Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/3200/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 683/3200/25 Провадження № 22-ц/820/1202/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Плінська І.П., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 02 березня 2026 року. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів, в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 20 грудня 2021 року між ним та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, відповідно до якого він позичив відповідачу на особисті потреби 46700 доларів США, які останній мав повернути 20 грудня 2022 року та сплатити проценти за користування позикою в сумі 3% на місяць. На підтвердження своїх зобов`язань за договором позики відповідач того ж дня написав розписку. У зазначений строк відповідач гроші не повернув, у добровільному порядку повертати борг відмовляється. За наведеного, просив стягнути з нього на свою користь основну суму боргу в сумі 46700 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на день звернення до суду 1949725 грн. та 64446 доларів США процентів, що еквівалентно по курсу НБУ станом на день звернення до суду 2690620,50 грн. за період з 20 грудня 2021 року по 20 жовтня 2025 року. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2021 року, в сумі 63512 доларів США, що складається з 46700 доларів США основного боргу та 16812 доларів США відсотків за користування позикою за період з 20 грудня 2021 року по 20 грудня 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 8651 грн. судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що сторони погодили сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процентів за користування позикою в сумі 3 % в місяць на залишок від суми позики. 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення. Також суд безпідставно врахував відзив на позовну заяву, проігнорував відкриття провадження 27.10.2025 року й встановлений строк для подання відзиву. Жодних поважних причин неможливості надання відзиву у встановлений строк відповідачем не наведено. В засідання апеляційного суду учасники не з`явилися. Апелянт та його представник просили розглядати справу за їх відсутності. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 20 грудня 2020 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 на придбання обладнання грошові кошти в сумі 46700 доларів США, які зобов`язався повернути до 20 грудня 2022 року та сплатити проценти за користування позикою в сумі 3% на місяць, на підтвердження своїх зобов`язань за договором позики відповідач того ж дня написав розписку. До обумовленого строку відповідач не виконав цього обов`язку. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за договором позики від 20 грудня 2021 року проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який була надана позика, а тому заборгованість по процентах за користування позикою за цим договором з урахуванням умов договору складає 16812 доларів США (46700 х 3% х 12 місяців =16812). Доводи про помилковість цих висновків суду є безпідставними, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення між сторонами договору позики на підставі змісту боргової розписки від 20 грудня 2021 року. Факт отримання коштів за вказаним договором відповідачем не оспорювався. Тож правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок з повернення ОСОБА_1 суми позики, а тому з нього на користь позивача підлягають стягненню неповернута позика 46700 доларів США. Згідно розписки сторони передбачили, що строк позики становить один рік і датою повернення позики є 20 грудня 2022 року. При цьому, умовами договору позики не передбачено нарахування процентів після закінчення терміну дії договору. Отже, проценти, які мав сплатити ОСОБА_2 за користування позикою, становлять 16812 доларів США, які нараховані в межах 12 місячного строку позики. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 29 травня 2026 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк