Ухвала КАС ВС № 200/113/20-а

УХВАЛА 30 грудня 2020 року м. Київ справа № 200/113/20-а адміністративне провадження № К/9901/34395/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/113/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, установив: У січні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до суду з позовом про стягнення з платника податків податкового боргу у сумі 399 607,97 грн, а саме: військового збору, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 27 949,17 грн та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 371 748,90 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла повторно подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/113/20-а. Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона фактично дублює зміст касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (провадження К/9901/28911/20). Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статті 42 та 45 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 826/11455/15, від 23 серпня 2018 року у справі № 818/871/17; суд апеляційної інстанції застосував статтю 73 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 826/13663/15. Повертаючи первинно подану касаційну скаргу, Верховний Суд звернув увагу скаржника на те, що касаційна скарга не містить обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження. Так, Верховний Суд зауважив, що у постанові від 23 серпня 2018 року у справі № 826/11455/15 Верховний Суд зазначав, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.3 статті 57, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, дійшовши висновку, що сума, яку податковий орган просив стягнути з відповідача, не є податковим боргом, який не узгоджений в установленому нормами Податкового кодексу України порядку. Постановою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року (справа № 818/871/17) судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про те, що правову позицію щодо застосування певної норми у цій справі не сформовано. Предметом спору у справі № 826/13663/15 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У справі № 200/113/20-а суди дійшли висновку про недоведеність контролюючим органом наявності узгодженого податкового боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Водночас у поданій вдруге касаційній скарзі вищенаведені роз`яснення Верховного Суду щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, скаржником не враховані, що свідчить про формальний підхід заявника до оформлення касаційної скарги. Отже, подаючи вдруге касаційну скаргу, скаржником так і не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, у зв`язку з чим така касаційна скарга підлягає поверненню. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/113/20-а - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов