Постанова 4813 № 501/4290/20

Номер провадження: 22-ц/813/7134/21 Номер справи місцевого суду: 501/4290/20 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.07.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Дришлюка А.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2021 року у складі судді Тюміна Ю.О., в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 872,78 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 10.09.2014 між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500515258 на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 742,0 грн. зі сплатою 0,01% річних за користування кредитом. На підставі договору відступлення прав вимог №16-01/19/1 до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500515258 від 10.09.2014. Відповідач належним чином умови договору не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 872,78 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту -1 0280,17 грн.; нарахованих 3 % річних 926,14 грн.; втрат від інфляції 1710,62 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 755,85 грн.; заборгованості з пені 7200,0 грн. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, в тому числі стягнути витрати на правничу допомогу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вихідними даними для розрахунку заборгованості були відомості, відображені в додатку до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019. Так станом на дату набуття права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до позичальника, заборгованість становила по основній сумі 10 280,17 грн., за відсотками-16517,38 грн, з пені 7200 грн. За період, коли кредитором був і є ТОВ «Вердикт Капітал», боржник сплатив 3761,53 грн., які зараховані кредитором на погашення заборгованості за відсотками. В даному випадку, підтверджуванням видачі кредиту є додаток №1 до договору відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019. Тобто дана справа фіксована та набута новим кредитором. Разом з тим, апелянт зазначив, що з метою підтвердження наявної заборгованості, ТОВ «Вердикт Капітал» на адресу первісного кредитора АТ «Альфа-Банк» надіслало запит від 12.02.2021 з вимогою надати виписку по рахунку по рахунку за кредитним договором та розрахунок заборгованості станом на дату відступлення права вимоги. Проте, станом на дату подання даної апеляційної скарги відповіді апелянтом не отримано. З урахуванням набутого права вимоги, позивач скористався для захисту свого права як кредитора, подавши позовну заяву на стягнення заборгованості за кредитним договором №500515258 та надав всі наявні документи на підтвердження своєї позиції до суду. З метою отримання документів, відсутність яких і слугувала у відмові в задоволенні позовних вимог, апелянтом на адресу первісного кредитора надіслано заяву з вимогою надати виписку по рахунку та детальний розрахунок із вказівкою на оскарження рішення суду. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2004 між ПАТ Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500515258. За умовами п. 2.1 кредитного договору сума кредиту становить 12 742,0 грн. 10.09.2004 між ПАТ Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено додаток №1 до кредитного договору №500515258 від 10.09.2014, що складається з графіку погашення та розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг. 21.06.2016 між ПАТ Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1 за яким до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500515258 від 10.09.2004. 26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА за яким до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500515258 від 10.09.2004. 16.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1 за яким до нього (позивача) перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500515258 від 10.09.2004. Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Так, в позовній заяві Товариство посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, однак доказів на підтвердження того, яку суму було ним отримано позивачем надано не було. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, кредитна заборгованість становить 32 872,78 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту -1 0280,17 грн.; нарахованих 3% річних 926,14 грн.; втрат від інфляції 1710,62 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 755,85 грн.; заборгованості з пені 7200,0 грн. Встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір, однак, окрім самого кредитного договору, та графіків платежів, доказів які б підтверджували факт користування відповідачем кредитними коштами надано не було, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що розрахунки заборгованості не є доказом підтверджуючим факт користування кредитними коштами, а є лише документом, яким позивач обґрунтовує заявлену суму, яку він просить стягнути в судовому порядку. ТОВ «Вердикт Капітал» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше), а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є вірними. Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства, оскільки жоден із наданих позивачем документів не підтверджує заявлені позовні вимоги. Доводи апелянта в скарзі про те, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі та погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість в повному обсязі не погашена, а також те, що відповідно до Додатку N 1 до Договору про відступлення права вимоги, залишок по тілу кредиту відповідача складає 10 280, 17 грн., відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 12 742 грн. апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Статтею 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів того, що за відповідачем наявна кредитна заборгованість за тілом кредиту у сумі 10280,17 грн., від якої Товариство здійснювало нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пеню, - позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Крім того, Товариством не надано доказів на підтвердження своїх доводів щодо часткового погашення відповідачем основної суми кредиту. Наданий позивачем Додаток N 1 до Договору про відступлення права вимоги, за яким залишок по тілу кредиту відповідача складає 10 280,17 грн. виключає реальну можливість стягнення за ним заборгованості. Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал». Оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: