Постанова КГС ВС № 910/8302/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/8302/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є., за участю представників сторін: ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" - Черненко В.А. (дов. від 04.05.2020 б/н), Державного концерну "Укроборонпром" - Глотової С.О. (дов. від 03.09.2020 №Д-1351/2020/1), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/8302/18 за позовом Державного концерну "Укроборонпром" до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Техімпекс" 2) Державного підприємства "СЕТАМ" 3) Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", про визнання недійсними електронних торгів, - ВСТАНОВИВ Зміст і підстави позовних вимог. Історія справи У червні 2018 Державний концерн "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром", Концерн) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (ділі - ТОВ "НВК "Техімпекс") та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") про визнання недійсними результатів електронних торгів щодо продажу арештованого майна Державне підприємство "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" (далі - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння"), які відбулись 11.04.2018 за лотами : - № 271055, стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 № 24363 (протокол проведення електронних торгів № 326309); - № 271056, стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 № 24362 (протокол проведення електронних торгів № 326310). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" входить до складу ДК "Укроборонпром", тому Концерн є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, проте майно, що належить ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", в порушення вимог Закону, було незаконно арештовано та продано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області спірних на електронних торгах. При цьому, як зазначено в позовній заяві, відчуження цього майна порушує технологічний цикл виробництва, зменшує товарну продукцію і, як наслідок, недоотримання очікуваних надходжень, непогашення кредиторської заборгованості боржника - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", що в свою чергу зашкодить повному і якісному виконанню плану санації та може призвести до ліквідації оборонного підприємства. Крім того, позивач вказував на те, що під час підготовки та організації спірних електронних торгів було допущено порушення Порядку реалізації арештованого майна. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 у справі №910/8302/18 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 касаційну скаргу ДК "Укроборонпром" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 у справі №910/8302/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду касаційної інстанції від 31.07.2019 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи дану справу та вирішуючи спір не враховано вимоги статей 17, 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), та належним чином не перевірено, чи була передбачена планом санації, затвердженим у справі про банкрутство ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", реалізація майна боржника, а саме, стендів обкаточно-тормозних КИ 5274 № 24363, КИ 5277 №24362, що були продані на спірних електронних торгах та сама можливість реалізації даного майна; не було перевірено та не надано належної оцінки наявності повноважень у Загвоздіна С.О. на погодження переліку майна боржника на реалізацію у виконавчому провадженні, як керуючим санації боржника ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", не було належним чином перевірено дотримання, при проведенні електронних торгів, вимог статей 15, 32, частини 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831/15 від 29.09.2016, зареєстрованого в Міністерства юстиції України №1301/29431 від 30.09.2016 щодо вартості арештованого майна; - не враховано статусу підприємства боржника і вирішено спір без урахування вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 21.11.2001 та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012, який набрав чинності з 01.01.2013 та зазначеним обставинам не було надано ніякої оцінки. Відповідно до висновків Верховного Суду, вирішуючи спір про визнання недійсними торгів, суд повинен належним чином встановити наявність порушення норм Закону про банкрутство при проведенні торгів, водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2019 прийнято справу №910/8302/18 до нового розгляду. 27.09.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції за новим розглядом справи Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 29.12.2010 № 1221, з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово технічному співробітництві з іноземними державами утворено ДК "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 374, якою внесено зміни до постанови КМУ від 29.12.2010 № 1221, до складу ДК "Укроборонпром" включено, зокрема ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", частка державної власності у статутному фонді якого становить 100% і яке 06.04.2012 передане із сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром", про що складено акт приймання передачі державного підприємства. У провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - ВПВР ГТУЮ) перебуває зведене виконавче провадження №32377267 про стягнення з ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" заборгованості на користь стягувачів на суму 6234060,00 грн, з яких по виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1 002 304,00 грн. 08.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № 32377267, відповідно до якої описано та арештовано з-поміж іншого наступне майно: стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 № 24363 та стенд обкаточно тормозний КИ 5277 № 24362. Постановою державного виконавця ВПВР ГТУЮ 13.02.2018 у зазначеному виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності ФОП Дубика О.О. та зобов`язано останнього надати звіт/висновок визначення ринкової вартості арештованого майна. Згідно звіту про незалежну оцінку рухомого майна у кількості 44-х найменувань, що належить ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", зокрема, визначено, що ринкова вартість стенду обкаточно-тормозного КИ 5274 № 24363 становить - 28 000 грн; стенду обкаточно-тормозного КИ 5277 №24362 становить - 28 000 грн. 21.03.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження АСВП № 32377267 повідомлення про оцінку майна від 13.03.2018 № 2303 проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О. Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошти" таке повідомлення отримано ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" 22.03.2018 о 22:00 год. Також, 22.03.2018 на офіційному веб сайті ДП "СЕТАМ" розміщені оголошення про продаж майна - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", а саме стенду обкаточно-тормозного КИ 5274 № 24363 (лот № 271055) зі стартовою ціною 28 000 грн; стенду обкаточно-тормозного КИ 5277 № 24362 (лот № 271056) зі стартовою ціною 28 000 грн. 11.04.2018 відбулись електронні торги з реалізації майна ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", на яких було реалізовано стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 № 24363 (лот № 271055) за ціною 28 000 грн, стенд обкаточно-тормозного КИ 5277 № 24362 (лот № 271056) за ціною 28 000 грн, переможцем стало ТОВ "НВК "Техімпекс", про що 23.04.2018 складено акти про проведення електронних торгів. При цьому, розглядаючи дану справу судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2012 ухвалою Господарського суду Чернігівської області порушено провадження у справі № 5028/4/18б/2012 про банкрутство ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", за заявою керівника боржника -ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", з метою проведення керівником процедури санації, на підставі статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (в редакції до 19.01.2013). Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2012 відкрито процедуру санації боржника - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", а 17.12.2013 ухвалою суду першої інстанції затверджено план санації цього боржника. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що стенди обкаточно-тормозні КИ 5274 № 24363 та КИ 5277 № 24362, які були реалізовані за результатами оскаржуваних торгів, не були включені до переліку майнових активів для продажу в межах процедури санації та є такими, що відносяться до основних фондів підприємства, відповідно задіяні у виробничому процесі та реалізації плану санації боржника та є майном, необхідним для подальшого провадження виробничої діяльності ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" у постсанаційний період. При цьому, ухвалою господарського суду від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 заяву розпорядника майна ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" арбітражного керуючого Карлової І.В. про скасування постанови про опис та арешт майна боржника залишено без задоволення. Іншою ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" Гордєєва О.Л. в частині зняття арешту, накладеного на стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 №24363 та стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 № 24362, накладений постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. в межах виконавчого провадження ЗВП № 32377267 від 08.02.2018. Відмову мотивовано тим, що в результаті реалізації майна на торгах арешт знято в результаті продажу майна та переходу права власності на таке майно до переможця торгів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 позов задоволено повністю; визнано недійсними електронні торги з продажу арештованого майна ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", які відбулись 11.04.2018, за лотами № 271055 стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 №24363 (протокол проведення електронних торгів № 326309) та № 271056 стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 №24362 (протокол проведення електронних торгів № 326310). Вирішено питання розподілу судового збору. За висновками місцевого суду, оскільки реалізоване на торгах спірне майно не було включено до переліку майнових активів для продажу в межах процедури санації, тому стенди обкаточно-тормозні КИ 5274 № 24363 та КИ 5277 №24362, які були реалізовані за результатами оскаржуваних торгів, є такими, що відносяться до основних фондів підприємства, відповідно задіяні у виробничому процесі та реалізації плану санації боржника та є майном, необхідним для подальшого провадження виробничої діяльності ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" у постсанаційний період. Разом з тим, незважаючи на наявність непогашеної заборгованості Боржника по заробітній платі, накладення державним виконавцем арешту на спірне майно, в силу положень статей 17, 53 Закону про банкрутство обов`язково мало відбуватись за попереднім погодженням з розпорядником майном та керуючим санацією боржника в межах процедури санації, з обов`язковим встановленням наявності (відсутності) перешкод виконанню плану санації в разі продажу такого майна, врахуванні інтересів конкурсних кредиторів тощо. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішення також зазначено, що положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно боржника, перебуваючого в санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження дії мораторію на відповідні вимоги, в тому числі і вимоги по заробітній платі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 апеляційні скарги ТОВ "НВК "Техімпекс", Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції та ДП "СЕТАМ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 у справі №910/8302/18 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні погодився з позицією суду першої інстанції та вказав, оскільки доказів погодження господарським судом, який розглядає справу про банкрутство боржника, здійснення накладення арешту на спірне майно матеріали справи не містять, тому арешт, накладений 08.02.2018 постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. на спірне майно, накладено неправомірно (не в межах процедури санації). Відтак, незважаючи на дотримання в подальшому процедури реалізації арештованого майна, позовні вимоги ДК "Укроборонпром" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "НВК "Техімпекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/8302/18. Посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, скаржник просить Суд її скасувати та направити справу на новий розгляд. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки, які зроблені у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №923/970/16, від 15.01.2019 у справі №910/3192/18, від 29.01.2019 у справі №916/436/18, а також Верховного Суду України від 24.12.2012 у справі № 6-116цс12, від 23.09.2014 у справі № 3-112гс14, від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, від 29.06.2016 у справі №6-547цс16. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ДК "Укроборонпром" просить Суд відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Також, до суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення від ДП "СЕТАМ", у яких останній просить Суд скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ДК "Укроборонпром". РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Касаційне провадження. Розгляд клопотань Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8302/18 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.10.2020. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВК "Техімпекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/8302/18; призначено до розгляду на 02.12.2020 о 11:00. 02.12.2020 до початку судового засідання на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "НВК "Техімпекс" надійшла заява про зміну предмету касаційної скарги, в якій скаржник просить прийняти дану заяву до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/8302/18 та направити справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "НВК "Техімпекс" на 16.12.2020 о 14:30 год. У судове засідання 16.12.2020 з`явилися представники ТОВ "НВК "Техімпекс" - Черненко В.А. та Державного концерну "Укроборонпром" - Глотова С.О., які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших повноважних представників учасників справи. При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Щодо заяви ТОВ "НВК "Техімпекс" про зміну предмета касаційної скарги Керуючись нормами процесуального закону, колегія суддів враховує, що заява ТОВ "НВК "Техімпекс" про зміну предмету касаційної скарги не є за своїм характером заявою про зміну предмета позову, що прямо заборонено нормами статті 300 ГПК України, натомість за своїм змістом є уточненням вимог касаційної скарги заявника. Оскільки вказана заява надійшла до початку розгляду справи по суті, Суд вважає за можливе її врахувати. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке. Предметом даного спору є позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними. При цьому, об`єктом продажу на спірних торгах було майно боржника - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", щодо якого ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2012 порушено провадження у справі № 5028/4/18б/2012 про банкрутство з метою проведення керівником процедури санації, на підставі статті 53 Закону банкрутство (в редакції цього Закону до 19.01.2013). Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання правочину недійсним. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.20111 №374, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1221 до складу "Укроборонпром" включено, зокрема, ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" (частка державної власності у статутному фонді якого становить 100%), а 06.04.2012 передане із сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром". Відповідно до статті 46-2 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ від 04.11.2012, що застосовується до боржника) для цілей цього Закону підприємствами оборонно-промислового комплексу визнаються державні підприємства, включені до складу ДК "Укроборонпром". При розгляді справи про банкрутство підприємств учасником провадження у справі про банкрутство підприємства оборонно-промислового комплексу додатково визнається ДК "Укроборонпром". Враховуючи наведене, ДК "Укроборонпром" є належним та повноважним учасником у справі про банкрутство ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", який відповідно наділений правом оскаржувати дії, вчинені щодо майна державного підприємства-боржника у даній справі. Крім того, Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» (набрав чинності 09.07.2011) визначено особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» до об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу ДК "Укроборонпром". Статтею 3 цього Закону встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є Кабінет Міністрів України та ДК "Укроборонпром". Згідно зі статтею 4 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» ДК "Укроборонпром" є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Права та обов`язки ДК "Укроборонпром" в процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» та статутними повноваженнями. Таким чином, наведені повноваження ДК "Укроборонпром" є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до компетенції ДК "Укроборонпром" віднесені повноваження з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, одним із яких є ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", а тому Концерн наділений відповідним правом, зокрема, щодо оскарження до суду продажу майна вказаного боржника та визнання недійсними результатів спірних електронних торгів. Так, суд апеляційної інстанції доречно врахував щодо можливості звернення з відповідним позовом ДК "Укроборонпром" правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.05.2018 та від 10.10.2019 у справі №918/376/17, від 12.12.2019 у справі №910/17383/18, від 05.03.2020 у справі № 910/7295/20. Щодо суті позовних вимог ДК "Укроборонпром" про визнання електронних торгів недійсними, колегія суддів враховує таке. Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору купівлі продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлі продажу, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі продажу або не випливає з їхньої суті (частина четверта статті 656 ЦК України). Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку проведення торгів. Щодо дотримання вимог до процедури та порядку проведення публічних торгів нормам загального права Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, у провадженні ВПВР ГТУЮ у Чернігівській області перебуває зведене виконавче провадження №32377267 про стягнення з Державного підприємства "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" заборгованості на користь стягувачів на суму 6234060,00 грн, з яких заборгованість зі сплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1 002 304,00 грн. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". У разі невиконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, положеннями частин другої-третьої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість виконання цього судового рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При цьому, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що передумовою застосування такого механізму виконання рішення суду є встановлення державним виконавцем наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у визначених нормами пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" випадках. Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 08.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні №32377267, відповідно до якої описано та арештовано з-поміж іншого наступне майно: стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 № 24363 та стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 № 24362. Оскільки передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" обставин на час примусового виконання судового рішення не встановлено, адже у боржника перебувало в наявності майно, на яке можливо було звернути стягнення, тому судами попередніх інстанцій правомірно зазначено в оскаржуваних рішеннях, що підстави для застосування головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. положень статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у такому випадку були відсутні. Також, оскільки метою реалізації майна на спірних торгах було саме погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" щодо мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств не поширюється на вказані правовідносини. Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що арешт на вищевказане майно накладено виконавцем у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, з матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 13.02.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП Дубика О.О. для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 32377267, та зобов`язано вказаного суб`єкта оціночної діяльності надати звіт/висновок визначення ринкової вартості арештованого майна. На виконання вищевказаної постанови державного виконавця, 12.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О. надано Звіт про незалежну оцінку належного ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" рухомого майна у кількості 44-х найменувань, відповідно до якого ринкова вартість стенду обкаточно-тормозного КИ 5274 № 24363 становить 28 000,00 грн, стенду обкаточно- тормозного КИ 5277 № 24362 - 28 000,00 грн. 21.03.2018 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження АСВП № 32377267 повідомлення про оцінку майна від 13.03.2018 № 2303, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП Дубиком О.О. Відповідно до інформації з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", місцевий та апеляційний суди встановили, що зазначене повідомлення про оцінку майна отримано боржником - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" 22.03.2018 о 22:00 год. Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з констатацією судами попередніх інстанцій того, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного надсилання повідомлення про оцінку майна державним виконавцем на адресу сторін зведеного виконавчого провадження, а саме з порушенням строку, встановленого частиною п`ятою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Разом із тим, Порядок реалізації арештованого майна регулюється правилами проведення електронних торгів затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016. Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення електронних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на електронних торгах і відсилають до інших нормативно - правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення електронних торгів із реалізації арештованого майна. Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Таким чином, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів, які не стосуються правил проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15-ц та від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17. Враховуючи наведені правові висновки, колегія суддів погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами щодо того, що порушення державним виконавцем строків надсилання боржнику повідомлення про оцінку його майна та незгода позивача з оцінкою майна не є достатньою підставою для визнання електронних торгів недійсними, з огляду на об`єктивну можливість скористатись гарантованим правом сторони виконавчого провадження на оскарження такої оцінки та захисту порушеного права, в тому числі і на отримання додаткового строку на оскарження шляхом звернення до державного виконавця з заявою про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з наявністю обставин, внаслідок виникнення яких сторона була позбавлена можливості скористатися правами, наданими цим Законом (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження"). Враховуючи, що відкладення виконавчих дій є правом, а не обов`язком державного виконавця, а відповідну заяву боржником до відділу примусового виконання рішень подано не було, як встановлено судами попередніх інстанцій, тому Суд не заперечує висновок цих судів щодо того, що підстави у державного виконавця для винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій були відсутні. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що зроблена Приватним підприємством "Агенство по експертній оцінці майна "Дисконт-К" на замовлення боржника оцінка спірного майна, а саме стендів обкаточно-тормозних КИ5274 та КИ5277 від 04.04.2018, не спростовує викладені у звіті про оцінку вказаного майна висновки суб`єкта оціночної діяльності ФОП Дубика О.О., складеного на виконання постанови державного виконавця 12.03.2018 і чинного на час проведення торгів. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, подальший продаж майна Організатором електронних торгів (Державним підприємством "СЕТАМ") відбувся у відповідності до вимог Порядку реалізації арештованого майна та Закону України "Про виконавче провадження". Однак, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що особливість вирішення даного спору полягає у тому, що суд повинен належним чином встановити відповідність процедури та порядку проведення торгів, в тому числі, вимогам Закону про банкрутство, оскільки на момент накладення арешту на майно та його подальшого продажу на спірному аукціоні, до власника цього майна застосовувались процедури банкрутства, зокрема процедура санації. Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває у особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012. Щодо дотримання вимог до процедури та порядку проведення публічних торгів нормам спеціального права (Закону про банкрутство) Як зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовна заява ДК "Укроборонпром" про визнання недійсними електронних торгів з продажу майна боржника - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння". Судами попередніх інстанцій, під час розгляду цієї справи, встановлено, що провадження у справі про банкрутство ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" було порушено 16.11.2012 в порядку статті 53 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013). За тим, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2012 відкрито процедуру санації боржника - ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння", а 17.12.2013 ухвалою цього суду затверджено план санації цього боржника. У відповідності до частини третьої статті 53 Закону про банкрутство, після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Під санацією згідно абзацу 12 частини першої статті 1 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013, що застосовується до боржника) розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та(або) зміну організаційно - правової та виробничої структури боржника. Частиною шостою статті 12 Закону про банкрутство у зазначеній редакції встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) з дня винесення ухвали про санацію, зокрема, арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Таким чином, колегія суддів вважає, що особливістю реалізації активів боржника на стадії санації є те, що відчуження майна боржника здійснюється відповідно до умов плану санації, затвердженого судом, до якого також включаються умови задоволення вимог кредиторів по заробітній платі, на які не поширюється дія мораторію. Досліджуючи правовідносини накладення виконавцем арешту на майно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства на стадії санації, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2020 у справі №910/7295/18, та зазначає наступне. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Пунктом 8 частини першої статті 34 цього Закону передбачено обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження у випадку затвердження плану санації боржника до відкриття (порушення) провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо стягувач включений до плану санації. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадках судової чи досудової санації. Зокрема, у випадку введення судової санації щодо боржника, частиною четвертою статті 17 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) передбачено заборону щодо будь-яких дій щодо розпорядження майном боржника поза межами процедури банкрутства та можливість накладення обмежень щодо розпорядження майном боржника виключно судом у межах процедури санації, за умови, що вони не перешкоджають виконанню плану санації. Отже, виконавець може здійснювати виконавчі дії щодо примусового продажу майна боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство на звернення стягнення на конкретне майно боржника. У межах судового контролю у процедурі санації встановлено дві форми судового впливу: накладення арешту та встановлення інших обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном. Сутність встановлення таких форм судового контролю полягає у забезпеченні оптимального балансу майнових інтересів боржника, який виражається у можливості продовження виробничої діяльності, та його кредиторів. При цьому, термін «встановлення обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном» включає у себе такі обмеження, які суд вважає за потрібне встановити у залежності від індивідуальних економічних показників боржника з урахуванням можливості відновлення платоспроможності останнього як загальної мети процедури санації. У даному випадку, суд констатує, що статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено накладення арешту на майно, що підлягає реалізації у межах виконавчого провадження як обов`язкову стадію забезпечення виконання судового рішення. Водночас такий арешт повинен накладатися щодо майна боржника, який знаходиться у процедурі санації, з огляду на особливості процедури санації як економічно-юридичного інституту відновлення платоспроможності боржника. Неврахування таких особливостей становитиме непропорційне втручання у право боржника на майно, оскільки майнова основа боржника забезпечує сталість суспільних відносин не лише у виробничій сфері, а й у соціальній сфері, оскільки нормальне виробниче функціонування боржника забезпечує, зокрема, гарантії оплати праці його працюючих робітників тощо. Вирішуючи питання співвідношення частини четвертої статті 17 Закону про банкрутство та статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд вважає, що надання судом у справі про банкрутство на стадії санації згоди на арешт та реалізацію майна боржника становить собою гарантію пропорційного втручання держави у право на майно останнього з огляду на необхідність встановлення в межах процедури санації обставин неперешкоджання реалізації майна боржника виконанню плану санації та несуперечності інтересам конкурсних кредиторів. Надання такої згоди не звільняє виконавця від подальшого винесення постанови про арешт майна боржника задля забезпечення його реалізації у межах виконавчого провадження. При цьому надання згоди судом на реалізацію майна боржника, який знаходиться у стадії санації, не пов`язується з включенням спірного майна до плану санації. Більше того, відсутність майна, що планується до реалізації, у плані санації боржника як такого, що підлягає реалізації у межах санації, підтверджує необхідність його збереження у межах майнового комплексу боржника задля досягнення фінансового відновлення боржника як мети санації. Це підкреслює необхідність отримання від суду згоди на реалізацію такого майна, оскільки його реалізація без згоди суду створює загрозу виконанню плану санації та інтересам конкурсних кредиторів. Таким чином, колегія суддів зазначає, що положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно боржника, що перебуває в процедурі санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження дії мораторію на відповідні вимоги, в тому числі і вимоги по заробітній платі. При цьому спрямування коштів, отриманих від реалізації спірного майна, на погашення заборгованості боржника по заробітній платі, в іншому порядку, ніж це передбачено Законом про банкрутство та заходами щодо виконання плану санації, за наявності виявлених порушень, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно боржника, що перебуває в процедурі санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження мораторію на відповідні вимоги, в тому числі і вимоги по заробітній платі. Тому положення частини четвертої статті 17 Закону про банкрутство, які є спеціальними у спірних правовідносинах, вимагають попередньої згоди суду на арешт на майно боржника, який перебуває у процедурі санації, та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном. Судами попередніх інстанцій встановлено, що затверджений ухвалою місцевого господарського суду від 17.12.2013 план санації ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" був схвалений зборами кредиторів одноголосно та погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, яким, в даному випадку, відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" є ДК "Укроборонпром". Так, поданий на затвердження суду план визначав наступні джерела надходження коштів для виконання заходів плану санації боржника та задоволення вимог кредиторів: господарську діяльність боржника; реалізацію основних фондів, не задіяних у виробничому процесі та реалізацію металобрухту від списаного та розбракованого за непридатністю до використання застарілого та розукомплектованого обладнання. Отже, планом санації передбачалось проведення виробничої реструктуризації, пов`язаної з відчуженням частини основних фондів, які спрямовуються на реалізацію, та збереження існуючої організації виробництва, оптимізацію тощо. У зв`язку з тим, що заяв від потенційних інвесторів не надійшло, головним джерелом коштів для виконання заходів плану санації визначено їх надходження від реалізації частини майнових активів. При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, розділ 4.5.4. Плану санації "Перелік майна, що пропонується до відчуження" не містить у переліку до реалізації майна, проданого на спірних торгах, а саме: стенду обкаточно-тормозного КИ 5274 № 24363 та стенду обкаточно-тормозного КИ 5277 № 24362. Судами також встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2016 у справі №5028/4/18б/2012 про банкрутство ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" затверджено зміни та доповнення до плану санації боржника, однак оновлений розділ 4.5.4. "Перелік майна, що пропонується до відчуження" нової редакції плану санації також не містив у переліку таких найменувань як стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 №24363 та стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 №24362. З огляду на зазначене, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно зауважено, що реалізоване на торгах спірне майно не було включено до переліку майнових активів для продажу в межах процедури санації, тому стенди обкаточно-тормозні КИ 5274 № 24363 та КИ 5277 №24362, які були реалізовані за результатами оскаржуваних торгів, є такими, що відносяться до основних фондів підприємства, відповідно задіяні у виробничому процесі та реалізації плану санації боржника та є майном, необхідним для подальшого провадження виробничої діяльності ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" у постсанаційний період. Вказане та викладена вище правосуб`єктність у даному спорі ДК "Укроборонпром" спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо того, що судами в оскаржуваних рішеннях не зазначено про те, як саме порушено законні права позивача. На виконання вказівок Верховного Суду, під час нового розгляду справи місцевим господарським судом також встановлено, що матеріали справи не містять письмового погодження за підписом Загвоздіна С.О. з переліком майна боржника для реалізації в межах виконавчого провадження, однак в силу приписів статей 17-18 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) такими повноваженнями в межах процедури санації боржника було наділено керуючого санацією боржника Гордєєва О.Л., розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Карлову І.В. Більш того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що керуючий санацією ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» Гордєєв О.Л. звертався до суду із заявою щодо зняття арешту, накладеного на стенд обкаточно-тормозний КИ 5274 № 24363 та стенд обкаточно-тормозний КИ 5277 №24362 (накладений постановою головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевським О.М. в межах виконавчого провадження ЗВП № 32377267 від 08.02.2018), у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 у справі №5028/4/18б/2012 з підстав того, що в результаті реалізації майна на торгах арешт знято в результаті продажу цього майна та переходу права власності на нього до переможця торгів. Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема щодо відсутності доказів погодження господарським судом, який розглядає справу про банкрутство боржника, здійснення накладення арешту на спірне майно, колегія суддів вважає правомірним висновки цих судів щодо того, що накладення арешту на спірне майно згідно постанови головного державного виконавця ВПВР ГТУЮ Данілевського О.М. від 08.02.2018 відбулось неправомірно (не в межах процедури санації). З огляду на положення частини четвертої статті 17 Закону про банкрутство, які є спеціальними у спірних правовідносинах, та незважаючи на дотримання в подальшому процедури реалізації арештованого майна, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ДК «Укроборонпром» щодо визнання спірних електронних торгів недійсними. При цьому, судами попередніх інстанцій в своїх рішеннях вірно зазначено, що спрямування коштів, отриманих від реалізації спірного майна, на погашення заборгованості боржника по заробітній платі, в іншому порядку ніж це передбачено Законом та заходами щодо виконання плану санації, за наявності виявлених порушень, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо доводів скаржника про не врахування судами правових висновків у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №923/970/16, від 15.01.2019 у справі №910/3192/18, від 29.01.2019 у справі №916/436/18, а також Верховного Суду України від 24.12.2012 у справі № 6-116цс12, від 23.09.2014 у справі № 3-112гс14, від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-547цс16, колегія суддів зазначає наступне. У пункті 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 викладено висновок про застосування норм права, відповідно до якого під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Враховуючи зазначене та те, що у справі №923/970/16 (постанова від 07.02.2018) предметом спору є спонукання вчинення дій у правовідносинах електропостачання, у справі №910/3192/18 (постанова від 15.01.2019) предметом спору є визнання рішення органів Антимонопольного комітету України недійсним та зобов`язання вчинити дії, у справі №916/436/18 (постанова від 29.01.2019) предметом спору є припинення обтяження нерухомого майна іпотекою, доводи касаційної скарги про неврахування правових позицій у цих справах щодо вибору відповідного способу захисту є необґрунтованими, оскільки правовідносини з даною справою не є подібними. З огляду на особливість даної справи щодо арешту та продажу майна боржника без погодження судом, у провадженні якого на цей час перебувала справа про банкрутство цього боржника на стадії санації, за тих же підстав Суд визнає необґрунтованими аргументи скаржника щодо не врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 24.12.2012 у справі № 6-116цс12, від 23.09.2014 у справі № 3-112гс14, від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-547цс16, відповідно до яких дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються порядку проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Так, колегія суддів звертає увагу на врахування, зокрема, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/17383/18 та від 05.03.2020 у справі №910/7295/18, в яких правовідносини є подібними даній справі. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що за повторним розглядом справи та з врахуванням вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у даній справі, суди попередніх інстанцій всебічно, повно і об`єктивно з`ясували всі обставини, які мали значення для правильного вирішення спору. Натомість, доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України). На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,- ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/8302/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя К.М. Огороднік Судді С.В. Жуков Н.Г. Ткаченко