжку. Зазначив, що його трудова книжка знаходиться в Держрибагентстві України, всі його неодноразові клопотання залишилися без реагування. Через відсутність трудової книжки не зміг стати на облік в центрі зайнятості. Відмову центру зайнятості та клопотання про звернення до відповідача додає ( а.с.102-104, т.2). Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач після звільнення не працював, допомогу по безробіттю та по тимчасовій непрацездатності не отримував. Відповідач судове рішення не виконав шляхом видання наказу про поновлення, щоб дало можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, а відтак є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України. Судом першої інстанції вірно зазначено, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення, в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України, є свого роду компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення пов`язана з трудовими відносинами та є такою, що пов`язана з виплатою заробітної плати та у роботодавця виникає обов`язок виплатити зазначений заробіток, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки починаючи із 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку є такою, що підлягає до задоволення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення середнього заробітку з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11 000 гривень враховуючи наступне. Як вірно зазначено судом першої інстанції, умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" далі - Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 - цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до п. 8 ч. 2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як встановлено судом першої інстанції, відповідною ухвалою суду від 04 травня 2020 року було витребувано від архівного відділу Виноградівської районної державної адміністрації відомості про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи у 2016 році та такі докази надані суду. Так, відповідно до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за листопад 2016 року (а.с.133-134), ОСОБА_1 нараховано 3609,30 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 73,95 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.) та відповідно до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за грудень 2016 року (а.с.130-131), ОСОБА_1 нараховано 11609,15 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., компенсація відпустки для звільнених - 4064,40 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 150,40 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.), відтак середня заробітна плата за останні два повні місяці роботи на займаній посаді у відповідності до вимог визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати склала 15218,45 грн., а тому, середньоденний розмір заробітної плати складає 345,87 грн. (15218,45 грн./44 робочі дні). З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно розрахував, що стягненню за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в період з 03.01.2017 року по 13.08.2020 року підлягає заробітна плата у розмірі 311 974, 74 грн. (345,87 грн./за один день * 902 календарних днів). Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід застосовувати положення визначенні постановою КМУ від 15.01.2020 р. № 16, якою для завідувача сектору встановлено посадовий оклад в розмірі 6300, 00 грн., оскільки пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події (поновлено позивача з 01.01.2017р.), з якою пов`язана відповідна виплата. Посилання апелянта (відповідача) на те, що відбулася ліквідація територіального органу Державного агенства рибного господарства України і це унеможливлює стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року № 807/539/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року вже встановлено, що правонаступником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області є Державне агенство рибного господарства України. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного агенства рибного господарства України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 260/1144/18 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає крім випадків визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга У зв`язку із перебуванням судді Глушка І.В. в період з 30.12.2020р. по 31.12.2020р. включно згідно наказу голови суду №748-к/тм від 16.12.2020р. на відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідні дні, постанова в повному обсязі складена 04.01.2021р.