Постанова 4816 № 588/1068/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м.Суми Справа №588/1068/20 Номер провадження 22-ц/816/2460/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року в складі судді Щербаченко М.В. ухваленого в м.Тростянець, повний текст якого складено 23 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву, в якій підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послу, Тарифами, які викладені на сайті позивача, складають між ним та банком договір про надання батьківських послуг. Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 31 травня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 38621 грн 46 коп., яка складається із: 32435 грн 74 коп. заборгованість за кредитом, 3720 грн 41 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 150 грн пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1815 грн 31 коп. штраф (процентна складова). Посилаючись на вищевикладене, просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 38621 грн 46 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто усіх істотних його умов, проте відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав та не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом. Вказував, що випискою про рух коштів підтверджується отримання позичальником кредитного ліміту на кредитну картку та користування кредитними коштами. Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 18). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. В анкеті-заяві не вказана сума бажаного кредитного ліміту, тип кредитної картки, термін дії, розмір процентів за користування кредитом або інші умови кредитування. До позовної заяви банк також додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку» (а.с. 19-73). З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні картки: номер НОМЕР_1 з датою відкриття 19 вересня 2016 року із терміном дії грудень 2019 року, номер НОМЕР_2 з датою відкриття 19 жовтня 2018 року, терміном дії серпень 2022 року (а.с. 17). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2020 року становить 38621 грн 46 коп., яка складається із: 32435 грн 74 коп. заборгованість за кредитом, 3720 грн 41 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 150 грн пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1815 грн 31 коп. штраф (процентна складова) ( а.с. 6-11). Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, умов щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) тощо, при цьому фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуто банку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини того, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, та дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 вересня 2016 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку. З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 06 вересня 2016 року відсутні будь-які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів. Із виписки про рух коштів та види трансзакцій за кредитною карткою ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття готівки, оплати товарів, послуг зв`язку, регулярного списання платежів на оплату комунальних послуг, а також повертав використані ним кредитні кошти. Судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно спрямовувались кошти, які сплачував позичальник, на оплату відсотків, а також пені, що не передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору, та які безпідставно банком не зараховувалися у повному обсязі на оплату зобов`язань відповідача за тілом кредиту. Враховуючи встановлене та положення ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, погашення процентів за користування кредитом за рахунок кредита прямо порушує ст. 1049 ЦК України. Отже як убачається з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2016 року та виписки про рух коштів за кредитною карткою ОСОБА_1 , відповідачем добровільно повернуто банку фактично отримані та використані кошти. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк». Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим,ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю.Кононенко С.С.Ткачук