Постанова 4803 № 178/1916/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8450/20 Справа № 178/1916/19 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 17 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 01 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 500506024, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 19603,14 грн, зі сплатою 17,99 % річних. 21 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Кредитні ініціативи», в тому числі і за кредитним договором № 500506024. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «ФК «Веста», в тому числі і за кредитним договором № 500506024. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Веста» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі і за кредитним договором № 500506024. Відповідачка порушила умови кредитного договору і станом на 11 листопада 2019 року має заборгованість в сумі 70041,47 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 19603,14 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 25455,27 грн; заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору 2940 грн; заборгованості по пені та штрафам 7200 грн; 3 % річних 1766 грн; інфляційного збільшення боргу 6204,69 грн; нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ 6872,37 грн., які представник позивача і просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Крім того представник позивача просить стягнути з відповідачки 1921 гривню судового збору та 20 000 гривень, понесених витрат на правову допомогу (а.с.2-8). Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5-б м. Київ, 04053 ), заборгованість за кредитним договором № 500506024 від 01 серпня 2014 року, в сумі 70041 грн. 47 коп. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.129-130). В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.133-135). У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, 01 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500506024, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 19 603,14 грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 17,99 % річних, строком користування до 04.08.2017 року (а.с. 12). 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу №1, у відповідності до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» передав право вимоги за кредитним договором № 500506024 від 01.08.2014 року (а.с. 22). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 500506024 від 01.08.2014 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (а.с. 23-33). 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №16-01/19/1 за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 500506024 від 01.08.2014 року перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.34-43). Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Станом на 11.11.2019 року заборгованість позичальника перед банком становить 70 041,47 грн. яка складається із заборгованості за кредитом 19603,14 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 25455,27 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору 2940 грн.; заборгованості по пені та штрафам 7200 грн.; 3 % річних 1766 грн; інфляційного збільшення боргу 6204,69 грн.; нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ 6872,37 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання - кредитні кошти не повернула, тому дійшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 041,47 грн. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, 1 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500506024, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 19 603,14 грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 17,99 % річних, строком користування до 04.08.2017 року (а.с. 12). 21.06.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло зазначене право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору (а.с. 22). 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1KI/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору. Відповідно до п. 2.3 даного договору право вимоги вважається відступленим Фактору з дати повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього договору (а.с. 23-33). 16.01.2019 року ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору (а.с. 34-43). Частиною 1 ст. 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Згідно п. 5.4.5 наданого позивачем Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, новий кредитор протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту переходу Права Вимоги, готує та направляє повідомлення Боржникам про відступлення новому Кредитору права вимоги, підготовлені за формою згідно додатку №4 до цього договору, та протягом 30 (тридцяти) робочих днів надає первісному кредитору документи, що підтверджують здійснення даного відправлення, та гарантійний лист Первісного кредитора з повним переліком Боржників, яким здійснено відправлення письмових повідомлень згідно п. 5.4.5 цього Договору. Надані суду документи не містять доказів направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 500506024 від 01 серпня 2014 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та про наявну суму заборгованості. Також позивачем не надано доказів на виконання умов договору ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Кредитні ініціативи». Згідно п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, що наданий позивачем, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії, та сплатити за нього ціну права вимоги. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основним договором, на умовах передбачених основним договором, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Проте, позивачем не долучено до позовної заяви повного тексту договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року, також не надано додатків до договорів факторингу про відступлення прав вимоги в яких повинний бути перелік боржників, розмір грошових зобов`язань з їх складовими, відповідно суд апеляційної інстанції позбавлений можливості з`ясувати підстави і умови переходу права вимоги від первісного кредитора. Наступні договори є похідними від договору факторингу №1. З доданих до позовної заяви матеріалів, неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. За положеннями ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів права вимоги до відповідача, а також доказів про порядок обрахунку розміру заборгованості на час отримання прав вимоги та не надано належних доказів про рух коштів по рахунку відповідача. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За викладених вище обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості відсутні. Відповідно до ч. 1 п.п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, колегія апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: