Постанова 4814 № 554/14426/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/14426/15-ц Номер провадження 22-ц/814/21/20Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Обідіної О.І. Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В. За участю секретаря Кальник А.М. розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»на рішення Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Тімошенко Н.В. від 06 вересня 2016 року по справі за позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А : В листопаді 2015 року ПАТ КБ «Правекс - Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 29.05.2015 року становить 79843,80 доларів США та складається з: 54582,00 дол. США заборгованість за кредитом; 25261,80 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 27125,69 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням умов укладеного між ОСОБА_1 та банком кредитного договору №3366-005/07Р від 10.07.2007 року, відповідно до умов якого останній надав позичальнику для споживчих цілей кредит у розмірі 60000 дол. США строком до 10.07.2032 року із сплатою 11 ,99 % річних. РішеннямОктябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмова в задоволенні позовних вимог вмотивована пропуском банком строку позовної давності, про застосування якого відповідач подав заяву, з огляду на те, що перший факт прострочення погашення щомісячної заборгованості по кредиту виник 12.05.2009 року, строк користування кредитом припинився достроково 10.06.2009 року, а з позовом до суду позивач звернувся 08.12.2015 року. При цьому, суд встановив факт неналежного виконання позичальником умов укладеного договору, наслідком чого стала визначена позивачем кредитна заборгованість. Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Правекс-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Вказував, що судом безпідставно застосовано наслідки пропуску строку позовної давності, який банком не пропущено з огляду на те, що боржник здійснював деякі щомісячні оплати в 2009, 2010 та в 2012 роках, строк виконання всього зобов`язання спливає лише 11.07.2032 року, а відтак позовна давність щодо вимоги про стягнення тіла кредиту взагалі застосовуватись не може. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 10.07.2007 року між ПАТ КБ «Правекс-банк» (правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство «Правекс Банк) та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір №3366-005/07Р, відповідно до умов якого остання отримала кредит для споживчих цілей в сумі 60000 дол. США, строком до 10.07.2032 року із сплатою 11,99 % річних. З метою належного виконання умов кредитного договору 10.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №3366-005/07Р, згідно якого поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком. 27 травня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №3366-05/07р від 10.07.2007 року, яким реструктуризовано заборгованість по кредиту, узгоджено графік її погашення та визначено загальну суму боргу в розмірі 54582,00 дол. США. Невід`ємними частинами до вказаного договору є додаток №1 (графік погашення заборгованості за кредитом) та додаток №2 (орієнтовні витрати по кредиту з дати змін умов кредитування). Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 29.05.2015 року становить 79843,80 доларів США та складається з: 54582,00 дол. США. - заборгованість за кредитом; 25261,80 дол. США. - заборгованість по процентах за користування кредитом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість заявлених вимог банку та застосував наслідки пропуску строку позовної давності, врахувавши звернення до суду з вказаним позовом за межами такого строку, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Матеріалами справи, а саме спірним кредитним договором доводиться, що сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов`язань за ним (пункт 10.5 договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 10 липня 2032 року (пункт 1.2 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа наступного місяця (пункт 4.1 договору). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання. При цьому право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів у кредитора виникає за обставин, якщо ним дотримано строк давності за вимогами про повернення кредиту в цілому. Згідно умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалась сплачувати кредит частинами кожного місяця до 10 числа, тобто мала перед банком окремі щомісячні зобов`язання, за невиконання яких наступала самостійна відповідальність. Згідно розрахунку заборгованості наданого банком, останній платіж було здійснено позичальником 07.11.2012 року в сумі 98 дол. США, що доводив представник позивача в судовому засіданні. Між тим, заперечуючи сплату вказаних коштів у листопаді 2012 року, представником ОСОБА_1 адвокатом Марченко Г.І. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 не підписувала заяву на переказ готівки від 07.11.2012 року на суму 98 дол. США та не здійснювала оплати в листопаді 2012 року. Згідно висновку експерта Полтавського НДЕКЦ №1763 від 21.08.2020 року підпис у графі «Підпис платника», що у заяві на переказ готівки №FJB1231202049402 від 07 листопада 2012 року, в сумі 98 доларів США, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. За вказаних обставин, колегія суддів не може прийняти як доведений позивачем факт виконання позичальником свого щомісячного зобов`язання в листопаді 2012 року та приймає до уваги заперечення останньої щодо не здійснення нею вказаної оплати. Таким чином, враховуючи, що згідно до наданого позивачем розрахунку останнє внесення щомісячного платежу було 10.09.2012 року, а звернення банку з позовом до суду мало місце 30.11.2015 року, колегія суддів приходить до висновку про пропуск ним строку позовної давності щодо зазначених щомісячних платежів. Разом з тим, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року). На вказане не звернув уваги суд першої інстанції та прийшов до помилкового висновку щодо пропуску строку позовної давності і щодо повернення тіла кредиту в цілому, не врахувавши, що пропуск банком строку позовної давності щодо щомісячних платежів не є наслідком застосування такого строку до усієї суми заборгованості, строк повернення якої настає лише в 2032 році. За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Як вбачається з умов кредитного договору, позичальник зобов`язалась сплатити кредит частинами кожного місяця, тобто умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку. Сторонами визначено строк повернення кредиту - до 10.07.2032 року, останній платіж боржник сплатив 10.09.2012 року, даних про вимогу банку повернути кредит достроково матеріали справи не містять, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу у листопаді 2015 року, тобто до часу настання строку повернення всього кредиту. Під час розгляду вказаної справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд, переглядаючи касаційну скаргу ПАТ КБ «Правекс Банк» вказав, що пропуск банком строку позовної давності щодо щомісячних платежів не є наслідком застосуванню цього строку до усієї суми заборгованості, а лише може бути підставою для відмови у позові щодо стягнення щомісячних прострочених платежів, до яких такий строк сплив. Окрім того, встановивши, що строк кредитного договору встановлений до 10.07.2032 року, а банк звернувся про стягнення усієї суми заборгованості у листопаді 2015 року, Верховний Суд зазначив, що висновок апеляційного суду під час попереднього розгляду справи про сплив позовної давності щодо усієї суми заборгованості за кредитним договором є помилковим. Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду. Враховуючи вищевказані норми права та встановлені по справі обставини, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне захистити права позивача у спосіб стягнення з солідарних боржників заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням розміру такого кредиту, який увійшов до щомісячних платежів щодо яких позивачем був пропущений строк позовної давності. Так, після укладення договору 27.05.2010 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 10.07.2007 року, ОСОБА_1 не здійснювала жодних платежів по сплаті тіла кредиту, в зв`язку з чим заборгованість по ньому станом на момент звернення до суду становить 54582 долари США. Враховуючи, що таке звернення мало місце 30.11.2015 року, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, стягненню підлягає тіло кредиту в межах строку позовної давності (з грудня 2012 року по грудень 2015 року), за мінусом коштів в період, що до якого застосовано наслідки сплину позовної давності - з 10.07.2010 року (час укладання договору про внесення змін до кредитного договору) і до грудня 2012 року). Розмір таких коштів згідно до наданого банком розрахунку склав 1200 доларів США, тобто до стягнення з солідарних боржників на користь позивача підлягає кредит в розмірі 53382 долари США (54582-1200 ). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а саме 66,8% від заявлених вимог, у відповідності до норм статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників на користь банку у вказаному відсотковому співвідношенні судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, що загалом складає 89514,78 грн., де 66,8 % становитимуть 59795,80 грн. тобто по 29897,90 грн. з кожного з відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2016 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовпублічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 53382 долари США. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» судовий збір по 29897,90 грн. з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.