Постанова 4814 № 1625/4371/12

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 1625/4371/12 Номер провадження 22-ц/814/1467/21Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого апеляційну скаргу подано його представником - адвокатом Сидоренко Іриною Олександрівною на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року (ухвалене суддею Стрюк Л.І.) у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Гожулівської сільської ради Полтавського району та області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому прохав визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 0,10 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове нерухоме майно, яке, окрім іншого, складається із земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства в с. Гожули Полтавського району та області, проте оформити свої спадкові права позивач не має можливості в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,10 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 . З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права) в інтересах якого апеляційну скаргу подано його представником - адвокатом Сидоренко Іриною Олександрівною. В апеляційній скарзі прохав скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що судом першої інстанції при розгляді даного спору не перевірялася наявність інших спадкоємців, та відповідно не перевірялася правильність визначення позивачем учасників судового провадження, що вплинуло на правильність оскаржуваного судового рішення. Також вказує, що при розгляді вказаної справи суд першої інстанції неправомірно застосував положення ч.3 ст. 1268 ЦК України, щодо прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також положення ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право опорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Посилається на те, що позивач на момент смерті матері ОСОБА_3 не проживав з нею постійно та взагалі проживав та був зареєстрований за іншою адресою, що підтверджується копією паспорта позивача. Крім того, листом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори від 18.08.2012 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а не втрата правовстановлюючих документів, як про це зазначено в тексті позовної заяви. Своє право на апеляційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є сином та відповідно спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження. Однак, позивач достеменно знаючи про наявність іншого спадкоємця ОСОБА_1 , який до того ж був зареєстрований разом зі спадкодавцем, та є його рідним братом, взагалі не залучив його до участі у справі. Перевіркою обґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо наявності прав у апелянта, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення стосується спадкового майна ОСОБА_3 , на яке претендує ОСОБА_1 будучи спадкоємцем за законом, відтак оскаржуване судове рішення стосується його прав та інтересів у зв`язку з чим він мав бути залучений до участі у даній справі. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За вказаних обставин ОСОБА_1 має право на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Також було встановлено, що після сперті позивача спадщину прийняла його донька ОСОБА_4 , а тому ухвалою колегії суддів від 29.07.2021 року останню залучено до участі у справі в якості позивача. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи був присутній представник особи, яка подала апеляційну скаргу, інші сторони по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 ( а.с. 8). Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру від 18.08.2012 р. №31415571 спадкова справа після померлої ОСОБА_3 не відкривалася. Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 (після смерті ОСОБА_5 ) було отримано у спадок земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства в с. Гожули Полтавського району та області (а.с. 11). Проте ОСОБА_3 за життя державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку не отримано, а відтак відсутній правовстановлюючий документ на спадкове нерухоме майно. Згідно з копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ №046002 від 14.12.1996 року земельна ділянка площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства в с. Гожули Полтавського району та області належить ОСОБА_5 (а.с. 9). Листом від 18.08.2012 №1859/01-16 Четвертою полтавською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 роз`яснено порядок та строки прийняття спадщини, право звернення до суду з заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 14), але останній з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав не звертався. Так, звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_2 посилався на те, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом за померлою ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 . Однак, відсутність правовстановлюючого документу унеможливлює отримання земельної ділянки у власність у порядку спадкування через органи нотаріату. Саме тому, у листі Четвертої полтавської державної нотаріальної контори від 18.08.2012 №1859/01-16 ОСОБА_2 роз`яснено право звернутися до суду з питанням про визнання за ним права власності в порядку спадкування. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем за законом після її смерті. Томувизнання за позивачем права власності на земельну ділянку не суперечить закону, не порушує права, свободи та охоронювані законом інтереси інших осіб, отже позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст.1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Згідно з ст.1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив. Так, при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 посилався на те, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , а тому визнання за позивачем права власності на земельну ділянку не суперечить закону, не порушує права, свободи та охоронювані законом інтереси інших осіб, отже позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Однак такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на припущеннях, оскільки на їхнє підтвердження позивачем суду не було надано жодних доказів, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що позивач на момент смерті матері ОСОБА_3 не проживав з нею постійно та взагалі проживав та був зареєстрований за іншою адресою, що підтверджується копією паспорта позивача. Крім того, листом Четвертої полтавської державної нотаріальної контори від 18.08.2012 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а не втрата правовстановлюючих документів, як про це зазначено в тексті позовної заяви. Тому, суд першої інстанції неправомірно застосував положення ч.3 ст. 1268 ЦК України, щодо прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також положення ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оскільки позивачем суду на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не було надано доказів, рішення суду про задоволення його вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, судом при ухваленні незаконного рішення було порушено права та законні інтереси особи, яка не брала участі у справі, однак мала бути залучена до неї, що вбачається з наступного. Так, з наданих до апеляційної скарги документів вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином та відповідно спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження (а.с. 54-55). На момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав разом з нею, що підтверджується копією його паспорту, копією довідки КП «ЖЕО №2», №1001 від 06.04.2021 року, а тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вважається таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України він не подавав заяву про відмову від спадщини. Таким чином, оскаржуване судове рішення стосується спадкового майна ОСОБА_3 , на яке претендує ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом, а відтак оскаржуване судове рішення стосується його прав та інтересів у зв`язку з чим він мав бути залучений до участі у даній справі. Однак, позивач достеменно знаючи про наявність іншого спадкоємця ОСОБА_1 , який до того ж був зареєстрований разом зі спадкодавцем, та є його рідним братом, взагалі не залучив його до участі у справі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, та є таким, що безумовно порушує права та законні інтереси апелянта ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у розгляді справи), оскільки цим рішенням на підставі недостовірних даних його було позбавлено можливості належним чином оформити свої спадкові права після смерті його матері - ОСОБА_3 . Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 рокуз ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача. При подачі апеляційної скарги до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 321,90 грн. Враховуючи, що вказаною постановою суду у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 321,90 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого апеляційну скаргу подано його представником - адвокатом Сидоренко Іриною Олександрівною - задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року- скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Гожулівської сільської ради Полтавського району та області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 321,90 (триста двісті одну) гривню 90 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2021 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.А. Гальонкін ______________ Л.М. Хіль