Постанова 4873 № 925/695/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" грудня 2020 р. Справа№ 925/695/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Ткаченка Б.О. без повідомлення учасників апеляційного провадження розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 (повний текст рішення складений 13.08.2020) у справі № 925/695/20 (суддя Спаських Н.М.) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 57 010,50 грн..- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 57 010,50 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач невірно зазначив масу вантажу в залізничній накладній № 40053894, що перевозився у залізничному вагоні № 57185829, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 57 010,50 грн. штрафу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у задоволенні позові відмовлено повністю. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено дійсного відхилення маси вантажу, оскільки матеріалами справи підтверджується зважування сторонами вантажу на станціях відправлення та призначення на вагах різного типу, які передбачають різні способи зважування та відрізняються інженерно-технологічними особливостями. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт звертає увагу, що комерційний акт №476003/3 від 11.03.2020, складений на невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, як наслідок не потребує проставлення штемпелю та відмітки про реєстрацію, та комерційний акт може бути доказом у справі для покладення на відповідача матеріальної відповідальності, у вигляді нарахування штрафу згідно із статтею 122 Статуту залізниць України. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно встановлено, що сторонами для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги на станції були використанні різні типи ваг. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 12.10.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що сторони проводили зважування вагона №57185829 на вагонних вагах, проте з різними методиками зважування. Відповідач також наголошує, що діагностичне обстеження ваг Приватного акціонерного товариства "Азот" проводилось у відповідності до вимог Інструкції, що підтверджується витягом із висновку за результатами діагностичного обстеження від 21.02.2017. Вказаним висновком визнано можливим експлуатувати електромеханічні ваги відповідача до 21.02.2022. Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу 03.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, який за змістом є тотожним апеляційній скарзі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 справу № 925/695/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/695/20, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від прийнято справу №925/695/20 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. 12.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним акціонерним товариством "Азот" подано клопотання про закриття апеляційного провадження. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що апеляційна скарга відповідача підписана одноосібно адвокатом Губорєвою Я.А., в той час, як згідно з пунктом 124 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця", пунктів 5.6, 5.7 Положення про Філію та пункту 3 довіреності апеляційна скарга мала бути підписана двома уповноваженими особами. 27.10.2020 від позивача надійшли до суду заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження, в яких вказано, що апеляційна скарга підписана адвокатом Губорєвою Я.А., повноваження якої підтверджуються доданою до скарги довіреністю, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльності, а також договором про надання правничої допомоги від 01.09.2020, який доданий до заперечень. 09.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало пояснення до заперечень на клопотання про закриття апеляційного провадження, в яких зазначено, що за довіреністю від 13.08.2020 адвокат Губорєва Я.А. не була уповноважена на одноосібне підписання та подачу апеляційної скарги, а договір від 01.09.2020 укладений заднім числом і не може підтверджувати повноваження на підписання апеляційної скарги. Розглянувши клопотання про закриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вказує наступне. Відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень. Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Предметом розгляду даної справи є стягнення штрафу у розмірі 57 010,50 грн., отже, даний спір є малозначним, тому представником може бути як адвокат або законний представник, так і будь-яка інша особа. Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Частиною 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Апеляційна скарга підписана представником АТ "Українська залізниця" - адвокатом Губорєвою Я.А., на підтвердження повноважень якої до скарги додано нотаріально засвідчену довіреність від 13.08.2020 та копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.12.2018. Довіреність від імені АТ "Українська залізниця" видана в.о. директора регіональної філії "Придніпровська залізниця" Гавриленком С.О. та заступником директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчуком О.М. Видача довіреності двома уповноваженими особами відповідає Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Положенню регіональної філії "Придніпровська залізниця". Представники діяли у межах своїх повноважень та в порядку передоручення уповноважили адвоката ГуборєвуЯ.А. на представництво інтересів АТ "Українська залізниця" у суді. У пункті 2.1 довіреності зазначено, зокрема, що адвокат Губорєва Я.А. уповноважена представляти інтереси довірителя у судах всіх інстанції та юрисдикцій, з усіма правами, що надані позивачу, підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, оскаржувати рішення суду в установленому порядку, підписувати та подавати апеляційні, касаційні скарги. Пункт 2.1 довіреності не містить застережень щодо наявності обмежень повноважень представника на вчинення ним певних процесуальних дій. Однак, у абзаці 2 пункту 3 (щодо здійснення інших повноважень), на який посилається відповідач, зазначено, що "правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, довірителя та третіх осіб виключно у разі , коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію". Стосовно застосування у даному випадку правила двох підписів апеляційний господарський суд вважає, що застереження про необхідність дотримання правила двох підписів застосовується виключно у випадках: укладання договорів, довіреностей, підписанні банківських та інших фінансових документів, пов`язаних з діяльністю самого товариства. Однак, апеляційна скарга подається у відповідності до вимог процесуального законодавства і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. При цьому, чинним процесуальним законодавством України не встановлюється обов`язок підписання апеляційних скарг одночасно декількома представниками сторони або третьої особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №905/2314/17 та від 04.12.2020 у справі №908/3406/19. Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 03.03.2020 за накладною №40053894 Приватним акціонерним товариством "Азот" (відправник) відправлено із станції Черкаси Одеської залізниці в залізничному вагоні №57185829 вантаж (добрива карбамідо-аміачні (КАС) (частка азоту у нітратній формі менше 12%). У графі 24 накладної №40053894 відповідач вказав визначену ним масу вантажу нетто 50800 кг, а в графі 26 цієї ж накладної - спосіб визначення маси - вагонні ваги, статичні, заводський №2312 ВВ 150Э/2С №12. У накладній №40053969 зазначена сума провізної плати в розмірі 11 402,10 грн. (графа 31). 11.03.2020 по прибуттю вагону №57185829 на станцію Мелітополь Придніпровської залізниці комісією позивача проведено перевірку маси вантажу, якою встановлено фактичну масу вантажу нетто 51000 кг, що на 200 кг більше від маси вантажу, вказаної відповідачем у накладній №40053894. За результатами перевірки складений акт загальної форми №12 від 11.03.2020 та комерційний акт №476003/3 від 11.03.2020. За неправильне зазначення відповідачем у накладній №40053894 маси вантажу у вагоні №57185829 позивач нарахував відповідачу до сплати 57010,50 грн. штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за перевезення вантажу у цьому вагоні (11 402,10 грн. х5). Спір у справі виник у звязку з тим, що Приватним акціонерним товариством "Азот" добровільно не сплатило штраф у розмірі 57010,50 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За змістом статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000. Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Згідно із статтею 3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, надалі - Правила оформлення перевізних документів). Пунктом 1.5 Правил оформлення перевізних документів визначено, що перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: "власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар)..."; для порожніх вагонів, крім того, додається запис: "повертається власнику (орендарю) під навантаження, в ремонт тощо". Згідно із п. 2.1. та п. 2.2. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, графи у накладній "маса вантажу в кг. визначена відправником" та "спосіб визначення маси" заповнюються відправником. При цьому, відповідно до 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Відповідно до пункту 5.4 Правил оформлення перевізних документів інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність них відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, то зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України). Пунктом 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 передбачено, що комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів. Судом першої інстанції у судовому засіданні було досліджено комерційний акт №476003 від 11.03.2020 та встановлено, що оригінальний штемпель станції на акті, що знаходиться в матеріалах справи є у другому рядку зверху саме в тому місці, як передбачено зразком цього акту з додатку 1 до пункту 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334 на виконання ст. 129 Статуту залізниць України. Однак, на бланку акта в передбаченому місці для штемпелів та відміток про реєстрацію акта (самий верх бланку акта) штемпелі та відмітки про реєстрацію акта відсутні. Проте, слід зазначити, що нормами чинного законодавства не передбачено, що в даному випадку комерційний акт вважається недійсним та не може бути належним доказом у справі. З матеріалів справи вбачається, що за результатами зважування вагона № 57185829 на території відповідача, вага продукції завантаженої у вагон склала 50 800 кг, загальна вага - 72 100 кг, тара вагону - 21 300 кг, що підтверджується: копією журналу відповідача зважування вантажів; довідкою про зважування рухомого складу від 03.03.2020; специфікацією №4074 на відвантажену продукцію цехом К-1 ПАТ "АЗОТ" від 03.03.2020 (т. 1; а.с. 69-71). Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що при зважуванні мінеральних добрив, які були завантажені у вагон №57185829, відповідачем використовувалися ваги вагонні електромеханічні №2312 ВВ 150Э/2С № 12, вказаний факт також вказаний і в залізничній накладній №40053894. Пунктом 22 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених Наказ Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Згідно з даних технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (зввт) власних вагів вагонних електромеханічних №2312 ВВ 150Э/2С № 12, що міститься в матеріалах справи, повірка вагонних ваг проведена 09.01.2020, відхилень від метрологічних характеристик не виявлено, ваги визнані придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Таким чином, ваги, на яких відбулось зважування вагону № 57185829 на території відповідача своєчасно пройшли державну повірку та повністю відповідають встановленим вимогам. Твердження скаржника про непридатність ваг на яких здійснювалося зважування, у зв`язку з виходу їх з експлуатації, колегія суддів визнає безпідставним, оскільки висновком за результатами діагностичного обстеження від 21.02.2017 №32349901-09-03.1-108.17 визнано можливим експлуатувати електромеханічні ваги відповідача №2312 ВВ 150Э/2С №12 до 21.02.2022. Відтак, на дату завантаження (03.03.2020) вагона № 57185829, ваги ПАТ "АЗОТ" своєчасно пройшли огляд-перевірку та були придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги на станції призначення, були використані різні типи ваг, а саме: відповідач використав вагонні ваги статичні тензометричні, які згідно технічного паспорта передбачають швидкість пересування на вагах під час зважування 3 км/год, а без зважування - 10 км/год. В той час, як позивач використав при перевірці ваги ватажу 150 тонні вагонні ваги № 160 приписки ст. Мелітополь (розділ "Д" Комерційного акту). З паспорта яких вбачається, що швидкість пересування на вагах під час зважування 0 км./год, а без зважування - не більше 3 км. /год. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи неможливо встановити, що обидві сторони взагалі дотрималися технічних вимог своїх ваг про швидкість пересування вантажу на вагонних вагах при кожному зважуванні. Так, з керівництва по експлуатації ваг вагонних електромеханічних 2312 ВВ 150Э/2С № 12 (т. 1; а.с. 75) з п. 1.2.2. вбачається, що межею допустимого відхилення при статичному зважуванні в інтервалі зважування більше 50 т до 150 т вкл. при періодичній повірці та експлуатації вагів є плюс/мінус 200 кг (т. 1; а.с.77). Відповідач вказує, що виявлена різниця вантажу у 200 кг. при переважуванні якраз відповідає допустимій похибці, передбаченій технічними характеристиками вагів ПАТ "Азот". Позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази, що типи ваг, які застосували сторони є ідентичними і методика зважування вантажу у них однакова. Згідно з пунктом 22 затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11. 2000 №644 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Отже, як вбачається з матеріалів справи, сторони для зважування вантажу застосували різні типи ваг, які вимагають дотримання різних методик зважування. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із тим, що позивачем не доведено дійсного відхилення маси вантажу, оскільки матеріалами справи підтверджується зважування сторонами вантажу на станціях відправлення та призначення на вагах різного типу, які передбачають різні способи зважування та відрізняються інженерно-технологічними особливостями. Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/695/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/695/20 слід залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/695/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/695/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

4. Матеріали справи №925/695/20 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім Б.О. Ткаченко