Постанова 4807 № 335/9089/20

Дата документу 23.12.2020 Справа № 335/9089/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/9089/20 Головуючий у 1 інстанції Калюжна В.В. Провадження № 22-ц/807/3743/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Вознесіння на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року у справі за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Вознесіння про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року ОСББ «Вознесіння» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСББ «Вознесіння» подало апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вирішити питання судових витрат. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи заявнику ОСББ «Вознесіння» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не дотримано вимог закону, а саме ч. 3 ст. 163 ЦПК України, в якій зазначено перелік документів, що мають бути подані разом із заявою про видачу судового наказу. Суд послався на те, що вказані вимоги заявником не дотримано, оскільки не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між заявником ОСББ «Вознесіння» та боржником ОСОБА_1 . У відповідності до вимог ст. 165 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду та вважає їх обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2020 року ОСББ «Вознесіння» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 1-4). Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що боржник своєчасно не вносив плату за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 6 425,37 грн. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. П. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачає, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ч. 1 та ч. 2 ст. 163 ЦПК України. Ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено перелік документів, що обов`язково додаються до заяви про видачу судового наказу, зазначені у пунктах 1-4. Також, в п. 3 передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги щодо стягнення грошової заборгованості. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 10 Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника). Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали заяви не містять даних щодо участі співвласника ОСОБА_1 у прийнятті рішень про затвердження тарифів на обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , у наданих протоколах його дані не зазначено. Відповідно до ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги , управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Колегією суддів встановлено, що заявником до заяви не надано відповідного договору, укладеного в письмовій формі із ОСОБА_1 , до якого пред`явлено вимоги про стягнення суми заборгованості. Процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 163 ЦПК України визначені ст. 165 ЦПК України. П.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для справи. Ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тому, вирішуючи питання відносно видачі судового наказу, суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального закону, закріпленими у Розділі ІІ Наказне провадження ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі такого судового наказу. Судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального закону, тоді як заявник такі вимоги закону при подачі заяви про видачу судового наказу, які є обов`язковими, не виконав, допустивши порушення та невиконання вимог ч. 3 ст. 163 ЦПК України. Заявник не підтвердив свої вимоги належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України. Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, районний суд був позбавлений можливостей та не мав законних підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу за тих обставин, що були встановлені судом. Тому, враховуючи вищевстановлені обставини, колегія суддів вважає, що доводи та посилання скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню апеляційним судом, так як районний суд дійшов правильного висновку, який не спростований доводами апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно послався в своєму висновку на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Права заявника, в даному випадку жодним чином не порушено і даний спір повинен бути розглянутий за правилами загального позовного провадження. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, параграф 23). На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали за поданих доводів апеляційної скарги немає, тому вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Постановлена ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків не спростовують, судом не допущено порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Вознесіння залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2020 року. Головуючий Судді: