Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26736/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26736/20 Головуючий у 1 інстанції - Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В, за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив: - зупинити дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою голови Державної інспекції містобудування України». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої до подання позовної заяви, відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що заявник має намір звернутися до суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державної інспекції містобудування України». В обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає про очевидну протиправність індивідуального акту - розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1294-р в контексті недотримання критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, а також зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Умови та порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Як вбачається із заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів очевидною протиправністю розпорядження відповідача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що протиправність розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою голови Державної інспекції містобудування України» можливо встановити виключно на підставі дослідження усіх матеріалів справи та аналізу норм права, що за своєю суттю є вирішенням справи по суті позовних вимог. За таких умов, колегія суддів вважає, що у межах розгляду даної заяви судом не може бути дана оцінка протиправності рішення відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим і не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на який він посилався у своїй заяві. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наслідки оскаржуваного рішення є юридичними, тобто зворотними, а тому незабезпечення позову істотно не ускладнить виконання рішення суду, яким буде вирішено спір по суті. Щодо співмірності запропонованих позивачем заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, колегія суддів зазначає наступне. За змістом ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1294-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою голови Державної інспекції містобудування України», зумовлює подальше виконання ОСОБА_1 повноважень голови Державної інспекції містобудування України. При цьому, якщо за результатами розгляду справи по суті буде прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, то правомірність дій та правочинів, вчинених позивачем від імені Державної інспекції містобудування України під час дії заходів забезпечення, може бути поставлена під обґрунтований сумнів. За таких обставин запропонований позивачем захід забезпечення позову не передбачає забезпечення «справедливого балансу» між інтересами особи і суспільства. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним ОСОБА_1 шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, у зв`язку із чим висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову є правильними. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 24.12.2020.