Постанова Донецький апеляційний суд № 263/10894/20

33/804/594/20 263/10894/20 Категорія: ст. 173-2 ч.1 КУпАП Головуючий 1 інстанції: Федоренко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Преснякова А.А., за участі секретаря судового засідання Полієвиць Н.І., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.10.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючий помічником машиніста у ПРАТ ММК ім. Ілліча, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 15.08.2020 року приблизно о 15.00год. знаходячись біля ТЦ «Браво» за адресою м. Маріуполь, проспект Металургів, 53 вчинив стосовно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру, а саме, вдарив ляпаса рукою по голові. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.10.2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення на користь держави у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170грн. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення як незаконне і необґрунтоване, закрити провадження у справі стосовно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 КУпАП. Зазначає, що не визнає себе винним, оскільки неправомірних дій відносно ОСОБА_2 15.08.2020 року приблизно о 15.00 год. біля ТЦ «Браво» у м. Маріуполі не вчиняв. Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував всі обставини події, оскільки не викликав і не допитав свідка ОСОБА_3 , який був свідком подій, які відбулися між ним і ОСОБА_2 15.08.2020 року, а саме, вони дійсно випадково зустріли ОСОБА_2 15.08.2020 року приблизно о 15.00год. на перехресті біля торгівельного центру «Браво» у м. Маріуполі, коли йшли з центрального ринку, і вона почала висловлюватися на його адресу погрозами фізичною розправою з боку третіх осіб, почувши це, він став від неї віддалятися і зателефонував на номер 102, залишив повідомлення про погрози. Через 15 хвилин до нього під`їхали працівники поліції і повідомили, що він схожий за орієнтировкою на зловмисника за повідомленням від ОСОБА_2 , і разом з ними він проїхав до Центрального відділення поліції, де він відмовився надавати пояснення, оскільки був нашуганий погрозами ОСОБА_2 . Стверджує, що не торкався до ОСОБА_2 у зазначений у постанові час, все зазначене може підтвердити свідок ОСОБА_4 . Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційні доводи у повному обсязі, також зазначив, що з ОСОБА_2 вони не проживали однією сім`єю, його співмешканкою вона не була, познайомились вони влітку 2020 року, стосунки між ними дружні, вона йому заборгувала гроші, можливо з цих підстав написала відповідну заяву. 15.08.2020 року приблизно о 15.00год. з товаришем ОСОБА_5 прогулювався біля ТЦ «Браво» і зустрів ОСОБА_2 , яка почала йому погрожувати, вимагати гроші, він від неї відсторонився витягнутою рукою, але не бив її взагалі ні по яким частинам тіла. Потерпіла ОСОБА_2 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , будучі допитана як свідок пояснила, що з ОСОБА_1 неприязні стосунки, вони познайомились на початку травня 2020 року, а всередині травня він переїхав до неї, дав їй 2 тисячі гривень для спільного проживання, вони проживали разом у її квартирі до 05.06.2020 року, після він її приревнував та вони розійшлися. 15.08.2020 року приблизно о 15.00 год. вона знаходилась біля ТЦ «Браво» за адресою м. Маріуполь, проспект Металургів, 53, побачила ОСОБА_1 , який підійшов до неї і штовхнув, чипляв за руки, вдарив один раз долонею руки по голові. Свідків цієї події вона не знайшла. Заслухавши доповідь судді-доповідача, ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову районного суду і закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; потерпілу ОСОБА_2 , яка просила залишити без змін постанову суду першої інстанції, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви Суду Згідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, даних вимог закону суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 не дотримався, належним чином не з`ясував обставини справи. З постанови районного суду від 21.10.2020 року вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 15.08.2020 року приблизно о 15.00год. знаходячись біля ТЦ «Браво» за адресою м. Маріуполь, проспект Металургів, 53 вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру, а саме, вдарив ляпаса рукою по голові, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Однак, з таким висновком суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КпАП України, погодитись неможливо. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) розкриває поняття «домашнє насильство» як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. В силу ст.283 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Однак у протоколі, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не вказано суть адміністративного правопорушення, не зазначені наслідки насильства, а саме, наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана, проте у вищевказаному протоколі та постанові суду така вказівка відсутня. Крім того, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відсутні відомості на підтвердження того, що домашнє насильство вчинено ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , з якою ОСОБА_1 спільно проживав однією сім`єю, але не перебував у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, тоді як ОСОБА_1 заперечував факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 під час розгляду справи. Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану неповноту протоколу про адміністративне правопорушення, не усунув її та розглянув справу, дійшовши передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 - 2 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу також на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, згідно пояснень самої ОСОБА_2 , тоді як відсутні свідки протиправних дій ОСОБА_1 15.08.2020 року приблизно о 15.00год. біля ТЦ «Браво» за адресою м. Маріуполь, проспект Металургів, 53 стосовно ОСОБА_2 . Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи не містять. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Враховуючи вищевикладені обставини, а також вимоги ст. 294 КУпАП, згідно яких суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КпАП України, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.10.2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 173-2 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення на користь держави у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 гривень, скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 173-2 ч. 1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя