Постанова 4808 № 338/205/20

Справа № 338/205/20 Провадження № 22-ц/4808/982/20 Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б. з участю представника ОСОБА_1 адвоката Капака В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ТОВ «Вердикт Капітал» адвоката Радченко Вікторії Юріївни на рішення Богородчанського районного суду від 18 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Рибки Л. Я. в смт.Богородчани, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" укладено кредитний договір №500465471, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 19999, 55 грн зі сплатою 12,99% річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, надавши ОСОБА_1 зазначені кредитні кошти. ПАТ "Альфа-Банк" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 21 червня 2016 року відступив ТОВ "Кредитні ініціативи", а товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема, право вимоги заборгованості за кредитним договором №500465471 від 04 березня 2014 року. ТзОВ "Кредитні ініціативи" на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26 грудня 2018 року відступив ТзОВ "Фінансова компанія "Веста" право вимоги за кредитним договором, ТзОВ "Фінансова компанія "Веста" набула право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі й за кредитним договором №500465471 від 04 березня 2014 року. 16 січня 2019 року між ТзОВ "Фінансова компанія "Веста" та ТзОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ "Фінансова компанія "Веста" відступило, а ТзОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі й за договором № 500465471 від 04 березня 2014 року. За період користування кредитними коштами ОСОБА_1 здійснено часткові платежі на погашення основної суми кредиту за кредитним договором від 04 березня 2014 року №500465471, проте в повному обсязі заборгованість за вказаним кредитним договором нею не погашено. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 17 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 46885, 35 грн, з яких: 19489,91 грн- заборгованість за тілом кредиту, 1755,62 грн- нараховані 3% річних, 5 540,98 грн- втрати від інфляції, 8564,16 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 2 580,01 грн - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору, 2400 грн пені. Просив стягнути з ОСОБА_1 46885, 35 заборгованості за кредитним договором №500465471 від 04 березня 2014 року, 2101 грн судовий збір та 20 000 грн витрат на правову допомогу на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Рішенням Богородчанського районного суду від 18 червня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Вердикт Капітал» Радченко В.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судм норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що доказом переходу право вимоги за кредитним договором є укладений договір факторингу від 16 січня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Веста" та ТзОВ "Вердикт Капітал". ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором №500465471 від 04 березня 2014 року , а тому виникла заборгованість у розмірі 46885, 35 грн, яку слід стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним і обґрунтованими. Представник ТОВ «Вердикт Капітал» у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ТзОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт передачі йому ТзОВ "Вердикт Капітал" прав вимоги за кредитним договором №500465471, укладеним 04 березня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 . Суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги товариства до відповідачки, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також позивачем не подано суду доказів про розмір наданого відповідачці кредиту, наявної у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, не наведено обгрунтувань та належного розрахунку з посиланням на відповідні умови кредитного договору в частині стягнення неустойки (пені), не доведено правомірності підстав нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку боргу, що в свою чергу також вказує на недоведеність позивачем належними доказами розміру існуючої заборгованості. Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Доказами, які містяться у матеріалах справи підтверджується, що 04 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено кредитний договір №500465471, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 19999 грн 55 коп. зі сплатою 12,99% річних строком до 05.03.2017 р. (а.с. 12). Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Встановлено, що договором передбачено обов`язок позичальниці повернути позику частинами шляхом сплати щомісячних платежів, визначених у додатку № 1 до кредитного договору - Графіку платежів (а.с. 13). 21 червня 2016 року між ПАТ "Альфа - Банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу № 1, п. 1.1. якого визначено, що в порядку та на умовах договору ТОВ "Кредитні ініціативи" (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ "Альфа - Банк" (клієнт) за плату, а останнє зобов`язуються відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до договору. До матеріалів справи позивачем надано копію витягу з вказаного договору (а.с. 21). 26 грудня 2018 року між ТзОВ "Кредитні ініціативи" (клієнт) та ТзОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА"(фактор) укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, згідно пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає фактору, а Фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперевому носії. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с. 26 - 36). 16 січня 2019 року між ТзОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА" (первісний кредитор) та ТзОВ "Вердикт Капітал" (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1 (а.с. 37 - 46), відповідно до якого ТзОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА" відступило ТзОВ "Вердикт Капітал", а позивач набув права вимоги заборгованості за договорами. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Згідно пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону). ТзОВ "Вердикт Капітал" надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 17 січня 2020 року у розмірі 46885, 35 грн, з яких: 19489,91 грн- заборгованість за тілом кредиту, 1755,62 грн- нараховані 3% річних, 5 540,98 грн- втрати від інфляції, 8564,16 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 2 580,01 грн- заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору, 2400 грн пені (а.с. 17- 21) Відповідно до п.2.1 договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 перелік вимоги заборгованості за договорами міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. У відповідності до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Разом з тим, у матеріалах справи не містить доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та не немає додатку №1-1 до договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 на виконання умов п.2.1. вказаного договору. З цього приводу суд першої інстанції правомірно визнав недопустимим доказом витяг з реєстру договорів, щодо права вимоги за договором про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, оскільки такий реєстр складений тільки позивачем без участі ТзОВ "Фінансова компанія "ВЕСТА" (первісний кредитор). Через відсутність у судовому засідання представника позивача з`сувати вказані обставини виявилось неможливим. Також установлено, що 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вчинено нотаріальний напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором 500465471 від 04.03.2014 року за період з 16.01.2019 року по 09.09.2019 року на користь ТзОВ "Вердикт Капітал" у розмірі 37 789,69 грн з яких : 19489,91 грн- заборгованість за тілом кредиту; 8 564, 16 грн прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 335,62 грн строкова заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 400 грн строкова заборгованість за штрафами і пенями (а.с.82). На виконання зазначеного виконавчого напису 16.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ відкрито виконавче провадження (а.с.83). При відмові у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно враховано, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надано належного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості станом на 17 січня 2020 року та не підтверджено заборгованості відповідачки за кредитним договором станом на дату покупки права вимоги від 16 січня 2019 року. ТзОВ «Вердикт Капітал» не надано доказів того, що на момент переходу до нього права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 16 січня 2019 року №16-01/19/1 існувало право вимоги до відповідачки саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві, в тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, проценту, пені. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Відповідно до п.2.1 договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 перелік вимоги заборгованості за договорами міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Відповідно до п.2.3 договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 сторони договору підписують акт прийому-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього договору. Згідно зі ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Разом з тим, матеріалах справи не містить додатку №1-1 до договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 на виконання умов п.2.1. вказаного договору. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявність договору від 16 січня 2019 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Веста" та ТзОВ "Вердикт Капітал" про відступлення прав вимоги є підставою задоволення позову, оскільки вказаний договір не містить доказів відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 500465471 від 04 березня 2014 року - акта прийому передачі заборгованості за цим договором. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Таким чином ТзОВ "Вердикт Капітал" реалізував захист порушеного права про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором 500465471 від 04.03.2014 року шляхом вчинення виконавчого напису від 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області. Крім цього, суд першої інстанції правильно врахував, що в частині спору у цій справі набрав законної сили виконавчий напис від 07 жовтня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором 500465471 від 04.03.2014 року за період з 16.01.2019 року по 09.09.2019 року на користь ТзОВ "Вердикт Капітал" у розмірі 37 789,69 грн, про що в порушення вимог п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не повідомлено суд про вжиті заходи досудового врегулювання спору. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 46885,35 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ТОВ «Вердикт Капітал» адвоката Радченко Вікторії Юріївни залишити без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 13 листопада 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський