Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/6248/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/841/20 Справа № 215/6248/13-ц Головуючий у першій інстанції: Науменко Я. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування акту і довідки про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, про встановлення факту знаходження у причинному зв`язку смерті особи з його професійним захворюванням та за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", третя особа Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", про визнання нечинною та скасування довідки про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 04 червня 2010 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок професійного захворювання, яке було отримане 04 вересня 2003 року. За висновком МСЕК КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» від 17 квітня 2013 року, акт №15 від 17.04.2013 року не встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідком раніше отриманого професійного захворювання. За висновком судово-медичної експертизи №307 від 14.11.2012 року, проведеного ОКЗ «Бюро СМЕ» м. Дніпропетровськ, комісія експертів дійшла висновку, що в даному випадку має місце прямий причино-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_2 і наявністю у нього професійного захворювання - пиловий бронхіт, що мав тривалий перебіг. Але, не зважаючи на фактичні дані, що містяться у медичній документації померлого, яка надійшла до МСЕК, що підтверджується фактичними даними в Акті №15, за висновком МСЕК від 17 квітня 2013 року, мається запис із формулюванням висновку: «Связь смерти с профессиональным заболеванием ХОЗЛ, полученным при жизни ОСОБА_2 сомнительная». Таким чином, виникли протиріччя у висновках вказаних експертиз. Між тим, у ОСОБА_2 майже одночасно з захворюванням легень клінічно відмічався розвиток гіпертонічної хвороби зі швидким прогресуванням і виникненням симптоматики гіпертензивного серця. Рентгенологічна діагностика в динаміці свідчить про значні зміни в серці з ділятацією як правих так і лівих відділів майже в 1,5 рази (в 2010 році), що підтверджує клінічну симптоматику легеневої і серцевої декомпенсації в цей період. Результати розтину трупа ОСОБА_2 та дані судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів свідчать про превалювання морфологічних змін зі сторони легень, що дає підстави вважати основним в настанні смерті легеневу патологію. Таким чином, є підстави вважати, що між професійним захворюванням та настанням смерті ОСОБА_2 вбачається прямий причинний зв`язок. Встановлення факту причини смерті чоловіка позивачки внаслідок професійного захворювання має для неї юридичне значення, оскільки його відсутність позбавляє можливості звернутися до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про виплату їй допомоги згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просила визнати акт №15 про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 17.04.2013 року та довідку про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №0000005 від 17.04.2013 року, виданих КЗ «Обласний клінічний Центр медико-соціальної експертизи» ДОР, незаконними та скасувати їх; встановити факт, що смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться у причинному зв`язку з його професійним захворюванням; стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 2-6, т.1, 233-234 т.2). З позовом звернулось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі (в подальшому замінено на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, далі Фонд). Зустрічний позов обґрунтований тим, що довідка Обласної МСЕК №6 м. Кривого Рогу №0000005 від 17.04.2013 року про відсутність причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із наслідком раніше отриманого професійного захворювання є чинною, оскільки рішення судів попередніх інстанцій скасовані ухвалою ВССУ від 17.02.2016 року. Довідка про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №0002721 від 17.07.2015 року, видана Державним закладом «Центральна МСЕК» МОЗ України з грубим порушенням чинного законодавства та має бути скасована, зокрема з огляду на порушення ОСОБА_1 (як особою, яка претендує на одержання виплат на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у якості утриманця працівника (годувальника), що помер внаслідок професійного захворювання) порядку оскарження рішення МСЕК про встановлення причинного зв`язку. Крім того, Фонд вважає, що ДУ «Центральна МСЕК» МОЗ України провела не перегляд раніше встановленого висновку Обласної МСЕК первинно встановила причинний зв`язок при існуванні протилежної довідки та до розгляду справи в суді. Крім того, Фонд не давав направлення ОСОБА_1 до ДУ «Центральна МСЕК» МОЗ України, тому зазначена інформація у Довідці №0002721 від 17.07.2015 року про таке направлення не відповідає дійсності. Також в оспорюваній довідці, на думку Фонду, невірно вказана дата встановлення причинного зв`язку, оскільки ОСОБА_1 звернулась 25.03.2013 року до КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР», а так як вона порушила порядок оскарження цієї довідки, то дату звернення до ДУ «Центральна МСЕК» МОЗ України необхідно вказати, коли вона саме звернулась до даної установи. За відсутності інформування представника Фонду про проведення розгляду в ДУ «Центральна МСЕК» МОЗ України причинного зв`язку 17.07.2015 року, є порушенням п.2.14 Наказу МОЗ України від 15.11.2005 року №606 «Про затвердження інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом». Тому позивач за зустрічним позовом просив визнати нечинною та скасувати довідку №0002721 від 17.07.2015 року про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом стосовно ОСОБА_2 , видані Державним закладом «Центральна МСЕК» МОЗ України (а.с. 120-125 т.2). Справа слухалась неодноразово. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 16 жовтня 2019 року про виправлення описки, первісний позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог первісного позову щодо визнання незаконними та скасування акту №15 про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом та довідки №0000005 від 17.04.2013 року, виданих Комунальним закладом «Обласний клінічний Центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради. Встановлено факт, що причиною смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є професійне захворювання на виробництві. Стягнуто з КЗ «Обласний клінічний Центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 114,70 грн. витрат по сплаті судового збору та 5979,80 грн. витрат за проведення повторної судово-медичної експертизи, а разом 6090,50 грн. У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України» про скасування довідки №0002721 від 17.07.2015 року про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 159-164 т.3). Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2019 року у задоволенні вимоги позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України» про скасування та визнання нечинною довідки №0002721 від 17.07.2015 року про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 202-204 т.3). В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповіднодо вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі у повному обсязі, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 04.06.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 04 червня 2010 року Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №141 (а.с.12 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 01.10.2012 року Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1213 (а.с.13 т. 1). ОСОБА_2 за життя протягом 18 років 07 місяців працював у шкідливих умовах, про що свідчать записи у його трудовій книжці (а.с.19-24 т. 1). Внаслідок зазначеного він отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 02 вересня 2003 року (а.с.25-26 том 1). За висновком судово-медичної експертизи №307 від 14.11.2012 року, проведеної комісією експертів ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» ГУ ОЗ Дніпропетровської ОДА встановлено, що в даному випадку має місце прямий причино-наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_2 і наявністю у нього професійного захворювання пиловий бронхіт, що мав тривалий перебіг (а.с. 54-60 т. 1). Згідно акту визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №15 від 17.04.2013 року, складеного МСЕК КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра серцево-судинна недостатність, внаслідок генералізованого атеросклерозу з переважним враженням судин серця та нижніх кінцівок; інтоксикаційний синдром. Зв`язок смерті з професійним захворюванням у ОСОБА_2 відсутній, не встановлений (а.с.30-33 т. 1). На підставі зазначеного акта КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» 17.04.2013 року видано довідку серії АА №0000005 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, якою ОСОБА_2 причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням 04.09.2003 року не встановлено з 25.03.2013 року (а.с.126 т. 2). Висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи, проведеної Державною установою «Головне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України, встановлено, що у ОСОБА_2 , мало місце професійне захворювання, яке розпочалося як хронічний пиловий бронхіт, мало прогресуючий перебіг і в кінцевому результаті призвело до розвитку дифузного бронхіту і перибронхіту, дифузного пневмосклерозу, вираженої емфіземи легень, легеневої гіпертензії з виникненням легеневої декомпенсації; у ОСОБА_2 майже одночасно з захворюванням легень клінічно відмічався розвиток гіпертонічної хвороби зі швидким прогресуванням і виникненням симптоматики гіпертензивного серця; рентгенологічна діагностика в динаміці свідчить про значні зміни в серці з ділятацією як правих так і лівих відділів майже в 1,5 рази (в 2010р.), що підтверджує клінічну симптоматику легеневої і серцевої декомпенсації в цей період; результати розтину трупа ОСОБА_2 та дані судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів свідчать про превалювання морфологічних змін зі сторони легень, що дає підстави вважати основним в настанні смерті легеневу патологію; таким чином, між професійним захворюванням та настанням смерті ОСОБА_2 вбачається прямий причинний зв`язок. (а.с.134-167 т. 1). Не погодившись з висновком обласної МСЕК позивачка у червні 2015 року звернулась зі скаргою в МОЗ України з проханням переглянути медико-експертну справу ОСОБА_2 на предмет встановлення причинного зв`язку смерті останнього з його професійним захворюванням, за результатами перевірки якої ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» скаргу позивачки було задоволено. Листом №282/07 від 17.07.2015 року ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» повідомив КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «ДОР» про те, що на підставі вивчення наданих медичних документів, результатів патологоанатомічного та гістологічного досліджень (протокол №105 від 01.10.2012 року), ЦМСЕК прийшла до висновку, що гр. ОСОБА_2 з 2003 року щорічно лікувався стаціонарно та амбулаторно за основним діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень 2-3 ст., пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст., та ускладнень у вигляді вираженої легенево-серцевої недостатності, дифузного пневнофіброзу. З 2007 року щорічно лікувався з приводу загострень легеневої патології, (зростала стадія профзахворювання з 2 до 3 ст.) та супутньої патології Гіпертонічна хвороба ІІ ст.. 3 ст., гіпертензивне серце, ІХС: дифузний кардіосклероз, післяінфарктний (2010 р.) кардіосклероз з порушенням ритму за типом постійної форми миготливої аритмії. Генералізований атеросклероз з переважним ураженням судин нижніх кінцівок. Хронічний неактивний гепатит з переходом у цироз печінки. Таким чином, безпосередньою причиною гр. ОСОБА_2 стала гостра серцева недостатність, внаслідок прогресування ознак хронічного легеневого серця та легеневої недостатності на фоні хронічного обструктивного захворювання легень професійного характеру. Виходячи з наведеного, причинно-наслідковий зв`язок смерті громадянина ОСОБА_2 , з професійним захворюванням встановлено і ЦМСЕК повністю погоджується з висновком судово-медичної експертної комісії від 29.10.2012 р. №307 ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» м. Дніпропетровськ щодо наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між смертю гр. ОСОБА_2 та професійним захворюванням (а.с.108-110 т. 2). 17 липня 2015 року ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» видано довідку серії АА №0002712 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, якою померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено з 25.03.2013 року причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням від 04.09.2003 року (а.с.126 т. 2). Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України №606 «Про затвердження інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», саме на МСЕК покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, а отже висновок судово-медичного дослідження не може бути ні достатнім, ні остаточним для встановлення такого зв`язку. Згідно п.2.1 Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 15.11.2005 року №606 (далі Інструкція), передбачено, що перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров`я обласних, Севастопольської міської і головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій. Таким чином, органом, який встановлює причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, є лише медико-соціальна експертна комісія. Згідно п.п. 2.4 розділу 2 Інструкції, розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводиться на підставі таких документів: направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу, суду чи прокуратури; свідоцтва про смерть або його копії; посмертного епікризу; оригіналу медичної карти; копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, чи акту судово-медичного та судового гістологічного дослідження (якщо вони були проведені); акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок; медико-експертної справи померлого. Пунктом. 2.14 Інструкції встановлено, що остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації потерпілого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій. Згідно пункту 2.17 Інструкції передбачено, що рішення МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом може бути оскаржене заявником або представником Фонду згідно з розділом V Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83 (83-92-п) (із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), шляхом подання протягом місяця з моменту отримання висновку МСЕК письмової заяви до МСЕК, в якій розглядалося встановлення причинного зв`язку смерті, або до Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК або до відповідного відділу (управління) охорони здоров`я. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до МОЗ України, за дорученням якого справи можуть бути розглянуті в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України (м. Дніпропетровськ), Українському державному науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів МОЗ України (м. Вінниця) або визначеною комісією іншої області. Відповідно до 2.19. Інструкції рішення МСЕК з питань причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом може бути оскаржене до суду у встановленому законодавством порядку. У даній справі питання про встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням розглядалося комісіями різних рівнів КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР» та ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісією Міністерства охорони здоров`я України». Рішення приймалось на засіданні колегіально з урахуванням представлених медичних документів. Враховуючи, що ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» як МСЕК вищого рівня померлому ОСОБА_2 встановила причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням, що не узгоджується зі змістом акту №15 про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 17.04.2013 року і довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №0000005 від 17.04.2013 року, виданих КЗ «Обласний клінічний Центр медико-соціальної експертизи» ДОР, - місцевий суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (за відсутністю предмету спору) в частині позовних вимог первісного позову щодо визнання незаконними та скасування акту №15 про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом та довідки №0000005 від 17.04.2013 року, виданих Комунальним закладом «Обласний клінічний Центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради. Вказані позовні вимоги первісного позову не визнаються відповідачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області; останнє, в свою чергу, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України» про скасування довідки №0002721 від 17.07.2015 року про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням ОСОБА_2 . Окрім того, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.1 та ч. 6 ст. 367 ЦПК України). Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Зі змісту положень ст. 48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч.ч. 1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17). Під час апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що особою, яка не визнає факту, що смерть ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв`язку з його професійним захворюванням та не призначало відповідні соціальні виплати, є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області; приймаючи до уваги, що до участі у справі судом першої інстанції не було залучено вказану юридичну особу у якості відповідача (співвідповідача) за первісним позовом, - колегія приходить до висновку, що первісна позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження у причинному зв`язку смерті особи з його професійним захворюванням не заявлена до належного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та не підлягає задоволенню. Враховуючи неправильність рішення місцевого суду в частині задовлення первісної позовної вимоги про встановлення факту знаходження у причинному зв`язку смерті особи з його професійним захворюванням, колегія приходить до висновку про необгрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду з посиланням на доведеність позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення вищевказаного факту, яка не предявлена до належного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про неправильність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що після ухвалення 22 липня 2019 року оскаржуваного рішення місцевим судом, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 померла, про що Тернівським районним у м. Кривому Розі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області було складено актовий запис №1274 від 02.11.2019 року. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника. Частиною 7 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в редакції, що діяла на час подання первісного позову, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім`ї повинен бути не меншим за п`ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. За положеннями статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Виходячи з викладеного, встановивши, що позивач за первісним позовом (відповідач за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла; враховуючи, що первісний позов, згідно змісту позовної заяви, предявлений ОСОБА_1 з метою підтвердження її права на соціальні виплати на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким передбачені, зокрема, грошові виплати утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом; встановивши, що право ОСОБА_1 (як утриманця працівника (годувальника) у разі його смерті внаслідок професійного захворювання) на отримання виплат на підставі вказаного вище Закону нерозривно пов`язане з особою померлої, - колегія дійшла висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, згідно змісту відповідної позовної заяви, предявлений до ОСОБА_1 , як особи, яка претендує на одержання виплат на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у якості утриманця працівника (годувальника), що помер внаслідок професійного захворювання; вказане право ОСОБА_1 нерозривно повязане з особою померлої, тому зазначені правовідносини також не допускають правонаступництва. Враховуючи зазначене, встановивши незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення; приймаючи до уваги, що оскаржуваним рішення місцевого суду грошові суми на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до стягнення не присуджувались, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року у повному обсязі із закриттям провадження у справі в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 , в частині позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 . Щодо позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" про визнання нечинною та скасування довідки про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням №0002721 від 17.07.2015 року, колегія зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції). Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. У цій справі спірні правовідносини за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області виникли через непогодження вказаного позивача з виданою Державним закладом «Центральна МСЕК» МОЗ України довідки №0002721 від 17.07.2015 року, якою встановлено з 25.03.2013 року причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням від 04.09.2003 року. Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації (пункт 1 Положення). Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (абзац третій пункту 4 Положення). Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності (пункт 6 Положення). Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери (абзац четвертий пункту 10 Положення у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 1 Положення про МОЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, МОЗ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Встановлено, що відповідач Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" перебуває у віданні Міністерства охорони здоров`я України, що є органом державної влади. Отже, у спірних правовідносинах вказаний відповідач, який перебуває у віданні МОЗ, у межах та у порядку встановленому Положенням, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації особою (в даному випадку ОСОБА_1 )її права щодо соціальних виплат і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень, зокрема, для позивача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. За таких обставин, колегія приходить до висновку, що спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні висновки стосуються також і первісного позову, який предявлений ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради". Колегія наголошує, що наведені висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №490/9823/16-ц (провадження №14-509 цс 18). Необхідно звернути увагу, що пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій. Згідно п.1 ч.1, ч. 2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом першим частини першої вказаної статті, суд повинен повідомити заявникові до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1 ст.256 ЦПК України). Частиною 1 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу. Оскільки позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" про визнання нечинною та скасування довідки про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням №0002721 від 17.07.2015 року не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню в цій частині із закриттям провадження у справі. Апеляційний суд роз`яснює позивачу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області його право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 жовтня 2019 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про визнання незаконними та скасування акту і довідки про визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, про встановлення факту знаходження у причинному зв`язку смерті особи з його професійним захворюванням та за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", третя особа Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", про визнання нечинною та скасування довідки про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді