Постанова 4851 № 820/242/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 р.Справа № 820/242/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. представника позивача Літкевич О.В. представника відповідачів Литовченко Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, по справі № 820/242/16 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач-1), Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі відповідач-2) , в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2015 року № 4542/к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 25 грудня 2015 року; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на посаді; допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чурсін Олександр Вікторович про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2015 року № 4542/к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 25 грудня 2015 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 року по 20.04.2016 року у розмірі 16667,37 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 37 копійок). Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Міністерства юстиції України задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі № 820/242/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа Начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чурсін Олександр Вікторович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати - відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у цій справі скасовано. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, та справу №820/242/16 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, а в іншій частині - залишено без змін. 28.04.2020 за вхідним реєстраційним № 01-26/33115/2020 канцелярією суду першої інстанції зареєстровано заяву представника позивача від 27.04.2020 про уточнення позовних вимог по адміністративному позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 182-190, т.3). У вказаній заяві представник позивача просив суд прийняти дану заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі №820/242/16 до розгляду та продовжувати розгляд справи з її урахуванням, а позовні вимоги ОСОБА_1 по справі №820/242/16 вважати викладеними в такій редакції: стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ідентифікаційний номер юридичної особи 34859512, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку в розмірі 730 490 (сімсот тридцять тисяч чотириста дев`яносто) гривень 88 копійок за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2015 року по дату 12.02.2020 року з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів; стягнути з Міністерства юстиції України ідентифікаційний номер юридичної особи 00015622, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Архітектора Городецького, 13 середній заробіток за час затримки виконання судовою рішення про поновлення на роботі за період з 13 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року у розмірі 9201 (дев`ять тисяч двісті одна) гривень 92 копійок з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ідентифікаційний номер юридичної особи 34859512, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку виплати середнього заробітку та час вимушеного прогулу у розмірі 4704 (чотири тисячі сімсот чотири) гривні 36 копійок; допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року прийнято адміністративну справу до розгляду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме щодо стягнення з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ідентифікаційний номер юридичної особи 34859512, місцезнаходження: 61002, місто Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) па користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку в розмірі 730 490 (сімсот тридцять тисяч чотириста дев`яносто) гривень 88 копійок за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2015 року по дату 12.02.2020 року з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2015 р. по 20.04.2016 р. у розмірі 16461,60 грн. (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 60 копійок). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не вірно визначив дату вирішення спору про поновлення позивача на роботі, а саме дійшов помилкового висновку про дату виникнення обов`язку у Міністерства юстиції України з поновлення позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду вимушеного прогулу з 26.12.2015 року по 20.04.2016 року та, як наслідок, невірне нарахування суми компенсації за час вимушеного прогулу позивача. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2015 № 4542/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області 25.12.2015 за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. На підставі цього наказу, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області було прийнято наказ від 25.12.2015 № 3760/к "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2015 № 4542/к "Про звільнення ОСОБА_1 ". 03 березня 2020 року на виконання Постанови Верховного Суду від 12 лютого 2020 року Міністерством юстиції України було видано наказ №936/к від 03.03.2020 «Про скасування наказу», яким скасовано наказ Міністерства юстиції України від 25.12.2015 №4542/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та зобов`язано в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України Кравченко Л.М. вжити заходів щодо поновлення ОСОБА_1 з 25.12.2015 року на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області. 03 березня 2020 року в.о. Державний секретар Міністерства юстиції України Кравченко Л. видала наказ №937/к від 03.03.2020 «Про поновлення», яким поновила ОСОБА_1 з 25.12.2015 року на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Таким чином, 03.03.2020 Міністерством юстиції України було поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що період вимушеного прогулу починається з 26.12.2015 року та закінчується 20.04.2016 року, а тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 16 461, 60 грн. Усі інші періоди, за які орган призначення (роботодавець) не вчинив дій щодо негайного поновлення позивача на посаді, стосуються питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції станом до 15.12.2017), постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Згідно з ч.5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Нормами частини 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Статтею 236 КЗпП України, визначені підставі для оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Так, даною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Колегія суддів зазначає, що аналіз правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 КАС України). За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що нормами КЗпП України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами ст. 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі. Така правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №243/2748/16-ц, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі №821/1678/16 та у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №760/9521/15-ц. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що приписи статті 235 КЗпП України підлягають застосуванню до правовідносин щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника. З матеріалів справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2015 року № 4542/к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 25 грудня 2015 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 року по 20.04.2016 року у розмірі 16667,37 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 37 копійок). Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Міністерства юстиції України задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі № 820/242/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у цій справі скасовано. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, та справу №820/242/16 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, а в іншій частині - залишено без змін. Отже рішення суду першої інстанції від 20.04.2016 року в частині поновлення позивача на посаді підлягало негайному виконанню, проте відповідачем за період часу з 20.04.2016 року по 07.06.2016 року рішення про поновлення позивача на посаді не приймалися. Враховуючи, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано, то починаючи з 07.06.2016 року у відповідача були відсутні підстави для поновлення позивача на посаді та, відповідно, обов`язок виконання рішення суду. Лише після прийняття Верховним Судом постанови від 12.02.2020 року, виникли підстави для поновлення позивача на посаді. Враховуючи, що певний період часу рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді не підлягало виконанню та набуло законної сили з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 12.02.2020 року, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимушеним прогулом позивача слід вважати період з 25.12.2015 року по 12.02.2020 року (з моменту звільнення позивача Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2015 № 4542/к ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області до винесення постанови Верховним Судом про поновлення позивача на посаді). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що періоди, за які орган призначення (роботодавець) не вчинив дій щодо негайного поновлення позивача на посаді, стосуються питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Щодо здійсненого розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Абзацом другим пункту 10 Порядку №100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з дня незаконного звільнення по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі. Водночас середньоденна заробітна плата (для цілей визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (розрахунковий період) та кількості робочих днів у такому періоді. Особливістю цієї справи є те, що в періоді, який припадає на вимушений прогул (період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата), відбулися зміна структури заробітної плати, поєднана з підвищенням посадових окладів усіх державних службовців, та подальше підвищення їхніх посадових окладів (без зміни структури заробітної плати). Аналіз абзаців сьомого, восьмого пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку №100 дає підстави для висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Отож після змін структури заробітної плати та одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений працівникові після відповідних змін. Водночас підвищення посадових окладів, що не поєднане із зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення. При цьому під зміною структури заробітної плати у контексті спірних правовідносин необхідно розуміти будь-які зміни в оплаті праці державних службовців, унаслідок яких змінюється її складові (обсяг надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат), або їх питомої ваги. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №817/1169/16, від 04 березня 2020 року у постанові № 440/6017/18, від 12 серпня 2020 року по справі № 2-а-3279/10/1970. Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 №06.01-13/06.01-63/336 від 02.02.2016, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за період з жовтня 2015 року по листопад 2015 року складає 4218,19 грн., середньоденна заробітна плата складає 205,77 грн, вказаний розрахунок сторонами не оспорюється (т.1 арк. 88-89). Згідно з даними довідки про розмір заробітної плати №89/220-2020/06.01-70 від 09.10.2020 р. посадовий оклад начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області станом на 25.12.20215 складав 3491,00 грн. Суд зазначає, у зв`язку з набранням чинності з 01 травня 2016 року нової редакції Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, відбулася зміна структури заробітної плати державних службовців, з одночасним підвищенням посадових окладів. На виконання вимог указаного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (набрала чинності 01 травня 2016 року) затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці. Беручи до уваги, що з 01 травня 2016 року змінилася структура заробітної плати державних службовців з одночасним підвищенням їх окладів, період до 01 травня 2016 року виключається з розрахункового періоду. Обчислення середньоденної заробітної плати позивачеві, починаючи з 01.05.2016 року має провадитися виходячи з виплат, які передбачено згідно з новими умовами оплати праці (умовами оплати праці, установленими з 01 травня 2016 року). Періодичність підвищення посадового окладу та його розмір відповідачі не заперечують, однак вважають, що у зв`язку з набранням чинності з 01.05.2016 Закону України від 10.12.2015 №889-УІН «Про державну службу» та постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють оплату праці працівників державних органів, відбулася зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів, а відповідно, на думку відповідачів, середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з 01.05.2016 обчислюється шляхом ділення підвищеного посадового окладу на середньомісячне число робочих днів, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 15.10.2020 у справі 3 826/17601/14 та постанові від 12.08.2020 по справі №2-а-3279/10/1970. Згідно з позицією Верховного Суду обчислення середньоденної заробітної плати має провадитися виходячи з виплат, які передбачено згідно з новими умовами оплати праці (тобто умовами оплати праці, установленими з 01.05.2016). З 01 січня 2017 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» відбулося підвищення заробітної плати державних службовців без зміни їх структури, та посадовий оклад позивача збільшився та становив - 7100,00 грн. З 27.12.2017 по 31.12.2017 року посадовий оклад позивача склав - 8000,00 грн. З 01 січня 2018 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» відбулося підвищення заробітної плати державних службовців без зміни їх структури, та посадовий оклад позивача збільшився та становив - 10400,00 грн. З 01 січня 2019 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» відбулося підвищення заробітної плати державних службовців без зміни їх структури, та посадовий оклад позивача збільшився та становив - 10990,00 грн. Відповідно з довідкою Головного територіального управління юстиції у Харківській області про розмір заробітної плази №67/134-2020/01-39 від 02.04.2020 року, посадовий оклад начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області станом на 01.01.2020 року - 12 000 (дванадцять тисяч) гривень. Отже, підвищення посадового окладу по посаді «начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області» відбувалось в наступні періоди: - 25.12.2015 по 30.04.2016 - 3729,33 грн.; - з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 6892,00 грн (постанова КМУ від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році»); - з 01.01.2017 по 26.12.2017 - 7100,00 грн. (постанова КМУ від 18.01.2017 р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів»); - з 27.12.2017 по 31.12,2017 - 8000,00 грн.; - з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10400,00 грн. (постанова КМУ від 18.01.2017 р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», в редакції постанови КМУ від 25.01.2018 року №24) «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році»); - з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10990,00 грн. (постанова КМУ від 18.01.2017 р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», в редакції постанови КМУ від 06.02.2019 року № 102 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році»); - з 01.01.2020 - 12000,00 грн. Враховуючи, що з 01.05.2016 року до структури заробітної плати входили посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за ранг державного службовця та премії (у разі встановлення), середньоденна заробітна плата позивача повинна обчислюватися таким чином: 6892,00 грн. (посадовий оклад після підвищення) + 2481,12 грн. (36% посадового окладу - надбавка за вислугу років) + 500 грн. (розмір надбавки за ранг) /21,5 (середньоденна кількість робочих днів за березень, квітень 2016 року) = 459,21 грн. Враховуючи те, що з 01.01.2017 року відбулося підвищення заробітної плати державних службовців без зміни їх структури, передбачений п. 10 Порядку коефіцієнт підвищення нараховується з 01.01.2017 (дата наступного підвищення посадового окладу без зміни структури заробітної плати) та складає: - за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 - 7100,00 грн./6892,00 грн. = 1,030179919 - за період з 27.12.2017 по 31.12.2017 - 8000,00 грн. /7100,00 грн. =1,12676056 - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10400,00 грн. /8000,00 грн. = 1,3 - за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10990,00 грн. / 10400,00 грн. = 1,05673077 - за період з 01.01.2020 - 12000,00 грн. / 10990,00 грн. = 1,09190173 Таким чином, з урахуванням коефіцієнту підвищення середньоденна заробітна плата становить: - за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 - 1,030179919 x 459,21 = 473,06 грн. - за період з 27.12.2017 по 31.12.2017 - 1,12676056 х 473,06 = 533,02 грн. - за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 1,3 x 533,02 = 692,92 грн. - за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1,05673077 х 692,92 = 732,23 грн. - за період з 01.01.2020 - 1,09190173 х 732,23 = 799,52 грн. Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні. Періодом вимушеного прогулу, за який відповідач-2 повинен виплатити позивачу середній заробіток період є період з 25.12.2015 року по 12.02.2020 року. Отже, за час вимушеного прогулу позивачу повинні бути виплачені грошові кошти у розмірі 592 021 (п`ятсот дев`яності дві тисячі двадцять одна) гривня 61 копійок, обчисленому наступним чином: за період з 25.12.2015 30.04.2016 року: 205,77 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 87 (кількість робочих днів) = 17901,99 грн; за період з 01.05.2016 31.12.2016 року: 459,21 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 168 (кількість робочих днів) = 77 147, 28 грн; за період з 01.01.2017 26.12.2017 року: 473,06 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 245 (кількість робочих днів) = 115 899,7 грн; за період з 27.12.2017 31.12.2017 року: 533,02 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 3 (кількість робочих днів) = 1599,06 грн; за період з 01.01.2018 31.12.2018 року: 692,92 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 250 (кількість робочих днів) = 173 230 грн; за період з 01.01.2019 31.12.2019 року: 732,23 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 250 (кількість робочих днів) = 183 057,50 грн; за період з 01.01.2020 11.02.2020 року: 799,52 (середньоденна заробітна плата, в грн.) х 29 (кількість робочих днів) = 23 186, 08 грн. Всього: 17901,99 грн + 77 147, 28 грн + 115 899, 7 грн + 1599,06 грн + 173 230 грн + 183 057,50 грн + 23 186,08 грн. = 592 021, 61 грн. На підставі наведеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2015 р. по 20.04.2016 р. у розмірі 16461,60 грн. (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 60 копійок), та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 592 021, 61 грн. При цьому колегія суддів підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у вказаній справі не вбачає, з огляду на наступне. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається, що існує ймовірність припинення Головного територіального управління юстиції у Харківській області до моменту виконання судового рішення по даній справі, що обумовить необхідність подальшого звернення позивача до суду. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року замінено відповідача по справі - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, а тому вищенаведені посилання представника позивача є безпідставними, жодних доказів неможливості виконання судового рішення представником позивача не надано. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року у справі №820/242/16 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року по справі № 820/242/16 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати задовольнити частково. Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код юридичної особи 43315445, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд.16) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2015 р. по 12.02.2020 р. в сумі 592021 (п`ятсот дев`яносто дві тисячі двадцять одна) грн 61 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 24.12.2020 року