Постанова Чернігівський апеляційний суд № 733/58/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 грудня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 733/58/20 Головуючий у першій інстанції Овчарик В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1209/20 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Бобрової І.О., суддів Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., за участю секретарів Зіньковець О.О., Шкарупи Ю.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, місце постановлення рішення судом першої інстанції м. Ічня, дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 07.08.2020, У С Т А Н О В И В: 16 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визначити їй додатковий двохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька ОСОБА_5 . 30 березня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с.70 т.1), в якій просила встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 , згідно з паспортними даними, ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться дочкою померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ічня помер ОСОБА_5 , який є її батьком. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельних ділянок, які він успадкував після смерті ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли її сестра по батьковій лінії ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_4 . Зазначає, що вона здійснила поховання батька, після чого повернулась до Російської Федерації, де проживає та працює, у зв`язку з чим не встигла у визначений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Батько заповіт за життя не склав. В нотаріальній конторі їй роз`яснили строки звернення за прийняттям спадщини. Оскільки спадкоємці, які прийняли спадщину, не надали їй письмової згоди на подання заяви про прийняття спадщини, вона змушена звернутися із даним позовом. Окрім того, з`ясувалося, що рік її народження, що зазначений у свідоцтві про народження, не збігається з роком її народження, що зазначений у інших документах, зокрема: замість «1976» рік народження в довідці про укладення шлюбу, у свідоцтві про розірвання шлюбу, у свідоцтві про укладення шлюбу та у паспорті зазначено «1975». Зазначене унеможливлює доведення родинних відносин між нею (позивачкою) та її батьком - ОСОБА_5 . Тому, позивачка просила також встановити факт родинних відносин між нею та померлим батьком. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки судом не повно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Скаржниця вказує, що 22.08.1992 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , де у свідоцтві про реєстрацію шлюбу рік її народження помилково зазначено «1975». В подальшому цей рік народження зазначено у свідоцтві про розірвання шлюбу, та у свідоцтві про укладення шлюбу з ОСОБА_8 . На підставі зазначеного свідоцтва про укладення шлюбу було видано паспорт громадянина Російської Федерації. Фактично паспорт було видано без допущення неточностей чи помилок, оскільки виданий на підставі дійсного свідоцтва про шлюб. А тому підстави для зміни паспорту в порядку п.12 Положення про паспорт громадянина Російської Федерації, затвердженого постановою уряду Російської Федерації від 08.07.1997 №828 у позивача відсутні. На думку позивачки судом не враховано п.7 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Скаржниця вважає, що до внесення виправлень в акти громадського стану, підстави для зміни паспорту відсутні. Факт того, що позивачка доводиться дочкою померлому ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_9 , відповіддю Талалаївського РВ ДРАЦС на адвокатський запит, де зазначено, що в смт Талалаївка відсутній актовий запис про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та копіями інших документів, що містяться в матеріалах справи, де зазначено місце народження ОСОБА_10 (попередні прізвища ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) саме смт Талалївка Талалаївського району Чернігівської області. Крім того, даний факт підтверджується повним визнанням позову сестрою позивача ОСОБА_4 . Відповідачка ОСОБА_2 теж підтвердила, що в документах позивача міститься помилка, що позивачка народилася у 1976 році. Крім того, будинок в якому проживає ОСОБА_2 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивачка вважає велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців (в даному випадку Російська Федерація) і місцем знаходження спадкового майна (смт Талалаївка Чернігівської області, Україна) (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17). Крім того, посилається на відмову її керівництва надати відпустку у серпні 2019 року, що унеможливило вчасно подати заяву про прийняття спадщини. В своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду, на її думку, є законним, відповідає вимогам чинного законодавства. Так, позивачем не надано будь-яких відомостей про відмову їй у заміні паспорту з датою її народження 1976 рік або внесення змін у свідоцтво про народження з датою її народження 1975 рік. Щодо пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини, то ОСОБА_2 зазначає, що позивач була присутньою на похороні та деякий час на території України після смерті спадкодавця, ніяких перешкод для подання заяви до нотконтори не було, проте позивачка не скористалася правом прийняти спадщину. Вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку із чим вона не виконала свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа своїм правом на подачу відзиву не скористалися. Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог у частині встановлення факту родинних відносин між нею та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. А оскільки судом не було встановлено родинні відносини позивачки зі спадкодавцем, тому позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в позові, проте не погоджується щодо мотивів такої відмови. За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 (а.с.51), після смерті якої відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 3,62 га та площею 3,62 га згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 877065 та серії ЯГ № 877064 відповідно (а.с. 38, 39). За життя, 19 липня 2016 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла зазначені вище земельні ділянки ОСОБА_5 (а.с.16), а 12 жовтня 2010 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона матиме право за законом своєму племіннику ОСОБА_13 (а.с.51). ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 прийняв спадщину, так як на день смерті спадкодавця проживав разом із нею, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області від 25.02.2019 №03-12/64 (а.с.14), але не оформив своїх спадкових прав, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8). Відповідно до довідки виконавчого комітету Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області № 03-14/387 від 13 грудня 2019 року, ОСОБА_5 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 один (а.с. 15). Як убачається з копії спадкової справи № 123/2019, заведеної Ічнянською районною державною нотаріальною конторою 05 квітня 2019 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 49-50). З копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 вбачається, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а.с. 6). Відповідно до інформації Талалаївського РВ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 27.08.2020 на запит адвоката Сакун І.А., в архіві відділу зберігається актовий запис про народження складений щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомлено, що актовий запис про народження складений на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в архіві відділу відсутній (а.с.232). 22 серпня 1992 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується «Справкой о заключении брака №850 от 22.08.1992», відповідно до якої дружина взяла прізвище « ОСОБА_12 » (а.с.9). Дата народження ОСОБА_15 09.03.1975 зазначена також в свідоцтві про розірвання шлюбу від 01 грудня 1994 року (а.с. 10), у свідоцтві про укладення шлюбу з ОСОБА_10 від 13 липня 1995 року, відповідно до якого ОСОБА_16 було після реєстрації шлюбу змінене прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 11). Дата народження ОСОБА_1 в її паспорті громадянки Російської Федерації зазначена ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-5). Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, зокрема, що вона є дочкою померлого спадкодавця ОСОБА_5 . Встановлення даного факту має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки від цього залежить її право на спадщину. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити у розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану. Родинні відносини (спорідненість) - зв`язок між людьми, заснований на походженні однієї особи від іншого (пряма спорідненість) або різних осіб від спільного предка. Родичі - особи, пов`язані між собою кровним спорідненням. Родичі походять один від одного або від загального предка. Родичами є прадід (прабабка), дід (бабка), батько (мати), син (дочка), внук (внучка), правнук (правнучка), брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці) і т. д. Споріднення виступає основним елементом у сімейних відносинах. Родинні відносини можуть підтверджуватися будь-якими документами, які містять необхідні відомості. До заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій зазначається мета, для якої заявник просить встановити цей факт, повинні додаватися докази, які підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.). Рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень в актовий запис, видачі заявнику нового свідоцтва про народження, паспорта тощо. Розглядаючи вимогу позивачки про встановлення факту родинних відносин, та, відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що наявний у позивачки паспорт не є актовим записом цивільного стану, неправильності відомостей в якому можуть бути внесені тільки шляхом видачі нового паспорту. ОСОБА_1 не надано будь-яких відомостей про відмову їй у заміні паспорту з датою її народження 1976 або внесення змін у свідоцтво про її народження з датою 1975. Проте, дані висновки суду першої інстанції є суперечливими з огляду на те, що виправлення дати в зазначених судом першої інстанції документах не вирішить правову проблему для позивачки, оскільки вона не зможе себе ідентифікувати як спадкоємицю в органах нотаріату через допущені описки в актових записах про шлюб та розірвання шлюбу, в яких мали місце зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 », а в подальшому з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_10 », 1975 року народження. Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_17 дійсно являється дочкою померлого спадкодавця ОСОБА_5 . Даний факт підтверджується наявними доказами у справі та не заперечується відповідачкою ОСОБА_4 . Проте, встановлення факту родинних відносин між позивачкою та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 не буде мати правових наслідків для ОСОБА_1 з огляду на відсутність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі N 766/14595/16 (провадження N 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі N 487/2375/18 (провадження N 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі N 450/1383/18 (провадження N 61-21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 717/1796/16-ц зазначено, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо (постанова ВС від 02.09.2020 № 761/10023/13-ц ). Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 сплинув 27 серпня 2019 року, а до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивачка звернулася у грудні 2019 року. Доводи скаржниці про те, що вона одразу після поховання батька була змушена повернутися до Російської Федерації, де постійно проживає та працює, мала наміри приїхати та вчинити необхідні дії щодо прийняття спадщини, але їй не було надано відпустки в серпні 2019 року, крім того існує велика відстань між місцем її постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна, а тому це все в сукупності є поважними причинами невчинення відповідної дії, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з пунктом 3 глави 10 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, заява про прийняття спадщини, справжність підпису на якій посвідчується нотаріально, може подаватися засобами поштового зв`язку, а тому віддаленість місця проживання не свідчить про існування у заявника реальних перешкод звернутися із заявою про прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 524/8218/16-ц, від 26.11.2020 у справі № 603/907/14-ц Крім того, відповідно до повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (0.184-30774/0/15-20-Вих від 03.12.2020) щодо перетинання державного кордону України (лінії розмежування в межах Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим) гр. ОСОБА_1 у період з 01.01.2019 по теперішній час (02.12.2020), вона перебувала на території України з 21.02.2019 по 02.03.201, з 05.04.2019 по 10.04.2019 та з 03.12.2019 по 07.12.2019 (а.с. 87 том 2). Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 мала реальну можливість вчасно протягом встановленого законом 6 місячного строку, звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини особисто, або направити поштою, чого нею зроблено не було. З огляду на вказане вище, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що обставини, на які посилається заявниця, що, на її думку, перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини, не є поважними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в позові, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів такої відмови. Мотивувальну частину рішення від 05.08.2020 слід викласти в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч.4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2020 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва О.Є. Мамонова Н.В.Шитченко Повний текст постанови складений 24.12.2020