Постанова 4851 № 440/310/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 р. Справа № 440/310/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/310/20 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького управління Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Кременчуцького управління Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльності Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області щодо не звільнення ОСОБА_1 від сплати Єдиного соціального внеску як особи, яка має статус пенсіонера за віком і досягла 60 років та отримує довічну пенсію; - зобов`язати Кременчуцького управління Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області звільнити ОСОБА_1 від сплати Єдиного соціального внеску з 22 жовтня 2019 року, як особу, яка має статус пенсіонера та досягла 60 років та отримує довічну пенсію, та повернути незаконно сплачений Єдиний соціальний внесок за період з 22 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року (а.с.1-8). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Позивач, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року по справі № 440/310/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що набуття особою 60 річного віку є підставою для звільнення від сплати Єдиного соціального внеску, в підтвердження даного висновку посилається на Постанову Верховного Суду України від 25.06.2019 року по справі № 1640/2837/18. Також вказує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішень на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків. Від відповідача на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що право не сплачувати єдиний соціальний внесок не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, у тому числі на тих, які досягли пенсійного віку для призначення пенсії за віком. Вказує, що доказів реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та наявності у нього статусу члена фермерського господарства, які б давали позивачу право на звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з досягненням ним віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", матеріали справи не містять. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-11), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 29 травня 2001 року йому призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується посвідченням №94/10490, виданим ФЕУ МВС України 27 червня 2001 року (а.с. 13). ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 349 від 02 серпня 2002 року (а.с. 14) та на підставі поданої ним заяви від 13 вересня 2016 року /а.с. 37/ взятий на облік в Кременчуцькій ДПІ як платник податків* (* фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) та платник єдиного внеску (а.с.37-39). 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцької ОДПІ із заявою (вх.№ФОП/Адвокат/О/14725/16-31-51 від 04 листопада 2019 року) (а.с. 34), в якій просив звільнити його від сплати єдиного соціального внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з 22 жовтня 2019 року у зв`язку з досягненням на цю дату пенсійного віку. Листом Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області № 10822/10/16-31-33-27 від 21 листопада 2019 року (а.с.16-17, 35-36) ОСОБА_1 повідомлено про те, що він не має право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від сплати єдиного внеску звільняються тільки ті особи, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, , якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У зв`язку з прийняттям Закону України №2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій", яким внесено зміни до частини четвертої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пільга по сплаті єдиного внеску не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо незвільнення його як особи, яка має статус пенсіонера за віком і досягла 60 років та отримує довічну пенсію, від сплати єдиного соціального внеску з 22 жовтня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в позивача правових підстав для звільнення його від сплати єдиного соціального внеску. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, № 2464-VI (далі за текстом - Закон України №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. За змістом частини четвертої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Із правового аналізу викладених законодавчих норм убачається, що законодавець визначив вичерпний перелік осіб, яких звільнив від сплати за себе єдиного внеску. Наведений перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Так, від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, а також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов`язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1640/2837/18, про яку зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Суд попередньої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, зокрема, він не є фізичною особою-підприємцем, а також членом фермерського господарства. Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, позивач здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, дію якого не зупинено. Позивач не є пенсіонером за віком/або інвалідом, а отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-XII. Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, не є пенсіонерами за віком у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (відсутні докази переходу позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 2464-VI) і зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що, враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме, адвокатську діяльність, є платником єдиного внеску, для якого цим Законом встановлений певний порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 440/310/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко