Постанова 4855 № 320/3509/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3509/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Шурка О.І., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного підприємства фірми «Каменяр» про стягнення податкового борга, за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірми «Каменяр» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулось у суд з позовом до Приватного підприємства «Каменяр» (далі - відповідач, ПП «Каменяр») про стягнення податкового борга в сумі 387672,44 грн., який утворився у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань з податка на додану вартість. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не з`ясовано наявність у відповідача заборгованості по сплаті грошових зобов`язань з податка на додану вартість, оскільки визначені у податкових деклараціях суми були оплачені підприємством своєчасно. Також наголошує, що інформація в обліковій картці не відповідає дійсності, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій податкового органа. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. До того ж, на момент подання позову, рішення суду, на яке посилається відповідач, виконано. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підсттаві пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу стало не проведення позивачем оплати грошових зобов`язань, визначених у деклараціях з податка на додану вартість за березень, квітень, травень та червень 2019 року, а також у податкових повідомленнях - рішеннях від 15 квітня 2019 року №0064755405 та від 02 грудня 2019 року №0152325404. Зазначені податкові повідомлення - рішення, а також податкова вимога від 07 грудня 2018 року №454444-54 були направлені відповідачу, однак повернулись без вручення на адресу податкового органа з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого терміна зберігання». Згідно інтегрованої картки платника на день звернення до суду з відповідним позовом за відповідачем обліковується недоїмка, яка жодного разу у повному обсязі погашена не була. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його добровільного погашення, такий борг підлягає стягненню в судовому порядку. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За правилами підпункта 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Як передбачено підпунктом 14.1.39. пункта 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.157 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, зокрема і з податка на нерухоме майно, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим. Виходячи із визначення, зазначеного у підпункті 14.1.175. пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункта 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Таким чином узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статуса податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду. Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункта 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Разом з тим, спеціальною нормою, а саме підпунктом 266.10.1 пункта 266.10 статті 266 ПК України, визначено, що податок на нерухоме майно сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При цьому абзацом 2 пункта 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до вимог пункта 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2). За правилами пункта 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Підпунктом 20.1.34 пункта 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, яким визначено до сплати податок на нерухоме майно, або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового борга, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факта її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факта; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового борга на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що облікована в інтегрованій картці сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №810/5129/14, яка набрала законної сили 23 лютого 2015 року, встановлено протиправність дій податкового органа щодо ненадання статусу податкової звітності уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податка на додану вартість ПП фірми «Каменяр», у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2011 року по травень 2014 року. За наслідками подання таких уточнюючих розрахунків, ПП фірма «Каменяр» мало намір реалізувати право на податковий кредит у сумі 250000,00 грн., що мало наслідком зменшення податкових зобов`язань з відповідного податка. Саме неврахування уточнюючих розрахунків слугувало безпідставному, на переконання відповідача, нарахуванню штрафних санкцій податковим повідомленням - рішенням від 02 грудня 2019 року №0152325404. Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладеного, зокрема, звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №810/5129/14, звернення до суду з метою оскарження податкових повідомлень - рішень, якими визначені суми штрафних санкцій заявлених до стягнення у даній справі, та податкової вимоги, направлення якої обумовило подання даного позову. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не зазначено доводів, а судом не встановлено обставин, які б вказували на недотримання позивачем встановленої Податковим кодексом України процедури стягнення податкового борга у сумі, заявленій до стягнення, відсутності узгодження такої, або про сплату відповідного штрафа відповідачем. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №810/1760/17 та від 12 грудня 2019 року у справі №500/960/19. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Каменяр» залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко О.І. Шурко