Постанова 4821 № 712/3414/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року м. Черкаси справа № 712/3414/20 провадження № 22-ц/821/1139/20 категорія на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О. учасники справи: заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40»; боржник ОСОБА_1 ; розглянув в порядку письмового провадження у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року у справі за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 квітня 2020 року заявник ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування заяви ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» зазначило, що 20 травня 2019 року ТОВ «Сантехбудконструкція» та від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 2, виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. було укладено договір № 845 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. З метою оптимізації виробничих процесів, у відповідності до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» шляхом виділу з ТОВ «Сантехбудконструкція» було створено ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40», яке є його правонаступником в частині надання послуг з управління багатоквартирними будинками, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник вказує, що відносини, які виникають в процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , що вказано в ч.1 ст. 2 Закону. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 1 Договору № 845, управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно вимог законодавства та умов цього Договору. ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 та співвласником зазначеного багатоквартирного будинку. Боржник, як співвласник багатоквартирного будинку, є стороною договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», умови договору поширюються на боржника як співвласника багатоквартирного будинку. Таким чином, внаслідок неналежного виконання боржником своїх обов`язків по сплаті комунальної послуги з управління багатоквартирного будинку в період з 21 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року, станом на 01 січня 2020 року по особовому рахунку боржників утворилася заборгованість в сумі 2 327 грн. 56 коп. На переконання заявника, вищевикладене свідчить про неналежне виконання боржником договірних зобов`язань, а тому порушує право заявника на одержання плати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в установлений законом строк. Частиною 3 пункту 6 договору передбачений обов`язок співвласника оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Заявник посилається, що згідно ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Тому, заявник ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» просило видати судовий наказ про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» в розмірі 2 327 грн. 56 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 210 грн. 20 коп. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року відмовлено ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» у видачі судового наказу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 . Роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після її недоліків. Крім того, заявник має право звернутися до суду з аналогічними вимогами у позовному провадженні. Ухвала суду мотивована тим, що заявником до заяви про винесення судового наказу не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» та ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду, ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» оскаржило її до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» просило скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали заяви про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, неправильно встановив обставини правовідносин між заявником та боржником, внаслідок чого постановив помилкову ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Відмову у видачі судового наказу, суд аргументував тим, що заява подана з порушенням ст. 163 ЦПК України, а саме, заявником не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість № 40» та ОСОБА_1 . У скарзі заявник вказує, що відносини між управителем багатоквартирного будинку, яким є заявник по справі та співвласниками багатоквартирного будинку, яким є боржники, регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». На думку скаржника, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 550 від 15 травня 2019 року «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» ТОВ «Сантехбудконструкція» було визначено переможцем конкурсу з призначення управителем багатоквартирних будинків міста Черкаси згідно переліку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23 квітня 2019 року № 474 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12 лютого 2019 року № 158 «Про затвердження документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Черкаси». Заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. уповноважено укласти договори про надання послуги з кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, від імені співвласників. 20 травня 2019 року між ТОВ «Сантехбудконструкція» та від імені співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , виконавчим комітетом Черкаської міської ради, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бордунос Л.І. було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Шляхом виділу з ТОВ «Сантехбудконструкція» було створено ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40», яке є його правонаступником в частині надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 . На переконання скаржника, боржник, як співвласник багатоквартирного будинку, є стороною договору «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», умови договору поширюються на боржників як співвласників багатоквартирного будинку. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що укладання індивідуального окремого договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між управителем, призначеним за результатами конкурсу та співвласниками багатоквартирного будинку, на відсутність якого в оскаржуваній ухвалі посилається суд першої інстанції, не передбачено положеннями діючого законодавства України, оскільки багатосторонній договір вже укладено та його умови є обов`язковими до виконання сторонами. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 зазначено, що ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними і такими, що не дають підстав для зміни чи скасування висновку районного суду. Зазначила, що жодного договору між нею та заявником не існує і такого договору вона не підписувала. Крім того, ОСОБА_1 не підписувалося жодного звернення до Черкаської міської ради з проханням призначити управителя в будинку по АДРЕСА_2 . Крім того, ніколи не збиралися збори співвласників будинку по АДРЕСА_2 з приводу голосування щодо прохання-звернення до міської ради призначити управителя. В період з 20 травня 2019 року по теперішній час жодних робіт або послуг по управлінню будинку по АДРЕСА_2 від ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість «Дільниця № 40» не отримувалося, акти виконаних робіт до суду першої інстанції заявником не подавалися. Всі види робіт та послуг на оплату яких претендує заявник, фактично виконуються керівництвом ОСББ «Хоменка 18/2 самостійно» в тому числі із залученням найманих працівників, інших підрядників, шляхом укладання відповідних договорів (забезпечення електроенергії МЗК, обслуговування ліфтів, обслуговування комунікацій, аварійні роботи, капітальні ремонти майна співвласників, дезинфекція, перевірка димвентканалів, прибирання будинку, прибудинкової території та інш.), що підтверджується Довідкою ОСББ «Хоменка 18/2» про управління, утримання будинку та прибудинкової території шляхом самозабезпечення, в тому числі з залученням субпідрядників». ОСОБА_1 зазначила, що для проведення належного управління, утримання будинку та прибудинкової території, вона регулярно та в повному обсязі сплачувала кошти на рахунок ОСББ, заборгованості по платі внесків не має. Вважає, що суд першої інстанції законно відмовив заявнику у видачі судового наказу, розглянувши всі наявні документи та зробив обґрунтований висновок, що наявні обставини унеможливлюють видачу судового наказу у зв`язку наявністю спору.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Ч. 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, оскільки остання, отримуючи такі послуги неналежним чином здійснювала сплату, допустивши заборгованість. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи заявнику ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не дотримано вимог закону, а саме ч. 3 ст. 163 ЦПК України, в якій зазначено перелік документів, що мають бути подані разом із заявою про видачу судового наказу. Суд послався на те, що вказані вимоги заявником не дотримано, оскільки не додано копію договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який укладено між заявником ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» та боржником ОСОБА_1 . У відповідності до вимог ст. 165 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду та вважає їх обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2020 року ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 1-3). Свої вимоги заявник обгрунтовував тим, що боржник своєчасно не вносила плату за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 2 327 грн. 56 коп. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. П. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачає, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ч. 1 та ч. 2 ст. 163 ЦПК України. Ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено перелік документів, що обов`язково додаються до заяви про видачу судового наказу, зазначені у пунктах 1-4. Також, в п. 3 передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги щодо стягнення грошової заборгованості. Процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 163 ЦПК України визначені ст. 165 ЦПК України. П.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для справи. Ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тому, вирішуючи питання відносно видачі судового наказу, суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального закону, закріпленими у Розділі ІІ Наказне провадження ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі такого судового наказу. Судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального закону, тоді як заявник такі вимоги закону при подачі заяви про видачу судового наказу, які є обов`язковими, не виконав, допустивши порушення та невиконання вимог ч. 3 ст. 163 ЦПК України. Заявник не підтвердив свої вимоги належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України. Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, районний суд був позбавлений можливостей та не мав законних підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу за тих обставин, що були встановлені судом. Суд першої інстанції правильно встановивши, що саме заявником в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не було додано копії укладеного в письмовій формі договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» як надавачем послуг з утримання будинку, прибудинкової території, зокрема в частині надання послуг з багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , а тому саме заявник не дотримався вимог закону. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» в повному обсязі є правонаступником ТОВ «Сантехбудконструкція», а додатковими угодами про внесення змін до договору між міською радою та ТОВ «Сантехбудконструкція» тільки підтверджено дані обставини. Тому, враховуючи вищевстановлені обставини, колегія суддів вважає, що доводи та посилання скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню апеляційним судом, так як районний суд дійшов правильного висновку, який не спростований доводами апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно послався в своєму висновку на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Права заявника, в даному випадку жодним чином не порушено і даний спір повинен бути розглянутий за правилами загального позовного провадження. Вірним є також роз`яснення районного суду про те, що заявник не позбавлений права звернутися з відповідними позовними вимогами про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг у порядку позовного провадження у випадку спору між сторонами, а не безспірності заявлених вимог, коли може бути видано судовий наказ, оскільки відсутність документів, які заявник має надати при поданні заяви про видачу судового наказу, позбавляє можливості суд вирішити питання про стягнення боргу на підставі видачі судового наказу. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, параграф 23). На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали за поданих доводів апеляційної скарги немає, тому вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Постановлена ухвала суду є законною та обгрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків не спростовують, судом не допущено порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» залишити без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року у справі за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця № 40» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за оплату житлово-комунальних послуг залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов