Постанова 4823 № 750/9471/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 грудня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9471/20 Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1416/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Харечко Л.К., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., секретар - Позняк О.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2020 року у складі судді Рахманкулової І.П., повний текст якої складений 23.10.2020 року у м. Чернігові, У С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним електронного аукціону від 29.05.2019, результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-04-08-000009-b, з найменуванням активів (майна) лоту (складу лоту): «Право вимоги за кредитним договором 014/0305/2/15261 від 15.05.2008, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: квартира за адресою: АДРЕСА_1 », переможцем якого визнано ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); визнання недійсним договору про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги від 13.06.2019, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим номером 456, предметом якого були права вимоги за кредитним договором № 014/0305/2/15261 від 15.05.2008, договором поруки № 014/0305/2/15261/2 від 15.05.2008 з додатками, договором поруки № 014/0305/2/15261/3 від 15.05.2008 з додатками, договором поруки № 014/0305/2/15261/4 від 15.05.2008 з додатками, договором іпотеки № 014/0305/2/15261/1 від 15.05.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В. за реєстровим номером 3922; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2040405474101), право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з записом про право власності номер 35671544; визнання недійсним договору купівлі продажу квартири від 06.10.2020, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за реєстровим номером 6070, предметом якого була квартира АДРЕСА_2 ; визнання за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру. Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_3 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про накладення арешту на квартиру. Доводи скарги зводяться до того, що позивачем суду наведено достатньо обґрунтоване припущення, що квартира, якою володіє ОСОБА_3 на момент подання позову, може бути відчужена, адже це підтверджується поданим нею оголошенням в інтернет ресурсі. Вважає, що у випадку відчуження квартири новий власник зможе заявити про добросовісність свого володіння, що в подальшому унеможливить її повернення у власність ОСОБА_4 , також невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду та до ускладнення поновлення порушених прав та законних інтересів позивача. Також, посилається на помилковість застосування судом у даній справі висновку Верховного Суду, зробленого у справі № 752/7618/18. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався. Вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільно процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 роз`яснено, що при розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення. З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, також, не надано будь яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону та обставинам даної справи. Доводи, які виклав в заяві позивач, в обґрунтування своїх вимог щодо накладення арешту на квартиру, та доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про те, що він, як поручитель по кредитному договору має право пред`явити до ОСОБА_4 , яка була власником квартири, майнові вимоги та звернути стягнення на спірну квартиру, що як її чоловік в розумінні ст. 74 Сімейного кодексу України має право на визнання квартири спільною сумісною власністю, що він проживав в квартирі без реєстрації, а внаслідок її неодноразового продажу був протиправно позбавлений житла, не можна визнати такими обставинами, що несуть можливу загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду. Адекватність заходу забезпечення позову, в даному випадку, накладення арешту на квартиру, не відповідає вимогам, на забезпечення яких просить вжити позивач, також суд вважає, що відсутнє співвідношення права (інтересу) заявника правам та інтересам сторін та інших учасників судового процесу. Навіть, якщо рішення суду буде ухвалено на користь позивача, визнання недійсними правочинів, про які він веде мову у позові, має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд помилково застосував у даній справі висновок Верховного Суду, зроблений у справі № 752/7618/18, не впливає на правильність вирішення судом першої інстанції питання щодо відсутності підстав для забезпечення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обгрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв`язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 23.12.2020. Головуюча Судді: