Постанова 4850 № 200/113/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року справа №200/113/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (повний текст складено 11 червня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/113/20-а (суддя І інстанції - Зінченко О.В.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 399 697,97 грн.,- В С Т А Н О В И В: 03 січня 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з платника податків податкового боргу у сумі 399 607,97 грн., а саме: військового збору, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 27 949,17 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 371 748,90 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 399 697,97 грн., а саме: з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 27 949,17 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 371 748,8 грн., який виник в результаті донарахувань за податковими повідомлення-рішеннями №0005321304 від 22.04.2019 та №0005291304 від 22.04.2019, складеними за висновками акту перевірки від 04.03.2019 № 212/05-99-13-04/ НОМЕР_1 та нарахованої пені згідно підпункту 129.1.2. статті 129 Податкового кодексу України. У зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань, податковим органом було сформовано податкову вимогу №262336-46 від 30.05.2019, яка була відправлена поштою та повернена з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась, однак вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 200/113/20-а у задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Також в апеляційній скарзі, зазначено, що податкові повідомлення-рішення № 00053211304, № 0005291304 від 22 травня 2019 року та податкова вимога форми «Ф» № 262336-46 від 30 травня 2019 року були направлені за належною адресою. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України. Позивачем на підставі наказу №55 від 14 січня 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 за наслідком чого складено акт №212/05-99-13-04/ НОМЕР_1 від 04 березня 2019 року. Зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно відомостей ЦБД ДРФО ДФС України у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 у 3 кварталі 2015 року отримав дохід у сумі 1 054 349,24 грн. за ознакою доходу " 126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо від ПУАТ "ФІДОБАНК", а саме: анулювання основної суми кредитної заборгованості. Проте, податкова декларація відповідачем про майновий стан і доходи за 2015 рік не подана. Таким чином, за висновками акту перевірки встановлено наступні порушення вимог законодавства: - пункту 36.1 статті 36, підпункту „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпункту „б" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями: у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 210 139,05 гривень; - підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями: у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на суму 15 806,10 гривень; - підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями: у результаті чого встановлено неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення в загальному розмірі 399 697,97 грн., а саме: - від 22 квітня 2019 року за №0005291304, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 262 673,81 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 210 139,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 534,76 грн.; - від 22 квітня 2019 року за №0005311304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170 грн.; - від 22 квітня 2019 року за №0005321304, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 19 758,63 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 15 806,10 грн. і за штрафними санкціями в розмірі 3 951,53 грн. Враховуючи наведене, за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 399 697,97 грн. Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України ( далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Як визначено в підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення - рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У той же час, на підтвердження направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2019 року №0005291304, №0005311304 та №0005321304 позивачем надано до матеріалів справи копію поштового конверту, з якого вбачається, що поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 направлялось за адресою АДРЕСА_1 та вручено позивачу не було. Причиною невручення вказано: за заявою відправника (одержувача). Позивач в обґрунтування дотримання процедури належного вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень вказує про те, що згідно облікових даних платника податків податковою адресою відповідача визначено саме: АДРЕСА_2 . Як вказувалось судом вище, оскільки відповідачем у справі виступає фізична особа, судом на виконання приписів Кодексу адміністративного судочинства України робився запит до Маріупольської міської ради з метою встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача. Згідно наданої Маріупольською міською радою відповіді - ОСОБА_1 був зареєстрований з 11 липня 2003 року по 10 квітня 2009 року в м. Маріуполі, за адресою: АДРЕСА_3 та на теперішній час у місті Маріуполі - ОСОБА_1 не зареєстрований. Отже, останньою відомою адресою відповідача у м. Маріуполі за якою він був зареєстрований є саме: АДРЕСА_3 . На неодноразові пропозиції суду, позивач будь-які докази, крім скриншоту із картки платника податків - відповідача (арк. справи 10) стосовно його місцезнаходження або місця проживання до суду не надав. На підставі яких відомостей або документів до картки платника податків внесена інформація про податкову адресу відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , позивач суду не пояснив, будь-яких доказів з цього приводу не надав. Таким чином, судом встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2019 року, так само як і податкова вимога №262336-46 від 30.05.2019 направлені контролюючим органом за адресою, яка не відповідає фактичному місцю реєстрації відповідача, оскільки з 11 квітня 2009 року у місті Маріуполі він взагалі не зареєстрований. При цьому, будь-які відомості, що відповідач за означеною адресою проживає або вказана адреса є його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 у разі, якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби). Судом встановлено, що надсилаючи податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2019 року №0005291304, №0005311304 та №0005321304, податковим органом на поштовому конверті зазначено адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі відповідача, при цьому також відсутні будь-які відомості, що відповідач проживає або перебуває за вказаною адресою, що, як наслідок, унеможливило їх отримання ним, у зв`язку з чим дані податкові повідомлення-рішення згідно з абзацу 4 частини 58.3 статті 58 ПК України вважаються такими, що не вручені платнику податків. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2019 року №0005291304, №0005311304 та №0005321304, тому грошові зобов`язання визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями на момент розгляду даної справи є неузгодженими. Матеріали справи також свідчать, що позивачем на ім`я відповідача направлялась податкова вимога форми "Ф" від 30 травня 2019 року за №262336-46 на суму 399697,97 грн., також за адресою: АДРЕСА_2 , проте поштова кореспонденція повернулася не врученою з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". При цьому, судом також вживались заходи щодо встановлення місцезнаходження відповідача. Так, судом установлено, що відповідач згідно постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 07 жовтня 2019 року у справі №241/2029/19 притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України та згідно наведеної постанови місцем проживання відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_3 . Наведене судове рішення приймалось за участі ОСОБА_1 (арк. справи 39). Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16 зазначив, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. За встановлених у даній справі обставин та в розумінні наведених положень ПК України вказані вище рішення контролюючого органу не вважаються належним чином надісланими (врученими), що призвело до неможливості встановлення строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, із закінченням якого законодавець пов`язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведеність контролюючим органом наявності узгодженого податкового боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 200/113/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 200/113/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко