Постанова 4814 № 554/7020/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7020/17 Номер провадження 22-ц/814/1728/25Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л., розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лихошвая Сергія Олександровича на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А : В вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором б/н від 11.02.2016 в розмірі 11911,96 грн. та судові витрати 1600 грн. Вимоги обґрунтовані укладанням між сторонами кредитного договору 11.02.2016, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав 5000 грн. Неналежне виконання зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості, яка в добровільному порядку не була погашена, в зв`язку з чим банк звернувся до суду. Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.02.2016 в розмірі 11911,96 грн. та судові витрати 1600 грн., а всього 13511,96 грн. Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про неналежне виконання умов договору позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку і стягнув відповідно до наданого банком розрахунку. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 січня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лихошвая Сергія Олександровича про поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2018 року залишено без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням, адвокат Лихошвай С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує про відсутність доказів встановленого кредитного ліміту в наданих банком суду документах. Вважає неналежними доказами долучені до позовної заяви як анкету-заяву, так і розрахунок заборгованості, оскільки останній не є первинним бухгалтерським документом та не може бути прийнятий судом до уваги як доказ існування заборгованості. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ «Приватбанк» на підтвердження заявлених вимог надав ксерокопії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11.02.2016 укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 18.07.2017, витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витягу з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк, паспорту ОСОБА_1 , статуту банку, довіреності, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про укладання між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 5000 грн. в якості кредиту на картковий рахунок. В зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань виникла заборгованість станом на 18.07.2017 року в сумі 11911,96 грн., яка складається з: 4141,71 грн. тіло кредиту, 3002,93 грн. нарахованих відсотків за користуванням кредитом, 372,89 грн. - пені, та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 543,43 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, яку суд і стягнув в повному обсязі. Колегія суддів не може погодитись з казаним висновком, якого суд дійшов внаслідок невірної оцінки зібраних по справі доказів. Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічні норми містяться в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. В постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 вказано, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Як зазначалося вище, позивачем на підтвердження позовних вимог було надано лише власний розрахунок заборгованості, який є недостатнім доказом факту існування заборгованості відповідача у визначеному позивачем розмірі по кредитному зобов`язанню. Розрахунок заборгованості в даному випадку необхідно розцінювати як внутрішній документ банку, який не містить беззаперечних відомостей, які б дозволили суду перевірити- чи видавалися відповідачу кредитні кошти в зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов спірного кредитного договору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19). За вказаних обставин колегія суддів не бере до уваги в якості належного та допустимого доказу долучений банком розрахунок заборгованості. Також судова колегія звертає увагу, що інші долучені банком документи жодним чином не підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, перерахування зазначеної в позовній заяві суми кредиту в 5000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , користування відповідачем вказаними коштами. Надана ксерокопія анкети - заяви, яка завірена Приватбанком є нечитабельною, з неї неможливо встановити прізвище особи, що звернулася до банку. Вказані обставини свідчать, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд виніс рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів. Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності. Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подану апеляційну скаргу в сумі 2400 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лихошвая Сергія Олександровича задовольнити. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 2400 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року. Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин