Постанова 4816 № 588/2027/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м.Суми Справа №588/2027/19 Номер провадження 22-ц/816/1405/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого в м. Тростянець, повний текст якого складено 14 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 27 вересня 2010 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2400 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором станом на 30 вересня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 46486 грн 08 коп., яка складається із: 775 грн 13 коп. заборгованість за кредитом; 39665 грн 73 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3355 грн 41 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 2189 грн 81 коп. штраф (процентна складова). Посилаючись на вищевикладене, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 46486 грн 08 коп. та судові витрати. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто усі істотні умови договору. Відповідачу двічі було перевипущено кредитну картку, востаннє №4149437857219065 було відкрито 01 жовтня 2015 року, зі строком дії березень 2019 року, що підтверджується довідкою про строк дії картки, яка міститься у матеріалах справи. Зазначало, що відповідача була ідентифіковано 27 вересня 2010 року, тому при перевипуску картки 01 жовтня 2015 року підписання нової анкети не потрібно. Крім того, відповідно до виписки по кредитному рахунку відповідачу у період часу з 16 жовтня 2010 року по 27 грудня 2015 року було нараховано бонуси за покупки, що спростовує висновок суду першої інстанції щодо факту не отримання відповідачем нової кредитної картки. Вказувало, що належним доказом надходження та витрачання коштів відповідачем кредитних коштів є виписка по кредитному рахунку, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами на загальну суму 58317 грн та частково погашав заборгованість на загальну суму 14520 грн 73 коп., що свідчить про наявність заборгованості відповідача перед банком. Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку(а.с. 10). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомився та згоден з його умовами, що підтвердив своїм підписом у заяві. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником, базова відсоткова ставка по кредитному ліміту становить 3% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, що має бути сплачений не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним; за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена пеня у розмірі : пеня 1 (базова відсоткова ставка за договором/30 обчислюється за кожен день прострочення кредиту) + пеня 2 (1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується раз на місяць); за несвоєчасне погашення заборгованості, ніж на 30 днів передбачений штраф 500 грн + 5% від заборгованості (а.с. 11). До позовної заяви банком також додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 12 - 35). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2019 року становить 46486 грн 08 коп., яка складається із: 775 грн 13 коп. заборгованість за кредитом; 39665 грн 73 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3355 грн 41 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 2189 грн 81 коп. штраф (процентна складова). З довідки наданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 було видано наступні картки: 27 вересня 2010 року картку № НОМЕР_1 з терміном дії до червня 2014 року включно, та 01 жовтня 2015 року №4149437857219065 з терміном дії до 03 березня 2019 року включно (а.с. 89). ОСОБА_1 , в суді першої інстанції заперечив факт отримання кредитної картки № НОМЕР_2 . Судом встановлено, що з 28 вересня 2010 року по 01 грудня 2013 року ОСОБА_1 користувався кредитною карткою № НОМЕР_1 шляхом зняття готівки у банкоматі, поповнення рахунку мобільного телефону готівковими коштами через термінал самообслуговування чи у відділенні банку (а.с.84-88). Із наданих позивачем розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів та види транзакцій за основною кредитною карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що 16 жовтня 2015 року, 21 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 29 лютого 2016 року, 17 листопада 2016 року, 19 грудня 2016 року та 28 серпня 2018 року було здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості на загальну суму 6003 грн 27 коп. шляхом списання банком вказаної суми з дебетової картки відповідача для виплат (а.с. 7-9, 84-88). Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що сума сплачених ОСОБА_1 після 30 червня 2014 року у рахунок погашення коштів в розмірі 6003 грн 27 коп. перевищує суму боргу за тілом кредиту у розмірі 775 грн 13 коп., 347 грн 59 коп. відсотків за користування кредитом та 500 грн пені, на момент закінчення строку дії кредитного договору від 27 червня 2010 року. Крім того, позивачем не доведено, що між сторонами виникли договірні відносини після 30 червня 2014 року. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як убачається з матеріалів справи, за кредитним договором від 27 вересня 2010 року ОСОБА_1 отримано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 30 червня 2014 року включно. Станом на 30 червня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 775 грн 13 коп., за відсотками за користування кредитом 347 грн 59 коп., за пенею - 500 грн. Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами склалися договірні відносини з 01 липня 2014 року. Колегія суддів не бере до уваги докази подані апелянтом до апеляційного суду, які не були предметом дослідження судом першої інстанції , оскільки вони були подані з порушенням норм процесуального законодавства. З матеріалів справи вбачається, що банком з 01 липня 2014 року, тобто після закінчення строку дії картки № НОМЕР_1 , продовжувались нараховуватись відсотки за користування кредитом, пеня та штрафи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла правового висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування банком відсотків на суму кредиту та неустойки після 30 червня 2014 року є вірним. З матеріалів справи вбачається, АТ КБ ПриватБанк» у період з 16 жовтня 2015 року по 28 серпня 2018 року здійснював автоматичне погашення простроченої заборгованості на загальну суму 6003 грн 27 коп. шляхом списання вказаної суми з картки відповідача для виплат. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 775 грн 13 коп., за відсотками за користування кредитом 347 грн 59 коп., за пенею 500 грн., всього 1622 грн 72 коп., оскільки вказана сума заборгованості за кредитом була погашена відповідачем. Отже, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: Т.А.Левченко С.Г.Хвостик