Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/2124/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/2124/19 Провадження № 22-ц/4820/1923/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представника апелянта, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Тетяна Петрівна, про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та її скасування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Завадської О.П. від 06 жовтня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мачуха ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_4 , який проживав в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з травня 1981 року. Після смерті своєї дружини ОСОБА_4 прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Під час судового розгляду іншої справи ОСОБА_1 стало відомо про наявність заяви її батька ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_3 . Позивач зазначену заяву вважає недійсною, оскільки вона містить посилання на роз`яснення заявнику неіснуючої статті 1723 ЦК України. Заява не має чіткості у змістовних висловах, що не відповідає Правилам ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2010 року № 1318/18613. Спадкодавець останні роки життя постійно хворів, перебував в пригніченому, нервовому стані. Добровільно написати таку заяву ОСОБА_4 не міг, цей правочин він здійснив під впливом психічного тиску зі сторони відповідачки, під впливом тяжкої для нього обставини смерті дружини та на вкрай невигідних умовах. Підпис заявника на оспорюваній заяві не є особистим підписом ОСОБА_4 . Посилаючись на ст.ст. 203, 215, 231, 233 ЦК України, позивач просила визнати недійсною та скасувати заяву №135 від 19.07.2017 року ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2020 року відмовлено у визнанні недійсною та у скасуванні заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченої приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Тетяною Петрівною 19 липня 2017 року за порядковим №135 від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. На її думку, суд не надав належної оцінки заяві ОСОБА_4 від 19.07.2017 року та її змісту. Текст заяви має незакінчені змістовні вислови та непорозуміння і не відповідає Правилам ведення нотаріального діловодства, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2010 року №1318/18613. Судом не надано оцінки довідці Старокостянтинівської районної лікарні від 10.09.2018 року №1460 та виписці з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 . Не враховано, що ОСОБА_4 за два тижні до написання заяви про відмову від прийняття спадщини перебував на лікуванні, важко хворів, перебував у пригніченому стані, тому не міг належно керувати своїми діями. Суд не взяв до уваги, що заява написана ОСОБА_4 під впливом тяжких обставин смерть дружини ОСОБА_3 , наявність серцево-судинної хвороби. В судовому засіданні 05.06.2020 року відповідач ОСОБА_2 пояснила, що під час підписання документів у нотаріуса були присутні ОСОБА_5 , вона і батько та нотаріус, що підтверджує психічний тиск на ОСОБА_4 зацікавлених осіб. Показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 безпідставно не взяті судом до уваги. У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що з тексту оскаржуваної заяви вбачається, що ОСОБА_4 було роз`яснено норми статті 1273 ЦПК України. Позивач не надала належних та допустимих доказів того, що внаслідок пригніченого стану ОСОБА_4 не міг керувати своїми діями. Також не доведено, що відмова від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 написана ОСОБА_4 під психічним тиском чи під впливом тяжкої обставини всупереч його волі. В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який зареєстровано 06 травня 1981 року. 03 липня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 03 липня 2017 року за реєстровим № 21, яким все своє майно, де б воно не перебувало і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона матиме право, заповіла ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. На день смерті ОСОБА_3 з нею постійно проживав та був зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_4 . 24 липня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області за № 2-1788, яким все своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось, з чого не складалось, а також все те, що належатиме йому на день його смерті і на що він за законом буде мати право заповів: Ѕ частку своїй дружині ОСОБА_3 ; ј частку своїй дочці ОСОБА_1 ; ј частку своїй дочці ОСОБА_9 . За заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т.П. 28 квітня 2017 року заведено спадкову справу № 32/2017 до майна померлої ОСОБА_3 19 липня 2017 року ОСОБА_4 подав приватному нотаріусу Старокостянтинівського нотаріального округу Сарело Т.П. заяву про відмову від прийняття спадщини по закону, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , а також про відмову від обов`язкової частки у спадщині. Приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т.П. видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на грошові вклади та на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 відповідно 25 жовтня 2017 року № 1954 та 28 березня 2018 року №

395. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного 03 липня 2013 року ОСОБА_3 , відмовлено. Згідно висновку судової експертизи від 20 лютого 2020 року № 1.1-0185:19 підпис на заяві, адресованій на ім`я приватного нотаріуса Сарело Т.П. про відмову від прийняття спадщини від 19 липня 2017 року, виконаний ОСОБА_4 . Дати відповідь на питання: «Чи перебувала особа, яка виконала підпис, у незвичайному стані (захворювання, травми, стомлення, хвилювання, під дією фармакологічних препаратів збуджуючої дії тощо)?» не представляється можливим у зв`язку з відсутністю достатнього комплексу діагностичних ознак для категоричного позитивного чи негативного висновку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що помилка у зазначенні неіснуючої статті 1723 ЦК України є технічною опискою, зміст правової норми про відмову від прийняття спадщини наведено правильно, ця обставина не нівелює вчинення нотаріальної дії і не спростовує волевиявлення ОСОБА_4 на відмову від прийняття спадщини. Позивачем не доведено, що ОСОБА_4 подав заяву про відмову від спадщини під психічним тиском відповідачки чи під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст. 1268 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Згідно із ч.1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. За ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 19 липня 2017 року звернувся з заявою до приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т.П., яка зареєстрована 19.07.2017 року, реєстровий номер

135. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_4 відмовився від отримання обов`язкової частки у спадковому майні та від прийняття спадщини, що залишилася після смерті його дружини ОСОБА_3 , за законом, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього значення, без застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею. Позивачка оспорювала цю заяву із декількох підстав, що фактично є взаємовиключаючими. Так, висновком судової експертизи від 20 лютого 2020 року № 1.1-0185:19 спростовано твердження позивача, що підпис на заяві №135 від 19.07.2017 року виконаний не ОСОБА_4 . Зміст заяви цілком повно і однозначно відображає внутрішню волю ОСОБА_4 щодо відмови від спадщини, яка відкрилася після смерті його дружини ОСОБА_3 . Описка у оспорюваній заяві щодо зазначення статті 1723 ЦК України, а не ст. 1273 ЦК України, не спростовує волевиявлення ОСОБА_4 , при цьому зі змісту заяви вбачається, що йому роз`яснено нотаріусом саме норму статті 1273 ЦК України. Заявник своїм підписом підтвердив, що ця заява складена з його слів за допомогою комп`ютерної техніки, відповідає його дійсним намірам, заява ним прочитана та схвалена. Наведене спростовує посилання апелянта на нечіткість змісту заяви та її невідповідність Правилам ведення нотаріального діловодства, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2010 року №1318/18613. Не ґрунтуються на доказах і є безпідставними твердження апелянта про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 щодо відмови від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 . Так, матеріали справи дійсно містять докази щодо наявних хвороб ОСОБА_4 та його лікування в медзакладі. Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого, довідки Старокостянтинівської центральної районної лікарні №1460 від 10.09.2018 року ОСОБА_4 з 12.06.2017 року по 03.07.2017 року перебував у терапевтичному відділенні з діагнозом: анемія не уточненого ґенезу. ІХС: стенокардія напруги ІІ ФК, дифузний кардіосклероз, симптоматична гіпертензія СН І ФК ІІІ. Разом з тим, ці документи не є достатніми та допустимими доказами неспроможності ОСОБА_4 на момент підписання заяви про відмову від прийняття спадщини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За змістом ч. 1 ст. 233 ЦК України правочини, що укладаються під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Смерть дружини, на що посилалася позивач як на тяжку обставину, під впливом якої ОСОБА_4 відмовився від спадщини, не є такою обставиною в розумінні закону, оскільки цю обставину не можна усунути або зменшити її наслідки шляхом відмови від спадщини. Позовна заява взагалі не містить обґрунтування, у чому ж полягали вкрай невигідні умови для ОСОБА_4 у разі відмови від спадщини після смерті дружини. Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок вчинення цього правочину ОСОБА_4 залишився без власного житла, тобто, у вкрай невигідному становищі, є безпідставними, оскільки і до відмови від спадщини ОСОБА_4 не був власником майна спадкодавиці. Факт дарування належної йому Ѕ частини квартири своїй доньці ОСОБА_9 тоді ж, 19.07.2017 року, не має жодного значення, оскільки цей правочин не є предметом цього спору. В матеріалах справи також відсутні докази того, що ОСОБА_4 подав заяву нотаріусу про відмову від спадщини під психічничним тиском ОСОБА_2 . Стверджуючи про вчинення відмови від спадщини ОСОБА_4 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, позивач фактично підтвердила вчинення ним цього правочину добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (рідних сестер та брата ОСОБА_4 ), як такі, що суперечать іншим доказам у справі, зокрема, показанням безсторонніх свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Посилання апелянта на порушення таємниці вчинення нотаріальної дії апеляційний суд відповідно до ст. 367 ЦПК України не приймає до уваги, оскільки ця обставина не була підставою позову, а отже, й предметом дослідження суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 22 грудня 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко