Постанова 4816 № 588/2046/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м.Суми Справа №588/2046/19 Номер провадження 22-ц/816/1331/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 березня 2020 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого в м. Тростянець, повний текст якого складено 01 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51826 грн 58 коп. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 лютого 2016 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15000 грн. Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за до 51826 грн 58 коп., у тому числі: 37248 грн 53 коп. - заборгованість за кредитом; 9636 грн 29 коп - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1997 грн. 64 коп - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2444 грн 12 коп. - штраф (процентна складова). Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 26 березня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед банком та виконання умов договору належним чином. Крім того, судом не перевірено розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання за угодою. Вказувало, що клієнтом не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання з карти, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера). Отже, держатель платіжної карти зобов`язаний зберігати платіжну карту та інформацію, яка дає змогу користуватися нею, контролювати рух коштів за своїм картковим рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем. Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомився та згодна з його умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua (а.с. 10). До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 11, 12-28). Номер виданої кредитної картки, термін її дії та з якими саме затвердженими Умовами і Правилами, тарифами ознайомлена відповідач та дала на них згоду, у анкеті-заяві, не зазначено. Згідно з довідкою, наданою АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 було видано дві кредитні картки № НОМЕР_1 із терміном дії 09/21, № НОМЕР_2 із терміном дії 10/22 (а.с. 105). Відповідачем не заперечувався факт отримання указаних кредитних карток та використання коштів з карти № НОМЕР_1 до 01 жовтня 2018 року. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 02 лютого 2016 року станом на 18 серпня 2019 року становить 51826 грн 58 грн., яка складається з наступного: 37248 грн 53 коп. - заборгованість за кредитом; 9636 грн 29 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 1997 грн 64 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 2444 грн 12 коп.- штраф (процентна складова) (а.с. 8-9). З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по кредитних картках, виданих ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість за тілом кредиту виникла 20 жовтня 2018 року (а.с.88, 89). З виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та листа АТ КБ «ПриватБанк» від 19 березня 2020 року №31467-ВБ вбачається, що 20 жовтня 2018 року через співробітників підтримки 3700 на рахунок отримувача ПАТ «ПУМБ» проведено такі зарахування: - о 23 год. 03 хв. з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 проведено списання 8203,17 грн. з утриманням комісії, у тому числі 7877,56 грн. з призначенням платежу «Оплата за орендну плату ОСОБА_2 дог. № 358281 ; - о 23 год. 32 хв. з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 проведено списання 13808,03 грн. з утриманням комісії, у тому числі 13583,77 грн. з призначенням платежу «Оплата за будівельні матеріали згідно договору №423871; - о 23 год. 48 хв. з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 проведено списання 5608,46 грн. з утриманням комісії, у тому числі 5383,28 грн. з призначенням платежу «Оплата товару згідно договору №6283811. Також в листі вказано, що картка НОМЕР_4 була заблокована 21 жовтня 2018 року о 09:28:34 за зверненням клієнта (а.с. 137, 139-140). Крім того, згідно з випискою по картці ОСОБА_1 , на її картковий рахунок № НОМЕР_1 20 жовтня 2018 року було зараховано 19250 грн за кредитним договором №18102017163956, а починаючи з 20 листопада 2018 року і до 20 серпня 2019 банком із указаної кредитної картки відповідача самостійно списувався платіж 2582 грн 58 коп. як «Ежемесячный платеж ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про заволодіння невідомою особою шляхом обману грошовими коштами на суму 28178 грн. за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР №12018200270000373 за ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 53). Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому відповідачка не несе відповідальності за платіжну операцію здійснену за допомогою платіжної картки № НОМЕР_1 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9 розділу 6 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, виходячи з вищевикладених норм закону, підставою відповідальності особи-користувача платіжної картки за здійснення несанкціонованих платіжних операцій з її рахунку є її дії чи бездіяльність, що сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні спірних грошових коштів. За приписами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, всупереч вищевказаних вимог закону, не надано суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 ініційовано операції щодо списання коштів з картки № НОМЕР_1 20 жовтня 2018 року на суму 7877 грн 56 коп, 13583 грн 77 коп., 5383 грн 28 коп., у тому числі не надано аудіозапису розмови відповідної особи 20 жовтня 2018 року зі співробітником служби підтримки банку 3700. Також, АТ АБ «ПриватБанк» не надано доказів, що за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 банком було проведено службове розслідування та і на підставі належних доказів банком не встановлено обставини несанкціонованого зняття 20 жовтня 2018 року з кредитного рахунку відповідача кредитних коштів. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що 20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 укладено кредитний договір №18102017163956 та нею отримано кошти в сумі 19250 грн та оформлено послугу «Миттєва розстрочка». Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера, або іншої інформації, яка давала б змогу ініціювати іншій особі спірні платіжні операції. Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомляла банк та правоохоронні органи про безпідставне списання коштів з кредитної картки № НОМЕР_1 , а тому вона не несе відповідальності за здійснені 20 жовтня 2018 року платіжні операції. Крім того, з наданої банком виписки про рух коштів по кредитних картках, виданих ОСОБА_1 вбачається, що відповідач після 01 жовтня 2018 року кредитними картками не користувалась, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 нарахованої банком заборгованості в сумі 51826 грн 58 коп. (а.с.88, 89). Отже, за встановлених обставин та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, виходячи із оскарженої частини рішення суду, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 26 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: С.Г.Хвостик Т.А.Левченко